Євфросинія Ісаврійська — Вікіпедія

Євфросинія Ісаврійська
Народиласябл. 790
Константинополь
Померлапісля 838
Константинополь
Країна Візантійська імперія
Діяльністьсуверен
Знання мовдавньогрецька[1]
Титулімператриця
Посадавізантійська імператриця-консорткаd
Конфесіяправослав'я
РідІсаврійська династія
БатькоКостянтин VI
МатиМарія Амнійська
У шлюбі зМихайло II

Євфроси́нія Ісаврійська (*Εὐφροσύνη, бл. 790 — після 838) — візантійська імператриця.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походила з Ісаврійської династії. Донька візантійського імператора Костянтина VI та Марії Амнійської. Народилася близько 790 року. У 795 році після розлучення батьків опинилася разом з матір'ю на о. Принкіпо (один з Принцевих островів у Мармуровому морі), де стала черницею. Тут перебувала до 823 року, коли імператор Михайло II після смерті дружини вирішив зміцнити своє становище, оженившись на Євфросинії. Вона отримала титул імператриці. Втім, шлюб виявився бездітним. До того ж він викликав невдоволення знаті та духівництва, оскільки Євфросинія була вимушена порушити чернечу обітницю.

У 829 році помирає чоловік Євфросинії. Вона деякий час була регентко. при молодому пасорбку Феофілу, якого було оголошено імператором. Влаштувала для нього оглядини наречених, в результаті чого дружиною Феофіла стала Феодора з роду Маміконянів. Незабаром після цього Євфросинія відійшла від державних справ, повернувшись до монастиря Гастрія.

Євфросинія активно листувалася з церковними діячами, імператором. У 836 році надавала допомогу Михайлу Синкеллу, якого згодом було оголошено святим. У 838 році після важкої поразки імператорського війська тривалий час не було нічого чутно про Феофіла. Євфросинія спрямувала йому листа, щоб той поспішав до Константинополя. Подальша її доля невідома.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jean-Claude CHEYNET, Histoire de Byzance, coll. Que sais-je ?, Presses universitaires de France, Paris, 2005, pp.55-60.
  • Judith HERRIN, Women In Purple: Rulers of Medieval Byzantium, Princeton University Press, New Jersey, 2001, Ch. 3, pp. 130—184.
  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.