Івановський Євстахій Дезидерійович — Вікіпедія

Івановський Євстахій Антоній
Iwanowski Eustachy Antoni
Псевдонім	Helleniusz, Helenius, Eustachy, Eu-go Heleniusz
Народився	1813[1][2][…] Халаїмгородок, Махнівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер	7 липня 1903(1903-07-07)[1][2][3] Халаїмгородок, Білопільська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Поховання	Білопілля
Діяльність	історик, письменник
Сфера роботи	історія[4]
Alma mater	Кременецький колегіум
Мова творів	польська
Жанр	біографічна проза, мемуари, краєзнавство
Magnum opus	«Національні спогади» (1861), «Розмови про польську корону» (1873), «Образи Речі Посполитої» (1891)
Конфесія	римо-католик
Рід	Q124372659?
Батько	Дезидерій Еразм Івановський
Мати	Клара Івановська з Хоєцьких
Автограф
Івановський Євстахій Дезидерійович у Вікісховищі

Івановський Євстахій Антоній Дезидерійович (пол. Iwanowski Eustachy Antoni; 1813, с. Халаїмгородок, Волинська губ., РІ, тепер с. Городківка Бердичівського району Житомирської області — 7 липня 1903, там само) — польський письменник, публіцист, історик, мемуарист, благодійник. Відомий під псевдонімом Heleniusz (українською Геленіуш).

Представник української школи в польській літературі, його коштом був побудований костел св. Клари в Халаїмгородку, тепер с. Городківка. Залишив велику кількість характеристик представників волинської шляхти, відомих людей, звичаїв тогочасної «кресової» шляхти, опис міст та містечок на території сучасної України.

Євстахій Івановський народився в шляхетській родині Дезідерія Єразма Івановського, гербу «Лодзь»^[5], маршалка Житомирського повіту Волинської губернії^[6], був єдиним сином. По материнській лінії Євстахій був нащадком роду Хоєцьких, онуком Яна Непомуцена Хоєцького, посла на Чотирирічному сеймі (1788—1792 рр.), войського київського.

Початкову освіту Євстахій здобув у домашніх умовах під керівництвом учителя піярської школи з Межиріччя.

У 1825 році Євстахій починає навчання у Кременецькому ліцеї. У 1828 та 1829 роках отримав похвальні листи за успіхи в навчанні. У 1828 році перейшов на перший вищий курс, по закінченню якого отримав срібну медаль^[7].

У листопаді 1830 року починається Польське повстання 1830—1831 року, Івановський перериває навчання і повертається до Халаїмгородка. Навесні 1831 року повстання спалахує в Бердичівському повіті. Майбутній письменник захоплюється патріотизмом своїх земляків Владислава Падлевського (майбутнього батька героя Повстання 1861 року Зигмунта Падлевського) та Пелеховського.

У 1831 році після поразки Листопадового повстання указом Миколи І Волинський ліцей було закрито. Євстахій продовжує займатися самоосвітою, господарством, здійснює паломництва та подорожі. 1846 році вирушив до Ченстохови, в 1848 р. — до Вільна, потім до Кальварії, у 1857 році — до Радечніци, а в 1863 р. — до Святої Землі. Також він подорожував до Італії, де відвідав Рим, Флоренцію, Падую і Венецію, до Іспанії, побувавши у Компостелі, Мадриді й Сарагосі^[7].

Після смерті матері у 1859 році став володарем маєтків та землі у селах Халаїмгородок, Чорнорудка, Звиняче, Лебединці, Ненадиха. За спогадами сучасників багато допомагав потребуючим — місцевим селянам^[8], дав кошти на побудову хати православному священнику, віддав у власність землю декільком чиншовикам з с. Чорнорудка, фінансово підтримував письменника Александра Ґрозу, який останні п'ять років свого життя прожив у маєтку Івановського, де і помер та учасника польського Січневого повстання 1863 року Гаспера Машковського. Він був благодійником наукових установ і шести костелів, зокрема у Бердичеві, Білопіллі й Ходоркові. Продовжував мандрівки Україною та Польщею.

Івановський об'їздив усі місцевості, що мали історичне значення, вивчав книги та документи в бібліотеках, архівах, приватних збірках у різних маєтках. Під час подорожей він збирав рукописи, документи і щоденники, а також усні розповіді, особливо з минулого Поділля, Волині та Київщини.

В похилому віці продовжував працювати над творами, хоча в останні роки життя мав проблеми з здоров'ям.

7 липня 1903 року помер у своєму маєтку в Халаїмгородку. Був похований біля костелу св. Антонія в с. Білопілля. Після знищення костелу у 1957 році більшовистською владою, могила письменника була втрачена. Так само було зруйновано родовий маєток Івановських. Пам'ятний обеліск на честь письменника та його матері було скинуто в ставок,^[6] але він зберігся, нині встановлений у с. Городківка біля костелу св. Клари.

За псевдонім Євстахій Івановський вибрав собі ім'я своєї тітки з материнської сторони, Гелени Хоєцької. Мова його творів — польська.

Перший твір Івановського було надруковано у 1851 році. Це книга «Божа Матір на Ясній горі Ченстоховській. Королева Польської Корони. Спогади паломництва, що відбулося в 1848 році»^[9].

В подальшому друкував книги під різними псевдонімами. Твори Івановського — розлогий опис історичних подій, католицьких орденів та паломництв, характеристики сучасників, звичаїв, побуту, роздуми самого письменника, крім того листи, мемуари, дані з сімейних архівів.

У своїх працях залишив описи населених пунктів Поділля, Волині, Київщини, міст Києва, Житомира, Вінниці, Бердичева, Кременця, Луцька та багатьох інших, також характеристики відомих особ — Т.Чацького, М.Чайковського, В.Жевуського, Г.Олізара та багатьох інших. Важливою для українського читача є характеристика Теодора Рильського, прадіда М.Рильського, цікаві факти з родоводу Рильських.

Письменник мав глибоко вкорінені релігійні консервативні погляди, що знайшло відображення у його творах, в яких він подавав приклади, гідні на його погляд наслідування, як от особа шляхтянки Юстини Єрлич-Міхаловської^[10] чи депутата, учасника повстання 1830-31 років А.Павши.

Подав аналіз та опис масонських лож, до яких відносився вкрай негативно^[11].

Залишив опис драматичних подій, пов'язаних з утисками Католицької церкви і намаганнями російської влади закрити костели в Житомирі та Бердичеві у 1861 році.

Серед недоліків творів Івановського називають їх хаотичність, помилковість деяких історичних поглядів та тенденційність. Тим не менш у Польщі праці Івановського є часто цитованими.

Основна стаття Костел св. Клари

Мати письменника, Клара Івановська заповідала побудувати в с. Халаїмгородок костел замість каплиці, яка відносилась до парафії в с. Білопілля. На жаль з політичних причин Євстахій Івановський не зміг реалізувати цей намір. Указ Російської імперії від 14 липня 1819 р. містив заборону римо-католицькому духовенству «будувати свої церкви без потреби»^[12], що призвело до неможливості відкривати нові католицькі храми на більшості території нинішньої України. Утиски були послаблені тільки на початку ХХ століття, тому здійснити свій намір і побудувати костел у рідному селі Івановський не встиг, але залишив спадок, який дозволив нащадкам його сестри Жмігродським побудувати кам'яний храм у неоготичному стилі. Освятили його на честь святої-покровительки матері письменника — Клари з Ассізу. У часи атеїзму костел вистояв, з 1992 року у ньому відновлені богослужіння.

Батько (пр.1780 — 22 вересня 1844р) — Дезідерій Єразм Івановський

Мати — Клара Івановська, з Хоєцьких

Сестра (1810—1840) — Фабіана

Своєї родини не мав, на Євстахії перервався рід Івановських гербу Лодзь^[9].

Спадкоємці — родина онуки сестри Євстахія Фабіани, Жмігродські.

• 1852 рік «Божа Матір на Ясній горі Ченстоховській. Королева Польської Корони. Спогади паломництва, що відбулося в 1848 році», Париж.
• 1857 рік «Історичні відомості про згромадження василіян в Умані», журнал «Час»
• 1861 рік «Народні спогади», Париж
• 1873 рік “Бесіди про польську корону”, томи 1-2 ,Краків
• 1876 рік «Спогади минулих літ», томи 1-2, Краків
• 1891 рік «Нариси Речі Посполитої польської», томи 1-2, Краків
• 1892 рік «Польські пам'ятки з різних часів», томи 1-2, Краків
• 1894 рік «Спогади польських часів давніх і наступних», томи 1-2, Краків
• 1900—1903 «Листи, вихром в Краків з України принесені», томи 1-3, Краків^[9]

У часи СРСР ім"я Євстахія Івановського було майже забуте, його твори не друкувались і не згадувались. В сучасній Україні дослідженню творчості Євстахія Івановського присвячені праці професора Житомирського державного університету імені Івана Франка В. О. Єршова, вчителя-методиста Городківської ЗОШ І.Савицького, стаття краєзнавця І.Драбчука^[13].

Твори Івановського доступні в електронному вигляді на польських сайтах, таких як Polona та ін.^[14]