French
DeutschДанилович Іван Миколай — Вікіпедія
 | Частина інформації в цій статті застаріла. |
| Іван-Микола Данилович | |
|---|---|
| Народився | близько 1600 Варшава, Річ Посполита |
| Помер | 6 січня 1650 Варшава |
| Країна | Річ Посполита |
| Діяльність | державний діяч, політик, воєначальник |
| Alma mater | Падуанський університет і Старий Левенський університет[d] |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d], Великий підскарбій коронний[1], учасник виборів короля Польщіd, підскарбій надвірний коронний[2], підстолій великий коронний[3], староста Перемишльськийd, староста холмськийd, староста ратненськийd, Q66200892?, чигиринський старостаd, червоногородський старостаd, mayor of Drohobychd, староста Долинськийd, Q66201192?, Староста Блоськийd і жупник краківськийd |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Даниловичі |
| Батько | Микола Данилович |
| Мати | Гелена Уханська |
| У шлюбі з | Ельжбета Опаліньська Зофія Тенчиньська |
 | |
Іван-Микола з Журова Данилович, або Ян Миколай Данилович гербу Сас (близько[4] 1600 — 6 січня 1650, Варшава) — польський магнат (руського походження), політичний та військовий діяч Речі Посполитої (Республіки Обох Націй).
Походив із впливового роду Даниловичів. Син Миколи Даниловича та його дружини Гелени Уханської (зі Служева[4]).
Отримав домашню освіту. Початкову освіту здобув удома, продовжив її в німецьких католицьких університетах: 1619 року разом з братом Петром у Льовені (університет Лованіум), 1623/26 — разом з братом Франциском у Діллінґені. У цей час мав власну кухню, педагогів. Батько видав для виховання синів спеціяльну інструкцію. Замолоду навчався військовій справі. Досить швидко, за сприянням батька, став холмським старостою (1617). Брав участь у боях коронної армії проти турків під Цецорою 1620 року і Хотином 1621-го. Мав гусарську роту зі 150-ти кіннотників. Неодноразово його обирали послом до Сейму. Часто за власні кошти виставляв жовнірів для військових потреб. 1620 року став підстолієм коронним. 1624 року отримав: річну пенсію 2000 флоринів; поселення Росток, Дипультичі, Молодоцин (разом потім становитимуть Ростоцьке староство). В 1626 році був депутатом Коронного трибуналу в Радомі. Кілька разів Вишенський сеймик обирав його послом на Вальний сейм. В 1627 році став підскарбієм надвірним коронним; відзначався енергійною службою, особливо під час війни з Московією та приготувань до війни зі Швецією.
У 1632 році після смерті короля Сигізмунда ІІІ Вази (паралізований король 28 квітня 1632 призначив його великим коронним підскарбієм, був ним до 1649 року) підтримав грошима претендента на корону Владислава — майбутнього короля Владислава IV. Під час перебування на цій посаді майже постійно знаходився у власному палаці (Варшава). Володів більше, ніж 10 староствами. З 1636 до 1643 року призначався старостою холмським, ростоцьким, перемишльським (1631), кольським, самбірським (1632), червоногродським (з 1632, у 1637 році передав його своєму братові Франциску), дрогобицьким (1632), блонським (консенс короля від 1634, від попередника Щавінського[4]), ратненським (1636), долинським (1645), корсунським (1636), чигиринським (1636). У 1640/42 роках був жупником краківським.
Часто хворів; змучений хворобами, помер 6 січня 1650 року[5] у Варшаві.
Був одним із найбагатших магнатів країни того часу, міг позичати гроші королю з власної скарбниці. Відзначався побожністю, значну частину доходів віддавав для потреб костелу, зокрема, як батько, опікувався єзуїтами. Сприяв перебудові костелу в дідичних Уханях[6]. Був фундатором монастиря (кляштору) кармелітів босих у Любліні, в якому, правдоподібно, був похований[7].
Першою дружиною з 1625 року у І. М. Даниловича була Ельжбета з Бніна Опалінська, з нею розлучився у 1633 році. Вдруге одружився в 1638 році — із Зофією Тенчинською, донькою люблінського воєводи Ґабріеля Тенчинського[8]. Бездітний І.-М. Данилович був опікуном дітей своїх братів Станіслава і Петра.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 125. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 129. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 133. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ а б в Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa… — S. 415. (пол.)
- ↑ Opis historyczny parafii i miasta Staszów do 1918 r.…
- ↑ Uchanie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 737. (пол.)
- ↑ Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649)… — S. 415—416. (пол.)
- ↑ Тęczyńscy (02) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Целуйко О. Великий коронний підскарбій Ян Миколай Данилович: портрет на тлі епохи [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Студії з архівної справи та документознавства. — 2003. — Т. 10. — С. 177—184.
- Hejnosz W. Daniłowicz Jan Mikołaj z Żurowa h. Sas (†1649) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — S. 415—416. (пол.).
- Opis historyczny parafii i miasta Staszów do 1918 r. — Staszów : Parafia Rzymsko-Katolicka, 1990. (пол.)
- Jan Mikołaj Daniłowicz z Zaderewiec h. Sas (ID: 4.160.121) [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
