Ігор Дуляй — Вікіпедія

Ігор Дуляй
Особисті дані
Повне ім'я	серб. Игор Дуљај, Igor Duljaj
Народження	29 жовтня 1979(1979-10-29)[1][2] (45 років)
	Топола[d], Шумадія і Поморав'яd, СР Сербія, СФРЮ
Зріст	175 см
Вага	72 кг
Громадянство	Сербія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
1990—1997	«Партизан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1997–2003 «Партизан» 154 (4) 2004–2010 «Шахтар» (Донецьк) 118 (5) 2014–2015 «Севастополь» 82 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2000–2002  Югославія 8 (0) 2002–2006  Сербія та Чорногорія 27 (0) 2006–2007  Сербія 12 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2016–2019 «Шахтар» (помічник) 2019–2022 «Партизан» (помічник) 2022–2023 «Телеоптик» 2023–2024 «Партизан»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Ігор Дуляй у Вікісховищі

І́гор Ду́ляй (серб. Игор Дуљај / Igor Duljaj, нар. 29 жовтня 1979, Топола, Югославія) — колишній сербський футболіст, півзахисник. По завершенні кар'єри — тренер. За часів ігрової кар'єри виступав за «Партизан», «Шахтар» (Донецьк) і «Севастополь», а також національну збірну Сербії.

Вихованець футбольної школи белградського «Партизана», до якої потрапив 1990 року^[3]. Дебютував за першу команду в сезоні 1997/98 у матчі проти «Земуна», а свій перший гол забив того ж сезону у ворота «Чукаричок»^[4]. З «Партизаном» він виграв три чемпіонські титули у 1999, 2002 і 2003 роках і два національні кубки — 1998 і 2001 року. Він став постійним гравцем першої команди з сезону 1999/00, зігравши 41 матч у всіх турнірах і забивши один гол. Протягом наступних трьох сезонів Дуляй був незамінним гравцем команди, якій допоміг вийти до групового етапу Лігу чемпіонів у сезоні 2003/04, пройшовши грізний «Ньюкасл Юнайтед» в останньому кваліфікаційному раунді. Всього за «Партизан» він провів 207 матчів і забив п'ять голів^[5].

16 лютого 2004 року Дуляй отримав пропозицію від донецького «Шахтаря». Президент клубу Рінат Ахметов відправив за гравцем приватний літак^[6]. Після приземлення в Донецьку він відправився на медичне обстеження і вже через вісім годин після першого контакту з командою Дуляй прийняв пропозицію та підписав контракт з «помаранчево-чорними» на п'ять років, приєднавшись до свого колишнього одноклубника по «Партизану» Звонимира Вукича. А у лютому 2006 року підписав новий п'ятирічний контракт з «Шахтарем»^[7]. Він пробув у «Шахтарі» шість з половиною років і став учасником найбільших успіхів в історії клубу. З донецьким клубом він чотири рази ставав чемпіоном країни (2005, 2006, 2008 і 2010) і двічі вигравав Кубок країни (2004 і 2008). Крім того, він також виграв Кубок УЄФА з «Шахтарем» у сезоні 2008/09. За цей успіх усі футболісти донецького клубу, в тому числі і Дуляй, були нагороджені тодішнім президентом України Віктором Ющенком Орденом «За мужність» ІІІ ступеня^[8].

У липні 2010 року підписав трирічний контракт з «Севастополем»^[9], де виступав чотири сезони, після чого завершив ігрову кар'єру.

У складі збірної Югославії дебютував 15 листопада 2000 року у матчі проти збірної Румунії^[10]. Пізніше виступав за збірну Сербії і Чорногорії на чемпіонаті світу 2006 року в Німеччині. З 2006 по 2007 рік виступав за новостворену національну збірну Сербії.

Загалом за усі збірні він провів 47 офіційних ігор. Тим не менш у листопаді 2007 року Футбольна асоціація Сербії нагородила Ігоря Дуляя «Золотим м'ячем» за ювілейні 50 ігор, проведених у національній футболці. Цю нагороду Дуляю в спортивному центрі «Ковілово» вручив тодішній президент федерації Звездан Терзіч^[11], оскільки федерація на відміну від ФІФА визнали участь у турнірі Millennium Super Soccer Cup^[en] в Індії у 2001 році. На цьому турнірі збірна Югославії грала першої командою, але частина інших суперників використовували резервні команди. Там під керівництвом менеджера Ілії Петковича Дуляй з'явився у всіх п'яти іграх своєї команди та забив два голи, допомігши команді виграти турнір^[12][13].

Для отримання професійної тренерської ліцензії навчався в Україні, паралельно працюючи у резервній команді «Шахтаря» (Донецьк) ^[14]. Згодом ппротягом трьох років був асистентом Паулу Фонсеки в першій команді^[15][16].

У грудні 2019 року Дуляй повернувся у рідний «Партизан» на запрошення Саво Милошевича і увійшов до тренерського штабу «чорно-білих»^[17]. Коли Милошевич пішов, наступний тренер Александар Станоєвич залишив Дуляя в тренерському штабі та підвищив його до першого асистента^[18]. Після відходу Станоєвича та приходу Ілії Столиці, Дуляй обійняв посаду головного тренера фарм-клубу «Партизана» «Телеоптик»^[19]. З «Телеоптиком» у першій частині сезону 2022/23 він фінішував на четвертому місці в Сербській лізі Белград.

Після відставки Гордана Петрича наприкінці лютого 2023 року Ігор Дуляй був призначений новим тренером «Партизана»^[20]. За 5 турів до кінця сезону 2023/24 він був звільнений одноголосним рішенням, прийнятим на засіданні Ради директорів клубу після трьох поразок клубу поспіль, через що відставання від лідера і головного суперника «Црвени Звезди» склало 11 очок^[21]. Замість Дуляя головним тренером було призначено Альберта Надя, який раніше входив до штабу як асистент.

• Кубок УЄФА:
  • Переможець (1): 2009
• Чемпіонат України:
  • Чемпіон (3): 2005, 2006, 2008
  • Срібний призер (2): 2004, 2007
• Кубок України:
  • Переможець (2): 2004, 2008
• Чемпіонат Югославії
  • Чемпіон (3): 1999, 2002, 2003.
  • Срібний призер (2): 2000, 2001
• Кубок Югославії
  • Переможець (1): 2001

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ігор Дуляй

• Ігор Дуляй на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.