Іда Саксен-Мейнінгенська — Вікіпедія

Іда Саксен-Мейнінгенська
нім. Ida von Sachsen-Meiningen
Іда Саксен-Мейнінгенська у 1808 році
Народилася25 червня 1794(1794-06-25)
Майнінген, Франконський округ, Священна Римська імперія
Померла4 квітня 1852(1852-04-04) (57 років)
Веймар, Німецький союз
·пневмонія
ПохованняВеймарська герцогська усипальняd
Країна Саксен-Майнінгенське герцогство
Діяльністьаристократка
Знання мовнімецька
Титулпринцеса Саксен-Веймар-Ейзенахська
Конфесіялютеранство
РідВеттіни
БатькоГеорг I
МатиЛуїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
Брати, сестриБернхард II і Адельгейда Саксен-Мейнінгенська (1792–1849)
У шлюбі зКарл Бернхард Саксен-Веймар-Ейзенахський
ДітиЛуїза, Вільгельм, Амалія, Едуард, Герман, Густав, Анна, Амалія

Іда Саксен-Мейнінгенська (нім. Ida von Sachsen-Meiningen, 25 червня 1794 — 4 квітня 1852) — принцеса Саксен-Мейнінгенська, донька герцога Саксен-Мейнінгенського Георга I та принцеси Гогенлое-Лангенбурзької Луїзи Елеонори, дружина принца Саксен-Веймар-Ейзенахського Карла Бернхарда.

Біографія

[ред. | ред. код]

Іда народилась 25 червня 1794 року у Мейнінгені. Вона була другою дитиною та другою донькою в родині герцога Саксен-Мейнінгену Георга I та його дружини Луїзи Елеонори Гогенлое-Лангенбурзької. Дівчинка мала старшу сестру Адельгейду, за кілька років народився молодший брат Бернхард.

Мешкало сімейство у замку Елізабетхенбург в Майнінгені.[1] Літо від 1798 року проводили у замку Альтенштайн у Тюринзькому Лісі.

Батько помер, коли дівчинці було дев'ять. Регентом країни стала її мати.

Карл Бернхард на портреті пензля Рудольфа Зурландта, 1812

У 21-річному віці Іду пошлюбив принц Саксен-Веймар-Ейзенахський Карл Бернхард. Весілля відбулося у Мейнінгені 30 травня 1816, на 24-й день народження нареченого. У подружжя з'явилося восьмеро дітей:

  • Луїза (1817—1832) — померла у 15-річному віці бездітною та неодруженою;
  • Вільгельм (1819—1839) — пішов з життя у 19-річному віці бездітним та неодруженим;
  • Амалія (22 травня—23 червня 1822) — померла немовлям;
  • Едуард (1823—1902) — британський фельдмаршал, провів майже все життя у Великій Британії, узяв морганатичний шлюб із леді Августою Гордон-Леннокс, донькою 5-го герцога Річмонда, дітей не мав;
  • Герман (1825—1901) — вюртемберзький майор-генерал, був одружений з Августою Вюртемберзькою, мав шестеро дітей;
  • Густав (1827—1892) — був морганатично одружений з П'єріною Мароччіа, нащадків не залишив;
  • Анна (1828—1864) — померла у віці 35 років бездітною та неодруженою;
  • Амалія (1830—1872) — дружина принца Генріха Оранж-Нассау, дітей не мала.

Бернхард, у чині генерала, служив у Нідерландах. Іда поїхала за ним і наступні роки провела у різних гарнізонних містах. Літо вона, зазвичай, проводила у батьківському володінні, замку Альтенштайн, що в Тюринзькому Лісі.

Через свою благодійницьку діяльність була дуже популярною серед народу.

Померла Іда у 57-річному віці від пневмонії. Останніми її словами були: «Сподіваюся, цієї ночі я спатиму добре»[2]. Похована у князівській усипальні Веймару на історичному цвинтарі міста.[3]

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Бернхард I
 
Єлизавета Елеонора Брауншвейг-Вольфенбюттельська
 
Карл I
 
Кароліна Крістіна Саксен-Ейзенахська
 
Людвіг Гогенлое-Лангенбурзький
 
Елеонора Нассау-Саарбрюкенська
 
Карл Фрідріх Штольберг-Ґедернський
 
Луїза Нассау-Саарбрюкенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Антон Ульріх
 
 
 
 
 
Шарлотта Амалія Гессен-Філіпстальська
 
 
 
 
 
Крістіан Альбрехт Гогенлое-Лангенбурзький
 
 
 
 
 
Кароліна Штольберг-Ґедернська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Георг I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Луїза Елеонора Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Історичні місця Майнінгену [1] [Архівовано 12 листопада 2018 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. «Diese Nacht aber hoffe ich gut zu schlafen».
  3. Князівська усипальня Веймару [2] [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]