Ішемічний інсульт — Вікіпедія

Ішемічний інсульт (інфаркт мозку)
Комп'ютерна томограма головного мозку, яка демонструє інфаркт правої півкулі головного мозку (на зображенні розташований зліва)
Комп'ютерна томограма головного мозку, яка демонструє інфаркт правої півкулі головного мозку (на зображенні розташований зліва)
Комп'ютерна томограма головного мозку, яка демонструє інфаркт правої півкулі головного мозку (на зображенні розташований зліва)
Спеціальністьневрологія
Препаратидантроленd[1], Альтеплаза[2], аторвастатин[2], Ривароксабан[2], Цилостазол[2] і клопідогрель[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-118B11.5
МКХ-10I63
OMIM601367
eMedicineneuro/
MeSHD002544
SNOMED CT432504007
CMNS: Cerebral infarction у Вікісховищі

Ішемічний інсульт (інфаркт мозку[3]) — гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок дефіциту надходження артеріальної крові до головного мозку, що призводить до його гіпоксії та розвитку ділянок некрозу. Виникає переважно внаслідок оклюзій артерій мозку.

Причини

[ред. | ред. код]

Під час аналізу, заснованого на сукупності дослідження, проведеного в групі хворих в Оксфорді (n = 209), була створена оцінна шкала ABCD[4] для визначення високого ризику інсульту (Rothwell, 2005; клас B). При комплексному аналізі виділено 5 основних незалежних факторів високого ризику розвитку ІІ:

  • вік старше 60 років;
  • цукровий діабет;
  • ТІА (транзиторна ішемічна атака), що триває понад 10 хвилин;
  • ТІА зі слабкістю (один із симптомів);
  • ТІА з порушенням мови.

Патогенез

[ред. | ред. код]

Патофізіологічні механізми загибелі нервових клітин

[ред. | ред. код]

Під час ішемічного інсульту клітина може загинути двома основними шляхами — некрозом та апоптозом[5][6][7][8]. Перший шлях домінує в гостру фазу ішемічного інсульту (перші декілька хвилин) в ділянці з найбільш критичним кровопостачанням. Ця ділянка в подальшому стане ядром інфаркту.[6][8][9][10][11] Довкола ядра інфаркту розташована пенумбра — ділянка, у якій ішемія не настільки критична. Нейрони тут функціонально неактивні, проте зберігають свою клітинну цілісність[9][12]. У пенумбрі клітини можуть загинути двома способами (як некрозом, так і апоптозом), адже патологічні реакції, які йдуть у ішемізованій клітині, є неспецифічними для якогось певного шляху[7][13][14], проте панівним шляхом є саме апоптоз[8][11][14][15]. Апоптоз також є домінантним шляхом у випадку віддаленої загибелі клітин, як може виникнути у ділянці, яка короткочасно була піддана ішемії[7]. Певна частина клітин також гинуть шляхом некроптозу[5][7] та автофагії[7][16].

Стадії патогенезу

[ред. | ред. код]

Розрізняють три фази у патогенезі ішемічного інсульту:

  • гостру (до декількох хвилин) — клітини набрякають, їхні мітохондрії руйнуються, клітини гинуть та формують ядро інфаркту;
  • підгостру (до 6 годин) — явище періінфарктної деполяризації, збільшення розмірів ядра інфаркту за рахунок пенумбри;
  • віддалену (від декількох днів до декількох тижнів) — вазогенний набряк, запалення, віддалений апоптоз.

Ішемічний каскад

[ред. | ред. код]

Ішемічний каскад — це сукупність реакцій, які виникають за умов ішемії та ведуть до пошкодження клітин мозку. Ці реакції можуть привести як до некрозу, так і до розвитку апоптозу. Вони йдуть як у ядрі інфаркту, так і у пенумбрі, проте різняться тривалістю перебігу.[7][13][17]

У нормі нейрони велику кількість енергії використовують для функціонування іонних насосів, найважливішим з яких є натрій-калієвий насос. Це забезпечує стабільну концентрацію іонів у клітині та поза нею, що потрібно для збудження нейронів (деполяризації та реполяризації). Проте ці насоси потребують енергії, яка утворюється при розщепленні зв'язків АТФ. В умовах ішемії (порушення постачання кисню, глюкози та інших поживних речовин) синтез АТФ порушується, що в свою чергу веде до порушення в іонному гомеостазі — аноксичної деполяризації (зміни заряду мембрани в умовах нестачі кисню).[12][18][19] Калій, якого багато у клітині, виходить з неї, а натрій та хлор, яких багато поза клітиною, прямують у клітину. Надмір натрію провокує підвищення осмолярності цитоплазми клітини, що у свою чергу веде до входження у клітину великої кількості води — розвивається цитотоксичний набряк, або набухання клітини.[20][21] Проте цитотоксичний набряк сам не викликає набряк мозку, який можна візуалізувати на КТ чи МРТ, а лише після того, як до нього приєднаються іонний та вазогенний набряки. Перший виникає разом із набуханням клітин, якщо збережений хоча б якийсь кровотік (найхарактерніше для пенумбри) та за непошкоженого гемато-енцефалічного бар'єру (ГЕБ). Його суть полягає в тому, що переміщення натрію та хлору в клітину спричиняє дефіцит цих іонів у позаклітинному середовищі, який нівелюється надходженням іонів з кровоносних судин. Ці іони «тягнуть» за собою воду.[18][22] Через 4–6 годин пошкоджуються елементи ГЕБ, велика кількість рідини прямує в позаклітинний простір і розвивається таке пізнє ускладнення, як вазогенний набряк. Свого піку він сягає на 2-4 добу та суттєво збільшує об'єм мозку. Вазогенний набряк у свою чергу погіршує перфузію та може провокувати дислокацію мозку.[18][21]

Деполяризація спричиняє викид нейронами із своїх пресинаптичних закінчень великої кількості глутамату — збудливого нейромедіатора, який дуже поширений в ЦНС. Його стає дуже багато (нейроглія, яка його поглинає після виділення, також пошкоджена), а у великих кількостях він є токсичним. У випадку глутамату така токсичність називається екситотоксичністю: медіатор приєднюється до NMDA- та AMPA-рецепторів та провокує вхід великої кількості кальцію, який у свою чергу активує велику кількість ферментів (фосфоліпаз, ендонуклеаз, протеїнкіназ та протеаз).[23][24][25] Загалом екситотоксичність запускає ланцюг реакцій, які наведені нижче.

  • Активовані ферменти пошкоджують клітинні структури, а також запускають пероксидне окислення з утворенням вільних радикалів, які ще більше пошкоджують клітину[20][23].
  • Вільні радикали та надмір кальцію пошкоджують мітохондрії — «енергетичний» центр клітини. Залежно від інтенсивності ішемії (ядро інфаркту чи пенумбра), мітохондрії можуть ушкоджуватися повністю (веде до некрозу), або частково, коли через збільшену проникність з них виділяються проапоптичні фактори (наприклад, апоптоз-індукуючий фактор)[7][21][26].
  • Екситотоксичність також провокує стрес ендоплазматичного ретикулума, який може проявлятися пригніченням синтезу білка чи синтезом стресових білків та білків неправильної будови. Наявність неправильних білків також провокує апоптоз.[21][27]
  • Разом з кальцієм у клітину заходить велика кількість цинку, який у свою чергу потенціює утворення вільних радикалів та ушкодження мітохондрій, а також, незалежно від мітохондріальної дисфункції, запускає апоптоз[23][24].

Вище перелічені механізми належать до внутрішніх механізмів активації апоптозу. Окрім внутрішніх механізмів, апоптоз у зоні ішемії також провокується зовнішніми механізмами — стимуляцією рецепторів Fas, TNFαR, а в зоні ішемії ще й TLR2, TLR4 та NOTCH-1.[21][28]

Кальцій потрапляє в клітину й іншим, незалежним від глутамату, шляхом — активацією протонактивованих іонних каналів (канали, які активуються при більш кислому середовищі). Кислим середовище в клітині стає через те, що при дефіциті кисню, окислення глюкози закінчується анаеробним шляхом, при якому окрім двох молекул АТФ утворюється піруват. Глутамат також стимулює виділення кальцію, який у великих кількостях міститься в ендоплазматичному ретикулумі. Таким чином, рівень кальцію у клітині зростає завдяки декільком механізмам.[13][29][24]

На перебіг інсульту впливає ще один патофізіологічний механізм — запалення. Свого піку воно сягає на сьому добу. У місці ішемії відбувається підвищена експресія генів, які кодують NF-κB, TNF-α, IL-1β, IL-6, білки теплового шоку. Спочатку активується мікроглія, яка виконує роль імунної системи в головному мозку, а згодом в речовину мозку потрапляються чужорідні клітини — нейтрофіли, лімфоцити, моноцити та макрофаги. Останні є найчисленнішими клітинами на сьомий день інсульту. У мозок вони потрапляють завдяки підвищеній експресії генів, що кодують молекули міжклітинної адгезії (виробляються ендотелієм).[7][20][21][30] Запалення має негативний вплив: імунні клітини виділяють вільні радикали, які ще сильніше пошкожують і так пошкоджену тканину.[7][30]

Клінічні ознаки

[ред. | ред. код]

При тромбозі розвиток захворювання поступовий, часто під час сну. Відмічається період передвісників у вигляді запаморочення, короткочасної слабкості та оніміння в кінцівках. Вогнищеві симптоми розвиваються зазвичай при збереженій свідомості. При інсульті в басейні середньої мозкової артерії спостерігається déviation conjuguée.

Емболія виникає при ендокардитах, миготливій аритмії. Вогнищеві симптоми з'являються швидко, часто з виникненням короткочасної втрати свідомості, іноді фокальні судомні напади.

Діагностика

[ред. | ред. код]

Пацієнт повинен бути невідкладно обстежений на місці (клінічна картина ТІА або іншого захворювання) або при вступі в стаціонар. У стаціонарі обов'язкові такі діагностичні заходи:

  • якщо симптоматика припускає наявність ішемії в зоні сонної артерії, проводиться ультразвукове дослідження (УЗД), КТ-ангіографія або магнітно-резонансна ангіографія (МРА);
  • контроль серцевого ритму;
  • при підозрі на кардіоемболію — ехокардіографія (ЕхоКГ).

Лабораторні аналізи:

Електрокардіографія (ЕКГ).

Візуалізація головного мозку і судин (Douglas, 2003; клас D):

Лікування

[ред. | ред. код]

Специфічна терапія гострого ішемічного інсульту включає:

Протипоказане введення нефракціонованого гепарину, гепарину низької молекулярної маси і гепариноїдів.[31]

Не рекомендується для лікування пацієнтів в гострому періоді інсульту застосування лікарських засобів, використання яких може мати негативні наслідки або негативно вплинути на клінічний перебіг гострого періоду ішемічного інсульту, а саме:

  1. Розчинів глюкози.
  2. Діуретиків (осмотичних у вигляді розчинів та фуросеміду).
  3. Колоїдних розчинів для гемодилюції.
  4. Вазоактивних препаратів (препарати барвінку, пентоксифілін).
  5. Препаратів блокаторів кальцієвих каналів короткої дії для корекції системного АТ (ніфедипін) та корекції внутрішньомозкової гемодинаміки в гострому періоді ІІ (німодипін).[31]

Не підтверджена в гострому періоді ішемічного інсульту клінічна ефективність призначення спазмолітиків, антиоксидантів, препаратів, які впливають на метаболізм (мілдронат), препаратів бурштинової кислоти, токоферолу, ноотропних засобів, глюкокортикоїдів, нейропротекторів.[31]

Прогноз

[ред. | ред. код]

Визначається локалізацією і об'ємом інфаркту, виразністю набряку мозку, а також швидкістю і якістю медичного втручання, наявністю супутніх захворювань і / або розвитком ускладнень протягом інсульту (пневмонія, пролежні, уросепсис і ін.). У перші 30 днів помирає близько 15-25 % хворих. Смертність вище при атеротромботичному та кардіоемболічному інсультах, і становить лише 2 % при лакунарному.

Тяжкість і прогресування інсульту часто оцінюють, використовуючи стандартизовані вимірювачі, наприклад, шкалу інсульту Національного Інституту Здоров'я (NIH) [60].

Причина смерті в половині випадків — набряк мозку і викликана ним дислокація структур мозку, в інших випадках — супутні тяжкі ускладнення, як от пневмонія, серцеві захворювання, емболія легеневої артерії, ниркова недостатність або септицемія. Значна частина (40 %) летальних результатів виникає в перші 2 доби захворювання і пов'язана з великими розмірами зони інфаркту та набряком мозку.

Ішемічний інсульт, за даними досліджень Британського інституту медицини, в 3 з 10 випадків у сукупності з атеросклерозом (особливо характерно для людей від 75 років), може паралізувати роботу легенів через недостатній кровообіг в них, що, через 30-90 днів після перенесеного інсульту, призведе до обструкції легенів, кашлю, гарячки, та в кінцевому рахунку викличе пневмонію або розмноження бактерій. Внаслідок цього може пройти відмирання і / або роз'їдання легеневих тканин, і легені не зможуть більше виконувати свої функції, що призведе до смерті.

У перший місяць після ішемічного інсульту близько 60-70 % хворих, які вижили, мають значні інвалідизуючі неврологічні розлади. Через 6 місяців після інсульту інвалідизуючі неврологічні розлади залишаються у 40 % хворих, які вижили, до кінця року — у 30 %. Чим більш значний неврологічний дефіцит спостерігається до кінця першого місяця після інсульту, тим менш імовірне повне відновлення.

Повторний ішемічний інсульт виникає приблизно у 30 % хворих в період 5 років після першого інсульту.

Стратегії лікування, спрямовані на модуляцію кишкової мікробіоти можуть мати потенціал, зокрема, для покращення функціонального прогнозу після інсульту.[34][35]

Реабілітація

[ред. | ред. код]

Реабілітація після ішемічного інсульту має на меті допомогти постраждалим відновити втрачені здібності та досягти оптимального фізичного, когнітивного, емоційного, соціального та професійного потенціалу. Реабілітація — це мультидисциплінарний захід, який включає різноманітні методи лікування та втручання.[36][37] (Див. також Нейрореабілітація, Нейропластичність[38][39][40][41])

Реабілітація після ішемічного інсульту – це багатовимірний процес, спрямований на надання допомоги постраждалим у відновленні втрачених функцій і найкращому розвитку фізичного, когнітивного, емоційного, соціального та професійного потенціалу.[36][37]

Дослідження 2023 року показує, що пацієнти та клініцисти в реабілітаційних установах сприймають різні мотиваційні фактори як найважливіші, що означає необхідність для клініцистів враховувати індивідуальні переваги пацієнтів для оптимізації результатів реабілітації.[42]

Моделі реабілітаційного догляду після інсульту

[ред. | ред. код]

Системи охорони здоров'я різних країн пропонують різні моделі процесу реабілітації після інсульту:

  • Стаціонарна реабілітація: Забезпечує інтенсивну терапію в спеціалізованій реабілітаційній лікарні або відділенні.[43]
  • Амбулаторна реабілітація: дозволяє пацієнтам жити вдома під час лікування в амбулаторних центрах.[44]
  • Домашня реабілітація: передбачає отримання терапії вдома завдяки відвідуванням реабілітолога чи телереабілітації.[45][46]
  • Реабілітація в громаді: забезпечує терапію через громадські та суспільні програми, зосереджуючись на переході до повсякденного життя.[47][48][49][50]

Успішна реабілітація після інсульту залежить від раннього початку, інтенсивності терапії та активної участі пацієнта та сім’ї. Вибране поєднання терапії та технологій залежатиме від тяжкості інсульту, ураженої частини мозку, загального стану здоров’я пацієнта та мотиваційного аспекту цілей його реабілітації.

Традиційні методи відновлення

[ред. | ред. код]

Традиційні методи відновлення базуються на здатності нервової системи до реорганізації та утворення нових зв'язків — нейропластичності[38] — що може сприяти компенсації дефіцитів за рахунок реорганізації здорової нервової тканини, яка бере на себе функцію уражених ділянок, що були відповідальні за функціональні схеми, які відтворюються під час реабілітації. Посилення нейроплатичності тими чи іншими методами може сприяти пришвидшенню реабілітації після інсульту.[39][40][51]

  • Фізична терапія: допомагає покращити рухливість, координацію та рівновагу, зосереджуючись на вправах для розвитку сили та ходи, і відновлення порушених функціональних схем. До фізичної терапії також можна віднести терапію рухами, викликаними обмеженнями, що заохочує використання ураженої кінцівки шляхом утримання неураженої кінцівки, таким чином сприяючи відновленню функції. І дзеркальна терапію, що передбачає використання дзеркала для створення ілюзії відбиття ураженої кінцівки для покращення контролю над рухом.[52][53] Ефективність фізичної терапії може бути посилена методами фізіотерапії (зокрема, нейромодуляцією[54][55][56], див. нижче) та, ймовірно, деякими пацієнт-орієнтованими практиками альтернативної медицини[57][58], зокрема, такими як акупунктура[59], йога[60], медитація та релаксація м'язів.
  • Ерготерапія: спрямована на відновлення дрібної моторики та когнітивних здібностей для повсякденної діяльності, надаючи стратегії та обладнання для сприяння незалежності.
  • Логопедія та мовна терапія: вирішує проблеми зі спілкуванням (афазія) і ковтанням (дисфагія).
  • Когнітивна та емоційна реабілітація: вирішує когнітивні дефіцити, такі як проблеми з пам'яттю, увагою та вирішенням проблем. Психологи також надають емоційну підтримку для лікування розладів настрою та для адаптації до життя після інсульту. (Див. також Когнітивістика, Психологія, Психологічна реабілітація)
  • Телереабілітація: цифрові платформи дозволяють проводити терапію дистанційно, підвищуючи доступність реабілітаційних послуг і безперервність догляду.[46]

Важливо відзначити, що найкращі результати реабілітації після інсульту досягаються за допомогою персоналізованих планів лікування, які враховують індивідуальні потреби та недоліки, загальний стан здоров’я, спосіб життя та особисті цілі пацієнта. Ці плани зазвичай передбачають поєднання різних методів лікування, включаючи як традиційні методи, так і альтернативні та новітні технології (Див. також Інтегративна медицина[61][62]). Сфера реабілітації після інсульту постійно розвивається, і майбутні інновації в нейронауці, регенеративній медицині та біомедичній інженерії мають великі перспективи значно покращити ефективність та швидкість відновлення після ішемічного інсульта.

Новітні методи відновлення

[ред. | ред. код]

Ці методи відновлення на 2023 рік ще не увійшли в класичну практику клінічної нейрореабілітації, але вже використовуються в клінічній практиці і показують ефективність у відновленні після інсульту.

  • Нейрокомп'ютерний інтерфейс (НКІ): НКІ забезпечують зв'язок між мозком і зовнішніми пристроями, допомагаючи відновити рух і функції. НКІ можуть полегшити реабілітацію, забезпечуючи зворотний зв’язок про нейронну активність, сприяючи адаптивній нейропластичності.[63][64][65][66][67][68]
  • Нейропротезування: імплантовані пристрої можуть стимулювати пошкоджені ділянки мозку, сприяючи відновленню певних функцій. Такі пристрої, як реагуюча нейростимуляторна система (RNS), можуть регулювати свою активність на основі змін активності мозку в реальному часі.[69][70]

Експериментальні методи відновлення

[ред. | ред. код]

Дослідження та розробки продовжують досліджувати та розширювати межі реабілітації після інсульту, маючи захоплюючий потенціал у наступних сферах:

  • Психопластогени: лікарські засоби які індукують швидкий ріст і ремоделювання дендритів і синапсів, продемонстрували перспективність на експериментальних моделях для посилення нейропластичності, що може сприяти збільшенню ефективності реабілітаційної програми та пришвидшенню відновлення після інсульту[83][84][85][86] (Див. також Психоделічна терапія[51]). Крім того, реабілітація з допомогою психоделіків (які відносяться до групи психопластогенів) може покращити результати реабілітаційних практик через модуляцію нейрозапалення та нейрогенезу гіпокампа, на додачу до значного збільшення нейропластичності[87][88][89][90] мозку.[51]
  • Генотерапія та редагування генома: можуть змінити гени, пов’язані з відновленням нервової системи, нейрогенезом та нейропластичністю, потенційно покращуючи результати реабілітації.[91][92][93]
  • Наномедицина: наноматеріали та наночастинки можуть використовуватися для доставки ліків безпосередньо до пошкодженої нервової тканини або для локального сприяння росту та регенерації нервової системи, завдяки, зокрема, впливу на геном та інші -оми клітин.[92]
  • Регенеративна медицина: досліджує методики відновлення нервової тканини. Багато преклінічних досліджень показують великі перспектики у відовленні функціональної нервової тканини, зокрема, після ішемінчого інсульту.
    • Використання стовбурових клітин показало себе перспективним у відновлення після інсульту у преклінічних дослідженнях.[94][95] Поточні дослідження направленні на безпеку та ефективність мезенхімальних стовбурових клітин, нейронних стовбурових клітин та індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (iPSC) у покращенні неврологічного відновлення.[96][97]
    • Інженерія нервової тканини, як галузь тканинної інженерії, є багатообіцяючим підходом до реабілітації після ішемічного інсульту з метою відновлення або регенерації пошкодженої нервової тканини. Це передбачає або клітинну терапію, коли стовбурові клітини або клітини-попередники трансплантують в місця ураження для їх подальшої диференціації в нервові клітини; або розробку каркасів з біоматеріалу, які забезпечують підтримку та середовище для росту клітин. Також досліджується комбінація цих методів, зокрема, клітинна терапія, керована біоматеріалом, яка включає посів стовбурових клітин на ці каркаси. Майбутні досягнення в області нанотехнологій і біофабрикації, включаючи 3D біодрук, можуть дозволити створювати більш складні конструкції нервової тканини. Незважаючи на те, що на початок 2023 року це здебільшого експериментальні дослідження на тваринах, які загалом успішні[98][99][100], хоча дослідники стикаються з кількома проблемами, подальші дослідження інженерії нервової тканини можуть потенційно змінити нейрореабілітацію та відновлення після інсульту.[101][102][99][103] Наприклад, дослідження на мишах, опубліковане в травні 2023 року в npj Regenerative Medicine, що досліджувало використання мозкових органоїдів для відновлення функціональної нервової тканини в місці ураження після ішемічного інсульту, показало[100]:

"...Через кілька місяців ми виявили, що трансплантовані органоїди добре вижили в ураженому інфарктом ядрі, диференціювалися в цільові нейрони, відновлювали інфарктну тканину, посилали аксони до віддалених мішеней мозку та інтегрувалися в нейронний ланцюг господаря, тим самим усуваючи сенсомоторні дефекти поведінки мишей, які перенесли інсульт..."

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ NDF-RT
  2. ↑ а б в г д Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  3. ↑ Негрич Т.І., Боженко Н.Л., Матвієнко Ю.О. Ішемічний інсульт: вторинна стаціонарна допомога: навч. посіб. Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2019. 160 с. - С.3
  4. ↑ Шкала ABCD2 – оцінка ризику розвитку інсульту після транзиторної ішемічної атаки (ТІА), онлайн калькулятор
  5. ↑ а б Grotta, 2015, с. 62.
  6. ↑ а б Brainin, 2014, с. 7-8.
  7. ↑ а б в г д е ж и к Matthias Endres, Ulrich Dirnagl, Michael A. Moskowitz (2008). The ischemic cascade and mediators of ischemic injury. Handbook of Clinical Neurology (англ.) . 92: 31—41.
  8. ↑ а б в Andrew Bivard; Neil Spratt; Christopher R Levi; Mark W Parsons (2011). Time to Dispense with the Clock and Move to Tissue-based Decision Making?. Expert Review of Cardiovascular Therapy (англ.) . 9 (4): 451—461.
  9. ↑ а б Caplan, 2009, с. 50.
  10. ↑ Brad R.S. Broughton; David C. Reutens; Christopher G. Sobey (2009). Apoptotic Mechanisms After Cerebral Ischemia. Stroke (англ.) (40): 331—339. doi:10.1161/STROKEAHA.108.531632.
  11. ↑ а б Natan Bornstein. Stroke: Practical Guide for Clinicians. — Karger, 2009. — 24-25 с. — ISBN 978-3805590990.
  12. ↑ а б Яворська В.О., Фломін Ю.В. Специфічне лікування ішемічного інсульту: нейропротекція. Новости медицины и фармации. Архів оригіналу за 10 листопада 2015. Процитовано 10 листопада 2015.
  13. ↑ а б в Brainin, 2014, с. 18.
  14. ↑ а б Grotta, 2015, с. 68.
  15. ↑ Tiina Sairanen, Marja-Liisa Karjalainen-Lindsberg, Anders Paetau, Petra Ija¨s and Perttu J. Lindsberg (2006). Apoptosis dominant in the periinfarct area of human ischaemic stroke — a possible target of antiapoptotic treatments. Brain (англ.) . 129: 189—199. doi:10.1093/brain/awh645.
  16. ↑ Grotta, 2015, с. 67.
  17. ↑ Alexander Kunz, Ulrich Dirnagl, Philipp Mergenthaler (2010). Acute pathophysiological processes after ischaemic and traumatic brain injury. Best Practice & Research Clinical Anaesthesiology (англ.) . 24 (4): 495—509. doi:10.1016/j.bpa.2010.10.001.
  18. ↑ а б в Alexander S. Thrane, Vinita Rangroo Thrane, Maiken Nedergaard (2014). Drowning stars: reassessing the role of astrocytes in brain edema. Trends in Neuroscience (англ.) . 37 (11): 620—628. doi:10.1016/j.tins.2014.08.010.
  19. ↑ Brainin, 2014, с. 12-14.
  20. ↑ а б в Prabal Deb, Suash Sharma, K.M. Hassan (2010). Pathophysiologic mechanisms of acute ischemic stroke: An overview with emphasis on therapeutic significance beyond thrombolysis. Pathophysiology (англ.) . 17 (3): 197—218. doi:10.1016/j.pathophys.2009.12.001.
  21. ↑ а б в г д е Brainin, 2014, с. 20-21.
  22. ↑ Kristopher T. Kahle, J. Marc Simard, Kevin J. Staley, Brian V. Nahed, Pamela S. Jones, Dandan Sun (2009). Molecular Mechanisms of Ischemic Cerebral Edema: Role of Electroneutral Ion Transport (англ.) . 24 (4): 257—265. doi:10.1152/physiol.00015.2009. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 12 листопада 2015.
  23. ↑ а б в Brainin, 2014, с. 19.
  24. ↑ а б в Grotta, 2015, с. 71-72.
  25. ↑ В.О. Малахов, В.О. Монастирський, В.С. Личко, Г.М. Завгородня, І.Р. Скрипченко, А.В. Гетманенко (2011). Патогенетичні ланки ішемічного інсульту. Новости медицины и фармации. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 12 листопада 2015.
  26. ↑ Н. Р. Сохор, С. І. Шкробот (2014). Мітохондріальна дисфункція у гострий період ішемічного інсульту. Український неврологічний журнал. 3—4 (32-33): 22—27.
  27. ↑ Scott A. Oakes, Feroz R. Papa (2015). The Role of Endoplasmic Reticulum Stress in Human Pathology. Annual Review of Pathology: Mechanisms of Disease (англ.) . 10: 173—194. doi:10.1146/annurev-pathol-012513-104649.
  28. ↑ Grotta, 2015, с. 63-66.
  29. ↑ Grotta, 2015, с. 68-70.
  30. ↑ а б Grotta, 2015, с. 75-76.
  31. ↑ а б в г Міністерство охорони здоров’я (2012). УНІФІКОВАНИЙ КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ "Ішемічний інсульт" (PDF). http://mtd.dec.gov.ua/index.php/uk/. Міністерство охорони здоров’я. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2018. Процитовано 12 лютого 2019.
  32. ↑ Сучасні погляди на лікування ішемічного інсульту (PDF). Медична газета "Здоров'я України". 1 грудня 2018. Архів оригіналу (PDF) за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  33. ↑ Watanabe, Kazutoshi (2018). Насколько эффективен эдаравон при лечении острого ишемического инсульта и бокового амиотрофического склероза? (PDF) (російською) . Міжнародний неврологічний журнал 6 (100). Архів оригіналу (PDF) за 12 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  34. ↑ Chen, Xinrong; Hu, Yanjie; Yuan, Xingzhu; Yang, Jie; Ka Li (2022-04). Effect of early enteral nutrition combined with probiotics in patients with stroke: a meta-analysis of randomized controlled trials. European Journal of Clinical Nutrition (англ.). Т. 76, № 4. с. 592—603. doi:10.1038/s41430-021-00986-3. ISSN 1476-5640. Процитовано 1 липня 2023.
  35. ↑ Zhang, Xintong; Wang, Xiangyu; Zhao, Hong; Cao, Risheng; Dang, Yini; Yu, Binbin (8 травня 2023). Imbalance of Microbacterial Diversity Is Associated with Functional Prognosis of Stroke. Neural Plasticity (англ.). Т. 2023. с. e6297653. doi:10.1155/2023/6297653. ISSN 2090-5904. PMC 10185427. PMID 37197229. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  36. ↑ а б Belagaje, Samir R. (2017-02). Stroke Rehabilitation:. CONTINUUM: Lifelong Learning in Neurology (англ.). Т. 23, № 1. с. 238—253. doi:10.1212/CON.0000000000000423. ISSN 1080-2371. Процитовано 8 червня 2023.
  37. ↑ а б Янушпольська, Оксана (20 січня 2022). РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ ІНСУЛЬТІВ. Scientific Collection «InterConf+» (англ.). № 18(95). с. 593—611. doi:10.51582/interconf.19-20.01.2022.066. ISSN 2709-4685. Процитовано 8 червня 2023.
  38. ↑ а б Hara, Yukihiro (2015). Brain Plasticity and Rehabilitation in Stroke Patients. Journal of Nippon Medical School. Т. 82, № 1. с. 4—13. doi:10.1272/jnms.82.4. Процитовано 8 червня 2023.
  39. ↑ а б Su, Fan; Xu, Wendong (2020). Enhancing Brain Plasticity to Promote Stroke Recovery. Frontiers in Neurology. Т. 11. doi:10.3389/fneur.2020.554089. ISSN 1664-2295. PMC 7661553. PMID 33192987. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  40. ↑ а б Qiao, Chenye; Liu, Zongjian; Qie, Shuyan (2023-03). The Implications of Microglial Regulation in Neuroplasticity-Dependent Stroke Recovery. Biomolecules (англ.). Т. 13, № 3. с. 571. doi:10.3390/biom13030571. ISSN 2218-273X. PMC 10046452. PMID 36979506. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  41. ↑ Норман Дойдж. Самовідновлення моку (укр) . с. 416. ISBN 978-617-7866-03-8.
  42. ↑ Oyake, Kazuaki; Yamauchi, Katsuya; Inoue, Seigo; Sue, Keita; Ota, Hironobu; Ikuta, Junichi; Ema, Toshiki; Ochiai, Tomohiko; Hasui, Makoto (6 червня 2023). A multicenter explanatory survey of patients’ and clinicians’ perceptions of motivational factors in rehabilitation. Nature Communications Medicine (англ.). Т. 3, № 1. с. 1—9. doi:10.1038/s43856-023-00308-7. ISSN 2730-664X. Процитовано 8 червня 2023.
  43. ↑ Langhorne, Peter; Bernhardt, Julie; Kwakkel, Gert (2011-05). Stroke rehabilitation. The Lancet. Т. 377, № 9778. с. 1693—1702. doi:10.1016/s0140-6736(11)60325-5. ISSN 0140-6736. Процитовано 8 червня 2023.
  44. ↑ Outpatient Service Trialists (20 січня 2003). Cochrane Stroke Group (ред.). Therapy-based rehabilitation services for stroke patients at home. Cochrane Database of Systematic Reviews (англ.). Т. 2010, № 1. doi:10.1002/14651858.CD002925. PMC 6464951. PMID 12535444. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  45. ↑ E. Mayo,, Nancy; Wood-Dauphinee,, Sharon; Ahmed,, Sara; Carron, Gordon,; Higgins,, Johanne; Mcewen,, Sara; Salbach, Nancy (1999-01). Disablement following stroke. Disability and Rehabilitation (англ.). Т. 21, № 5-6. с. 258—268. doi:10.1080/096382899297684. ISSN 0963-8288. Процитовано 8 червня 2023.
  46. ↑ а б Stephenson, Aoife; Howes, Sarah; Murphy, Paul J.; Deutsch, Judith E.; Stokes, Maria; Pedlow, Katy; McDonough, Suzanne M. (11 трав. 2022 р.). Factors influencing the delivery of telerehabilitation for stroke: A systematic review. PLOS ONE (англ.). Т. 17, № 5. с. e0265828. doi:10.1371/journal.pone.0265828. ISSN 1932-6203. PMC 9094559. PMID 35544471. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  47. ↑ Walker, Marion F.; Sunnerhagen, Katharina S.; Fisher, Rebecca J. (2013-01). Evidence-Based Community Stroke Rehabilitation. Stroke (англ.). Т. 44, № 1. с. 293—297. doi:10.1161/STROKEAHA.111.639914. ISSN 0039-2499. Процитовано 8 червня 2023.
  48. ↑ Dean, Sarah G.; Poltawski, Leon; Forster, Anne; Taylor, Rod S.; Spencer, Anne; James, Martin; Allison, Rhoda; Stevens, Shirley; Norris, Meriel (1 жовтня 2016). Community-based Rehabilitation Training after stroke: protocol of a pilot randomised controlled trial (ReTrain). BMJ Open (англ.). Т. 6, № 10. с. e012375. doi:10.1136/bmjopen-2016-012375. ISSN 2044-6055. PMC 5073546. PMID 27697876. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  49. ↑ Moon, KwangTae; Jang, WanHo; Park, Hae Yean; Jung, MinYe; Kim, JongBae (29 березня 2022). The Effects of Occupation-Based Community Rehabilitation for Improving Activities of Daily Living and Health-Related Quality of Life of People with Disabilities after Stroke Living at Home: A Single Subject Design. Occupational Therapy International (англ.). Т. 2022. с. e6657620. doi:10.1155/2022/6657620. ISSN 0966-7903. PMC 8983260. PMID 35418814. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  50. ↑ Corr, Susan; Bayer, Antony (1995-11). Occupational therapy for stroke patients after hospital discharge — a randomized controlled trial. Clinical Rehabilitation (англ.). Т. 9, № 4. с. 291—296. doi:10.1177/026921559500900403. ISSN 0269-2155. Процитовано 8 червня 2023.
  51. ↑ а б в Khan, Shariq Mansoor; Carter, Gregory T.; Aggarwal, Sunil K.; Holland, Julie (2021). Psychedelics for Brain Injury: A Mini-Review. Frontiers in Neurology. Т. 12. doi:10.3389/fneur.2021.685085. ISSN 1664-2295. PMC 8357986. PMID 34393973. Процитовано 15 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  52. ↑ Sivertsen, Marianne; Arntzen, Ellen Christin; Alstadhaug, Karl Bjørnar; Normann, Britt (2022). Effect of innovative vs. usual care physical therapy in subacute rehabilitation after stroke. A multicenter randomized controlled trial. Frontiers in Rehabilitation Sciences. Т. 3. doi:10.3389/fresc.2022.987601. ISSN 2673-6861. PMC 9673903. PMID 36407967. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  53. ↑ Ernst, E (1990-07). A review of stroke rehabilitation and physiotherapy. Stroke (англ.). Т. 21, № 7. с. 1081—1085. doi:10.1161/01.STR.21.7.1081. ISSN 0039-2499. Процитовано 8 червня 2023.
  54. ↑ а б Calderón, María Antonia Fuentes; Jiménez, Laura Olmedo; Ledesma, María José Sanchez (24 жовтня 2018). Transcranial Magnetic Stimulation versus Transcranial Direct Current Stimulation as neuromodulatory techniques in stroke rehabilitation. Proceedings of the Sixth International Conference on Technological Ecosystems for Enhancing Multiculturality. Association for Computing Machinery. с. 422—427. doi:10.1145/3284179.3284251. ISBN 978-1-4503-6518-5. Процитовано 8 червня 2023.
  55. ↑ а б Klomjai, W.; Lackmy-Vallée, A.; Roche, N.; Pradat-Diehl, P.; Marchand-Pauvert, V.; Katz, R. (1 вересня 2015). Repetitive transcranial magnetic stimulation and transcranial direct current stimulation in motor rehabilitation after stroke: An update. Annals of Physical and Rehabilitation Medicine (англ.). Т. 58, № 4. с. 220—224. doi:10.1016/j.rehab.2015.05.006. ISSN 1877-0657. Процитовано 8 червня 2023.
  56. ↑ а б Wong, Pei-Ling; Yang, Yea-Ru; Huang, Shih-Fong; Wang, Ray-Yau (21 березня 2023). Effects of Transcranial Direct Current Stimulation Followed by Treadmill Training on Dual-Task Walking and Cortical Activity in Chronic Stroke: A Double-Blinded Randomized Controlled Trial. Journal of Rehabilitation Medicine (англ.). Т. 55. с. jrm00379—jrm00379. doi:10.2340/jrm.v55.5258. ISSN 1651-2081. PMC 10065121. PMID 36943024. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  57. ↑ Venketasubramanian, Narayanaswamy (1 вересня 2021). Complementary and alternative interventions for stroke recovery – a narrative overview of the published evidence. Journal of Complementary and Integrative Medicine (англ.). Т. 18, № 3. с. 553—559. doi:10.1515/jcim-2020-0062. ISSN 1553-3840. Процитовано 8 червня 2023.
  58. ↑ Rajahthurai, Sareneya Dashni; Farrukh, Muhammad Junaid; Makmor-Bakry, Mohd; Tan, Hui Jan; Fatokun, Omotayo; Mohd Saffian, Shamin; Ramatillah, Diana Laila (2022). Use of Complementary and Alternative Medicine and Adherence to Medication Therapy Among Stroke Patients: A Meta-analysis and Systematic Review. Frontiers in Pharmacology. Т. 13. doi:10.3389/fphar.2022.870641. ISSN 1663-9812. PMC 9204087. PMID 35721127. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  59. ↑ Khaustova, Olena (24 вересня 2018). Acupuncture in the treatment of stroke: Invitation to the discussion. Psychosomatic Medicine and General Practice (англ.). Т. 3, № 3. с. e0303138—e0303138. doi:10.26766/pmgp.v3i3.138. ISSN 2519-8572. Процитовано 8 червня 2023.
  60. ↑ Lawrence, Maggie; Celestino Junior, Francisco T; Matozinho, Hemilianna HS; Govan, Lindsay; Booth, Jo; Beecher, Jane (8 грудня 2017). Cochrane Stroke Group (ред.). Yoga for stroke rehabilitation. Cochrane Database of Systematic Reviews (англ.). Т. 2017, № 12. doi:10.1002/14651858.CD011483.pub2. PMC 6486003. PMID 29220541. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  61. ↑ Ni, Xiaojia; Lin, Hao; Li, Hui; Liao, Wenjing; Luo, Xufei; Wu, Darong; Chen, Yaolong; Cai, Yefeng; Evidence‐based Practice Guideline on Integrative Medicine for Stroke working team, Neurology Chapter of China Association of Chinese Medicine, Neurology Committee of Guangdong Provincial Association of Chinese Medicine, and Stroke Committee of Guangdong Provincial Association of Chinese Integrative Medicine (2020-05). Evidence‐based practice guideline on integrative medicine for stroke 2019. Journal of Evidence-Based Medicine (англ.). Т. 13, № 2. с. 137—152. doi:10.1111/jebm.12386. ISSN 1756-5383. Процитовано 8 червня 2023.
  62. ↑ Fang, Jianqiao; Chen, Lifang; Ma, Ruijie; Keeler, Crystal Lynn; Shen, Laihua; Bao, Yehua; Xu, Shouyu (13 травня 2016). Comprehensive rehabilitation with integrative medicine for subacute stroke: A multicenter randomized controlled trial. Scientific Reports (англ.). Т. 6, № 1. с. 25850. doi:10.1038/srep25850. ISSN 2045-2322. PMC 4865744. PMID 27174221. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  63. ↑ Ma, Zhen-Zhen; Wu, Jia-Jia; Hua, Xu-Yun; Zheng, Mou-Xiong; Xing, Xiang-Xin; Ma, Jie; Shan, Chun-Lei; Xu, Jian-Guang (2023). Evidence of neuroplasticity with brain–computer interface in a randomized trial for post-stroke rehabilitation: a graph-theoretic study of subnetwork analysis. Frontiers in Neurology. Т. 14. doi:10.3389/fneur.2023.1135466. ISSN 1664-2295. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  64. ↑ Remsik, Alexander B.; van Kan, Peter L. E.; Gloe, Shawna; Gjini, Klevest; Williams, Leroy; Nair, Veena; Caldera, Kristin; Williams, Justin C.; Prabhakaran, Vivek (2022). BCI-FES With Multimodal Feedback for Motor Recovery Poststroke. Frontiers in Human Neuroscience. Т. 16. doi:10.3389/fnhum.2022.725715. ISSN 1662-5161. PMC 9296822. PMID 35874158. Процитовано 5 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  65. ↑ Baniqued, Paul Dominick E.; Stanyer, Emily C.; Awais, Muhammad; Alazmani, Ali; Jackson, Andrew E.; Mon-Williams, Mark A.; Mushtaq, Faisal; Holt, Raymond J. (23 січня 2021). Brain–computer interface robotics for hand rehabilitation after stroke: a systematic review. Journal of NeuroEngineering and Rehabilitation. Т. 18, № 1. с. 15. doi:10.1186/s12984-021-00820-8. ISSN 1743-0003. PMC 7825186. PMID 33485365. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  66. ↑ Mane, Ravikiran; Chouhan, Tushar; Guan, Cuntai (1 серпня 2020). BCI for stroke rehabilitation: motor and beyond. Journal of Neural Engineering. Т. 17, № 4. с. 041001. doi:10.1088/1741-2552/aba162. ISSN 1741-2560. Процитовано 8 червня 2023.
  67. ↑ Cervera, María A.; Soekadar, Surjo R.; Ushiba, Junichi; Millán, José del R.; Liu, Meigen; Birbaumer, Niels; Garipelli, Gangadhar (2018-05). Brain-computer interfaces for post-stroke motor rehabilitation: a meta-analysis. Annals of Clinical and Translational Neurology (англ.). Т. 5, № 5. с. 651—663. doi:10.1002/acn3.544. PMC 5945970. PMID 29761128. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  68. ↑ Ramos-Murguialday, Ander; Broetz, Doris; Rea, Massimiliano; Läer, Leonhard; Yilmaz, Özge; Brasil, Fabricio L.; Liberati, Giulia; Curado, Marco R.; Garcia-Cossio, Eliana (2013-07). Brain-machine interface in chronic stroke rehabilitation: A controlled study: BMI in Chronic Stroke. Annals of Neurology (англ.). Т. 74, № 1. с. 100—108. doi:10.1002/ana.23879. PMC 3700597. PMID 23494615. Процитовано 5 травня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  69. ↑ Mendes, Luciana A.; Lima, Íllia N.D.F.; Souza, Túlio O.; do Nascimento, George C.; Resqueti, Vanessa R.; Fregonezi, Guilherme A.F. (2020-07). Motor Neuroprosthesis for Promoting Recovery of Function After Stroke. Stroke (англ.). Т. 51, № 7. doi:10.1161/STROKEAHA.120.029235. ISSN 0039-2499. Процитовано 8 червня 2023.
  70. ↑ Serruya, Mijail D.; Napoli, Alessandro; Satterthwaite, Nicholas; Kardine, Joe; McCoy, Joseph; Grampurohit, Namrata; Talekar, Kiran; Middleton, Devon M.; Mohamed, Feroze (7 квітня 2022). Neuromotor prosthetic to treat stroke-related paresis: N-of-1 trial. Nature Communications Medicine (англ.). Т. 2, № 1. с. 1—14. doi:10.1038/s43856-022-00105-8. ISSN 2730-664X. Процитовано 8 червня 2023.
  71. ↑ Khokale, Rhutuja; Mathew, Grace S.; Ahmed, Somi; Maheen, Sara; Fawad, Moiz; Bandaru, Prabhudas; Zerin, Annu; Nazir, Zahra; Khawaja, Imran (14 квітня 2023). Virtual and Augmented Reality in Post-stroke Rehabilitation: A Narrative Review. Cureus (англ.). Т. 15, № 4. doi:10.7759/cureus.37559. ISSN 2168-8184. PMC 10183111. PMID 37193429. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  72. ↑ Laver, Kate E; Lange, Belinda; George, Stacey; Deutsch, Judith E; Saposnik, Gustavo; Crotty, Maria (20 листопада 2017). Cochrane Stroke Group (ред.). Virtual reality for stroke rehabilitation. Cochrane Database of Systematic Reviews (англ.). Т. 2018, № 1. doi:10.1002/14651858.CD008349.pub4. PMC 6485957. PMID 29156493. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  73. ↑ Keeling, Alexa B.; Piitz, Mark; Semrau, Jennifer A.; Hill, Michael D.; Scott, Stephen H.; Dukelow, Sean P. (21 січня 2021). Robot enhanced stroke therapy optimizes rehabilitation (RESTORE): a pilot study. Journal of NeuroEngineering and Rehabilitation. Т. 18, № 1. с. 10. doi:10.1186/s12984-021-00804-8. ISSN 1743-0003. PMC 7819212. PMID 33478563. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  74. ↑ Duret, Christophe; Grosmaire, Anne-Gaëlle; Krebs, Hermano Igo (2019). Robot-Assisted Therapy in Upper Extremity Hemiparesis: Overview of an Evidence-Based Approach. Frontiers in Neurology. Т. 10. doi:10.3389/fneur.2019.00412. ISSN 1664-2295. PMC 6491567. PMID 31068898. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  75. ↑ Leow, Xi Rong Gladys; Ng, Si Li Annalyn; Lau, Ying (2023-03). Overground Robotic Exoskeleton Training for Patients With Stroke on Walking-Related Outcomes: A Systematic Review and Meta-analysis of Randomized Controlled Trials. Archives of Physical Medicine and Rehabilitation. doi:10.1016/j.apmr.2023.03.006. ISSN 0003-9993. Процитовано 8 червня 2023.
  76. ↑ Zhao, Yongkun; Wu, Haijun; Zhang, Mingquan; Mao, Juzheng; Todoh, Masahiro (2023). Design methodology of portable upper limb exoskeletons for people with strokes. Frontiers in Neuroscience. Т. 17. doi:10.3389/fnins.2023.1128332. ISSN 1662-453X. PMC 10060802. PMID 37008203. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  77. ↑ Lee, Yi-Heng; Ko, Li-Wei; Hsu, Chiann-Yi; Cheng, Yuan-Yang (2023-05). Therapeutic Effects of Robotic-Exoskeleton-Assisted Gait Rehabilitation and Predictive Factors of Significant Improvements in Stroke Patients: A Randomized Controlled Trial. Bioengineering (англ.). Т. 10, № 5. с. 585. doi:10.3390/bioengineering10050585. ISSN 2306-5354. PMC 10215135. PMID 37237654. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  78. ↑ Chen, Ze-Jian; He, Chang; Xu, Jiang; Zheng, Chan-Juan; Wu, Jing; Xia, Nan; Hua, Qiang; Xia, Wen-Guang; Xiong, Cai-Hua (2023-06). Exoskeleton-Assisted Anthropomorphic Movement Training for the Upper Limb After Stroke: The EAMT Randomized Trial. Stroke (англ.). Т. 54, № 6. с. 1464—1473. doi:10.1161/STROKEAHA.122.041480. ISSN 0039-2499. Процитовано 8 червня 2023.
  79. ↑ Siviy, Christopher; Baker, Lauren M.; Quinlivan, Brendan T.; Porciuncula, Franchino; Swaminathan, Krithika; Awad, Louis N.; Walsh, Conor J. (2023-04). Opportunities and challenges in the development of exoskeletons for locomotor assistance. Nature Biomedical Engineering (англ.). Т. 7, № 4. с. 456—472. doi:10.1038/s41551-022-00984-1. ISSN 2157-846X. Процитовано 8 червня 2023.
  80. ↑ Elsner, Bernhard; Kugler, Joachim; Pohl, Marcus; Mehrholz, Jan (21 березня 2016). Cochrane Stroke Group (ред.). Transcranial direct current stimulation (tDCS) for improving activities of daily living, and physical and cognitive functioning, in people after stroke. Cochrane Database of Systematic Reviews (англ.). doi:10.1002/14651858.CD009645.pub3. PMC 6464909. PMID 26996760. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  81. ↑ Giacobbe, V.; Krebs, H. I.; Volpe, B. T.; Pascual-Leone, A.; Rykman, A.; Zeiarati, G.; Fregni, F.; Dipietro, L.; Thickbroom, G. W. (1 січня 2013). Transcranial direct current stimulation (tDCS) and robotic practice in chronic stroke: The dimension of timing. NeuroRehabilitation (англ.). Т. 33, № 1. с. 49—56. doi:10.3233/NRE-130927. ISSN 1053-8135. PMC 4515138. PMID 23949028. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  82. ↑ Salazar, Claudia A.; Feng, Wuwei; Bonilha, Leonardo; Kautz, Steven; Jensen, Jens H.; George, Mark S.; Rowland, Nathan C. (2023-01). Transcranial Direct Current Stimulation for Chronic Stroke: Is Neuroimaging the Answer to the Next Leap Forward?. Journal of Clinical Medicine (англ.). Т. 12, № 7. с. 2601. doi:10.3390/jcm12072601. ISSN 2077-0383. PMC 10094806. PMID 37048684. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  83. ↑ Olson, David E (2018-01). Psychoplastogens: A Promising Class of Plasticity-Promoting Neurotherapeutics. Journal of Experimental Neuroscience (англ.). Т. 12. с. 117906951880050. doi:10.1177/1179069518800508. ISSN 1179-0695. PMC 6149016. PMID 30262987. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  84. ↑ Vargas, Maxemiliano V.; Meyer, Retsina; Avanes, Arabo A.; Rus, Mark; Olson, David E. (2021). Psychedelics and Other Psychoplastogens for Treating Mental Illness. Frontiers in Psychiatry. Т. 12. doi:10.3389/fpsyt.2021.727117. ISSN 1664-0640. PMC 8520991. PMID 34671279. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  85. ↑ de Vos, Cato M. H.; Mason, Natasha L.; Kuypers, Kim P. C. (2021). Psychedelics and Neuroplasticity: A Systematic Review Unraveling the Biological Underpinnings of Psychedelics. Frontiers in Psychiatry. Т. 12. doi:10.3389/fpsyt.2021.724606. ISSN 1664-0640. PMC 8461007. PMID 34566723. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  86. ↑ Ly, Calvin; Greb, Alexandra C.; Cameron, Lindsay P.; Wong, Jonathan M.; Barragan, Eden V.; Wilson, Paige C.; Burbach, Kyle F.; Soltanzadeh Zarandi, Sina; Sood, Alexander (2018-06). Psychedelics Promote Structural and Functional Neural Plasticity. Cell Reports. Т. 23, № 11. с. 3170—3182. doi:10.1016/j.celrep.2018.05.022. ISSN 2211-1247. PMC 6082376. PMID 29898390. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  87. ↑ de Vos, Cato M. H.; Mason, Natasha L.; Kuypers, Kim P. C. (2021). Psychedelics and Neuroplasticity: A Systematic Review Unraveling the Biological Underpinnings of Psychedelics. Frontiers in Psychiatry. Т. 12. doi:10.3389/fpsyt.2021.724606. ISSN 1664-0640. PMC 8461007. PMID 34566723. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  88. ↑ Ly, Calvin; Greb, Alexandra C.; Cameron, Lindsay P.; Wong, Jonathan M.; Barragan, Eden V.; Wilson, Paige C.; Burbach, Kyle F.; Soltanzadeh Zarandi, Sina; Sood, Alexander (2018-06). Psychedelics Promote Structural and Functional Neural Plasticity. Cell Reports. Т. 23, № 11. с. 3170—3182. doi:10.1016/j.celrep.2018.05.022. ISSN 2211-1247. PMC 6082376. PMID 29898390. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  89. ↑ Nardou, Romain; Sawyer, Edward; Song, Young Jun; Wilkinson, Makenzie; Padovan-Hernandez, Yasmin; de Deus, Júnia Lara; Wright, Noelle; Lama, Carine; Faltin, Sehr (14 червня 2023). Psychedelics reopen the social reward learning critical period. Nature (англ.). с. 1—9. doi:10.1038/s41586-023-06204-3. ISSN 1476-4687. Процитовано 18 червня 2023.
  90. ↑ Grieco, Steven F.; Castrén, Eero; Knudsen, Gitte M.; Kwan, Alex C.; Olson, David E.; Zuo, Yi; Holmes, Todd C.; Xu, Xiangmin (9 листопада 2022). Psychedelics and Neural Plasticity: Therapeutic Implications. Journal of Neuroscience (англ.). Т. 42, № 45. с. 8439—8449. doi:10.1523/JNEUROSCI.1121-22.2022. ISSN 0270-6474. PMC 9665925. PMID 36351821. Процитовано 18 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  91. ↑ Zeng, Chih-Wei; Zhang, Chun-Li (2023). Neuronal regeneration after injury: a new perspective on gene therapy. Frontiers in Neuroscience. Т. 17. doi:10.3389/fnins.2023.1181816. ISSN 1662-453X. PMC 10160438. PMID 37152598. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  92. ↑ а б Luo, Meihua; Lee, Leo Kit Cheung; Peng, Bo; Choi, Chung Hang Jonathan; Tong, Wing Yin; Voelcker, Nicolas H. (2022-09). Delivering the Promise of Gene Therapy with Nanomedicines in Treating Central Nervous System Diseases. Advanced Science (англ.). Т. 9, № 26. doi:10.1002/advs.202201740. ISSN 2198-3844. PMC 9475540. PMID 35851766. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  93. ↑ Parambi, Della Grace Thomas; Alharbi, Khalid Saad; Kumar, Rajesh; Harilal, Seetha; Batiha, Gaber El-Saber; Cruz-Martins, Natália; Magdy, Omnia; Musa, Arafa; Panda, Dibya Sundar (1 січня 2022). Gene Therapy Approach with an Emphasis on Growth Factors: Theoretical and Clinical Outcomes in Neurodegenerative Diseases. Molecular Neurobiology (англ.). Т. 59, № 1. с. 191—233. doi:10.1007/s12035-021-02555-y. ISSN 1559-1182. PMC 8518903. PMID 34655056. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  94. ↑ Chrostek, Matthew R.; Fellows, Emily G.; Crane, Andrew T.; Grande, Andrew W.; Low, Walter C. (1 листопада 2019). Efficacy of stem cell-based therapies for stroke. Brain Research (англ.). Т. 1722. с. 146362. doi:10.1016/j.brainres.2019.146362. ISSN 0006-8993. PMC 6815222. PMID 31381876. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  95. ↑ Berlet, Reed; Anthony, Stefan; Brooks, Beverly; Wang, Zhen-Jie; Sadanandan, Nadia; Shear, Alex; Cozene, Blaise; Gonzales-Portillo, Bella; Parsons, Blake (2021-09). Combination of Stem Cells and Rehabilitation Therapies for Ischemic Stroke. Biomolecules (англ.). Т. 11, № 9. с. 1316. doi:10.3390/biom11091316. ISSN 2218-273X. PMC 8468342. PMID 34572529. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  96. ↑ Zhang, Qi; Zeng, Yuting; Zheng, Shuqi; Chen, Ling; Liu, Haining; Chen, Hui; Zhang, Xiaofeng; Zou, Jihua; Zheng, Xiaoyan (2023). Research hotspots and frotiers of stem cells in stroke: A bibliometric analysis from 2004 to 2022. Frontiers in Pharmacology. Т. 14. doi:10.3389/fphar.2023.1111815. ISSN 1663-9812. PMC 10020355. PMID 36937837. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  97. ↑ Inoue, Mitsuhiro; Yamaguchi, Ryo; He, Ching Chi Jimmy; Ikeda, Atsushi; Okano, Hideyuki; Kohyama, Jun (10 березня 2023). Current status and prospects of regenerative medicine for spinal cord injury using human induced pluripotent stem cells: a review. Stem Cell Investigation (англ.). Т. 10, № 0. doi:10.21037/sci-2022-037. ISSN 2313-0792. PMC 10036917. PMID 36970397. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  98. ↑ Revah, Omer; Gore, Felicity; Kelley, Kevin W.; Andersen, Jimena; Sakai, Noriaki; Chen, Xiaoyu; Li, Min-Yin; Birey, Fikri; Yang, Xiao (2022-10). Maturation and circuit integration of transplanted human cortical organoids. Nature (англ.). Т. 610, № 7931. с. 319—326. doi:10.1038/s41586-022-05277-w. ISSN 1476-4687. PMC 9556304. PMID 36224417. Процитовано 1 липня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  99. ↑ а б Jgamadze, Dennis; Lim, James T.; Zhang, Zhijian; Harary, Paul M.; Germi, James; Mensah-Brown, Kobina; Adam, Christopher D.; Mirzakhalili, Ehsan; Singh, Shikha (2023-02). Structural and functional integration of human forebrain organoids with the injured adult rat visual system. Cell Stem Cell. Т. 30, № 2. с. 137—152.e7. doi:10.1016/j.stem.2023.01.004. ISSN 1934-5909. PMC 9926224. PMID 36736289. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  100. ↑ а б Cao, Shi-Ying; Yang, Di; Huang, Zhen-Quan; Lin, Yu-Hui; Wu, Hai-Yin; Chang, Lei; Luo, Chun-Xia; Xu, Yun; Liu, Yan (30 травня 2023). Cerebral organoids transplantation repairs infarcted cortex and restores impaired function after stroke. npj Regenerative Medicine (англ.). Т. 8, № 1. doi:10.1038/s41536-023-00301-7. ISSN 2057-3995. PMC 10229586. PMID 37253754. Процитовано 10 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  101. ↑ Krzyspiak, Joanna; Khodakhah, Kamran; Hébert, Jean M. (2022-01). Potential Variables for Improved Reproducibility of Neuronal Cell Grafts at Stroke Sites. Cells (англ.). Т. 11, № 10. с. 1656. doi:10.3390/cells11101656. ISSN 2073-4409. PMC 9139220. PMID 35626693. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  102. ↑ Quezada, Alexandra; Ward, Claire; Bader, Edward R.; Zolotavin, Pavlo; Altun, Esra; Hong, Sarah; Killian, Nathaniel J.; Xie, Chong; Batista-Brito, Renata (2023-02). An In Vivo Platform for Rebuilding Functional Neocortical Tissue. Bioengineering (англ.). Т. 10, № 2. с. 263. doi:10.3390/bioengineering10020263. ISSN 2306-5354. PMC 9952056. PMID 36829757. Процитовано 8 червня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  103. ↑ Gong, Bowen; Zhang, Xindan; Zahrani, Ahmed Al; Gao, Wenwen; Ma, Guolin; Zhang, Liqun; Xue, Jiajia (2022-06). Neural tissue engineering: From bioactive scaffolds and in situ monitoring to regeneration. Exploration (англ.). Т. 2, № 3. с. 20210035. doi:10.1002/EXP.20210035. ISSN 2766-2098. Процитовано 8 червня 2023.

Література

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги
  • Grotta, James C.; Albers, G.; Broderick, Joseph P. et al. (2022). Stroke: pathophysiology, diagnosis, and management (7th edition). Philadelphia, PA. ISBN 978-0-323-69424-7. (англ.)
  • Норман Дойдж (2020). Самовідновлення мозку. — Наш формат, 416 с. ISBN 978-617-7866-03-8
  • Michael Brainin, Wolf-Dieter Heiss. Textbook of Stroke Medicine. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 421 с. — ISBN 978-1107047495. (англ.)
  • Bo Norrving. Oxford Textbook of Stroke and Cerebrovascular Disease. — Oxford : Oxford University Press, 2014. — 304 с. — ISBN 978-0199641208. (англ.)
  • Louis Caplan. Caplan's Stroke: A Clinical Approach. — 4th. — Philadelphia : Saunders, 2009. — 688 с. — ISBN 978-1416047216. (англ.)
  • James C. Grotta, Gregory W Albers, Joseph P Broderick, Scott E Kasner, Eng H Lo, A David Mendelow, Ralph L Sacco, Lawrence. Stroke: Pathophysiology, Diagnosis, and Management. — 6th. — Elsevier, 2015. — 1504 с. — ISBN 978-0323295444. (англ.)
  • Julien Bogousslavsky, Louis R. Caplan. Stroke Syndromes. — 2nd. — Cambridge : Cambridge University Press, 2001. — 770 с. — ISBN 978-0521771429. (англ.)
  • Corrigan, Mandy L.; Escuro, Arlene A.; Kirby, Donald (2013). Handbook of clinical nutrition and stroke. New York: Humana Press. ISBN 978-1-62703-380-0. (англ.)

Журнали

[ред. | ред. код]

Статті

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


неврологічний молоточок Це незавершена стаття з неврології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ішемічний_інсульт&oldid=43305131