Історіографія — Вікіпедія

Історія науки
«Батько історії» Геродот
Хронологія Давні часи Античність Давня Греція Середньовіччя Ісламське Середньовіччя Відродження Романтизм НТР
Культури Африканська Візантійська Індійська Ісламська Китайська Середньовічна Українська
Математика Алгебра Геометрія Обчислення Комбінаторика Логіка Статистика Теорія ймовірності Тригонометрія
Природничі науки Астрономія Біологія Біологічна еволюція Ботаніка Географія Геологія Геофізика Екологія Кліматологія Палеонтологія Фізика Хімія
Суспільні науки Антропологія Економіка Енвайронменталізм Історія Лінгвістика Політологія Психологія Соціологія Філософія
Технологія Обчислювальна техніка Інженерія Матеріалознавство Сільське господарство
Медицина Анатомія Ветеринарія Неврологія Нутриціологія Патологія Фармакологія
Інше Історіографія Псевдонаука Соціальний аспект
Хронологія • Категорія • Портал
п о р

Історіогра́фія — наука, що вивчає розвиток і нагромадження знань з історії суспільства, а також історичні джерела.^[1] Сукупність історичних творів, що стосуються певного періоду або якої-небудь проблеми; історична бібліографія.^[1] Назва походить від грец. ἱστορία (історія) «сповідь про минуле» та грец. γραφω (графо) «пишу, креслю».^[2] Це допоміжна літературознавча дисципліна, спрямована на висвітлення історії розвитку та нагромадження знань з історії та теорії літератури, літературної критики, фольклору, журналістики, культури тощо, відповідних першоджерел, літературних жанрів, стилів, творчої лабораторії того чи того письменника.^[2] Історіографія — це завжди інтерпретація.^{[джерело?]} Спорідненою дисципліною є філософія історії.

Як поняття застосовується у трьох значеннях:^{[джерело?]}

• як спеціальна галузь історичної науки, що вивчає її історію, процес нагромадження і розвитку історичних знань;
• як сукупність досліджень, наукової літератури, присвячених певній добі, періоду, проблемі, події, регіону чи країні;
• як науковий аналіз повноти й достовірністі дослідження в історичній науці тієї чи іншої проблеми, теми, події, певного періоду конкретної доби.

Історіографія вживається у вдосконаленні методології історичних досліджень.

Українська історіографія — спеціальна галузь історичної науки, яка вивчає тенденції розвитку історичних знань, української історичної думки, діяльність наукових осередків та центрів історичної науки, внесок визначних українських істориків у збагачення історичних знань не лише з історії України, але й світової історії.

В Україні термін «історіографія» в його сучасному значенні дістав поширення в другій половині XIX ст., спочатку в Галичині, а пізніше на Наддніпрянщині. Імператорський університет Св. Володимира був одним з піонерів серед російських університетів щодо викладання історіографії. У 1874 професор І. Лашнюков опублікував у Києві «Очерки русской историографии». Велику увагу історіографічним дискурсам приділяли університетські професори М. Максимович, М. Костомаров, В. Іконников, В. Антонович.

• Критика історичних джерел в українській історіографії
• Українська історіографія
• Українська церковна історіографія

• Ю. А. Пінчук Історіографія [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Ясь О. В. Історіографія, як термін [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 584-591. — ISBN 966-00-0610-1.
• Ясь О. В. Історіографія // Енциклопедія історії України. — К.: Наукова думка, 2019. — Кн. 2: Україна–Українці. — С. 36—50.
• О. М. Богдашина Критика історичних джерел в українській історіографії [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 396. — ISBN 978-966-00-0855-4.
• Історіографічна класика. Антологія української історичної думки ХІХ–ХХ ст. / Відп. ред. і авт. вступ. слова В. Смолій; авт. супровідних статей, укладач приміток, коментарів, покажчиків і бібліографії О. Ясь. — Київ: НАН України. Ін-т історії України, 2020. — 600 с. — ISBN 978-966-02-9267-3.
• Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — Київ, 2014. — Ч. 1. — 587 с. 
• Ясь О. В. Історик і стиль. Визначні постаті українського історіописання у світлі культурних епох (початок ХІХ — 80–ті роки ХХ ст.): Монографія: У 2 ч. / за ред. В. А. Смолія. — Київ, 2014. — Ч. 2. — 650 с. 
• Ясь О. В. Традиції великих історичних наративів у світлі культурних епох кінця XVIII—XX ст. // Український історичний журнал. — 2012. — № 5. — С. 6—38.
• Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь Історіографічні дослідження в Україні [Архівовано 15 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Там само. — С. 584.
• Калакура Я. С. Українська історіографія: Курс лекцій. — 2004. — 496 с.
• Історія історичної науки від найдавніших часів до кінця ХІХ століття: підручник / Г. М. Голиш. — Черкаси: Вертикаль: Вид. Кандич С. Г., 2015. — 260 с. — ISBN 966-2783-57-5.
• Єжи Топольський Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації. — Київ: К. І. С., 2012. — 400 с.
• Советская историческая энциклопедия. Гл.ред. Е. М. Жуков. — М., Советская энциклопедия,1965. (рос.)
• Мюнхенська школа історії України (1946—1991): Історіогр. дослідж. / І. Монолатій, О. Вишиванюк; Ін-т упр. природ. ресурсами навч.-наук. комплексу Нац. ун-ту «Львів. політехніка». — Коломия, 2001. — 131 c. — Бібліогр.: 250 назв.
• Нариси української історіографії / І. А. Загорний. — Київ: Вид-во імені О. Теліги, 2011. — 240 с. — ISBN 966-355-053-4.
• Сучасна національна історіографія новітньої історії України (1914—2009 рр.): навч. посіб. / Костянтин Кондратюк, Олексій Сухий; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Л.: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. — 261 с. — Бібліогр.: с. 231—260. — 300 прим.
• Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми / ред.: Л. Зашкільняк; Львівський національний університет імені Івана Франка. — Л., 2004. — 405 c.
• Французька історіографія XX століття: Навч. посіб. для студ. гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. / Ж. Б. Дюпон-Мельниченко, В. Ададуров; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Ін-т іст. дослідж. — Л.: «Класика», 2001. — 158 c. — (Сер. іст. вид.; N 2). — Бібліогр.: с. 89—91.
• Зашкільняк Л. О. Про свободу і обмеження в пізнанні минулого: українська історіографія на початку ХХІ століття // Харківський історіографічний збірник — Х.: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2016. — Вип. 15.

• Історіографія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 444.
• Ясь Олексій. Історіографія // Спеціальні історичні дисципліни. Довідник: Навч. посібник / Редкол.: В. А. Смолій (гол. ред.); І. Н. Войцехівська (кер. авт. кол.), В. В. Томазов, М. Ф. Дмитрієнко та ін. — К.: Либідь, 2008. — C. 286—296. — ISBN 978-966-06-0538-1.
• Історіографія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 557. — 1000 екз.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.