Абу'л-Айш Ахмад — Вікіпедія

Абу'л-Айш Ахмад ібн аль-Касім Канун (араб. أبو العيش أحمد بنالقاسم كنون‎; бл. 928–959) — 12-й імам і султан держави Ідрісидів у Магрибі в 948—954 роках. Мав також лакаб аль-Фадл.

Син імама і султана Аль-Касіма. Народився в Танжері у 928 році. Відзначався вченністю та знанням ісламського права. У 948 році після смерті батька успадкував трон. Оголосив свого брата Аль-Хасана спадкоємцем трону замість сина Іси.

Намагався скинути залежність від Кордовського халіфату. Розпочав будівництво укріплень біля Тетуану. Згодом відкинув вимогу халіфа Абд ар-Рахмана III передати йому Танжер. У відповідь кордовські війська взяли в облогу Танжер, де знаходився Абу'л-Айш Ахмад. Останній втік до Арзіли, де 954 року зрікся влади на користь брата Аль-Хасана II.

Після цього отримав дозвіл приєднатися до війська Абд ар-Рахмана III у війнах проти християнських держав на Піренейському півострові. 959 року під час одного з походів загинув.

• Charles-André Julien, Histoire de l'Afrique du Nord, des origines à 1830, édition originale 1931, réédition Payot, Paris, 1994