Авіаносці типу «Сайпан» — Вікіпедія

Авіаносці типу «Сайпан»
Авіаносець «Сайпан»
Служба
Тип/клас	Авіаносець
Держава прапора
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	15 118 тонн (стандартна) 18 750 тонн (повна)
Довжина	208,3 м
Ширина	23,4 м
Осадка	8,2 м
Бронювання	пояс — 102-64 мм траверзи — 102 мм палуба — 64 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 турбозубчаті агрегати «Genetal Electric», 4 парові котли «Babcock & Wicox»
Потужність	120 000 к.с.
Швидкість	32 вузли
Автономність плавання	11 700 миль на 14 вузлах
Екіпаж	1 821 чоловік
Озброєння
Зенітне озброєння	40 40-мм зенітних гармат «Бофорс»
Авіація	('Планована) 36 винищувачів F6F «Хеллкет» та F4U «Корсар» , 12 торпедоносців TBF «Евенджер»

Авіаносці типу «Сайпан» (англ. Saipan class) — серія легких авіаносців США часів Другої світової війни.

Спроєктовані у 1943 році для покриття імовірних втрат авіаносців типу «Індепенденс». Планувалось, що авіаносці типу «Сайпан» увійдуть у стрій в грудні 1945 року. У реальності авіаносці були побудовані після закінчення війни та не встигли взяти участь у бойових діях. З появою реактивної авіації кораблі морально застаріли, так як їх розміри не дозволяли приймати нові, набагато важчі літаки.

За конструкцією авіаносці типу «Сайпан» аналогічні авіаносцям типу «Індепенденс», але створені на базі важких крейсерів «Балтимор» (англ. «Baltimore»).

Не відміну від авіаносців типу «Індепенденс», авіаносці типу «Сайпан» не мали булів та мали солідний броньований захист, який у загальних рисах відповідав захисту набагато більших авіаносців типу «Ессекс». Броньова 64-мм палуба розташовувалась нижче ангарної палуби; в кормі приміщення стернових машин прикривав коробчатий захист (102 мм — стінки, 64 мм — дах та 19 мм — дно). Товщина поперечних перебірок — від 37 до 102 мм. Броньової рубки не було. Протиторпедний захист був по суті спрощеним крейсерським варіантом. Порівняно з «Індепенденс» суттєво посилився захист авіаційного боєзапасу, а система його подачі на верхню палубу стала більш ефективною.

Політна палуба розміром 186,2 м х 24,4 м була посилена для використання літаків масою до 9 тонн. В носовій частині встановили дві катапульти H-II-1 (після Другої світової війни одну з них замінили на H-IV B). Два ліфта вантажопідйомністю до 13,6 т мали розміри 14,6×13,4 м. На кораблях були встановлені аерофінішери Mk-5-0. Одноярусний ангар мав розміри 88,6×20,7 м і висоту 5,4 м.

Запас авіаційного бензину становив 543 150 літрів.

Острівна надбудова за конструкцією була подібна до тих, що використовувались на ескортних авіаносцях типу «Комменсмент Бей».

Радіоелектронне обладнання на момент вступу у стрій: РЛС SP, SR-2 («Райт») або SK-2 («Сайпан»), станція постановки завад (РЕБ) — TDY.

Управління вогнем зенітної артилерії здійснювалось за допомогою директорів Mk-29. Пізніше радіообладнання авіаносців неодноразово змінювалось. В 1950-ті роки з обох кораблів демонтували першу димову трубу та зняли всі 20-мм зенітні автомати.

На випробуваннях «Сайпан» при водотоннажності 17 490 т розвинув потужність 119 247 к.с. та швидкість 32, 26 вузлів. Фактична дальність плавання 14-вузловим ходом становила 11 700 миль.

В середині 1950-х років планувалась перебудова авіаносців типу «Сайпан» в навчальні з кутовою палубою, проте вона так і не відбулась. В 1960-ті роки «Сайпан» був переобладнаний в корабель ретрансляції зв'язку «Арлінгтон» (англ. Arlington), кораблю був присвоєний індекс AGMR-2. «Райт» був переобладнаний в корабель стратегічного управління, індекс був змінений на CC-2.

• Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.:Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Сайпан»

• Список авіаносців США