French
DeutschАвіт — Вікіпедія
| Марк Мецілій Флавій Епархій Авіт | |
|---|---|
| Marcus Maecilius Flavius Eparchius Avitus | |
 Треміссіс Авіта | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 455 р. |
| Кінець правління: | 456 р. |
| Попередник: | Петроній Максим |
| Наступник: | Майоріан |
| Дата народження: | 395[1] або 400 |
| Місце народження: | Клермон-Ферран |
| Країна: | Римської імперії |
| Дата смерті: | 18 серпня 457 |
| Місце смерті: | Галлія |
| Поховання | Бріуд |
| Діти: | Аґрікола, Ектідій, Папінілла |
| Батько: | Флавій Юлій Аґрікола |
Марк Мецілій Флавій Епархій Авіт (лат. Marcus Maecilius Flavius Eparchius Avitus — * бл. 385 — † 457) — імператор Західної Римської імперії у 455 — 456 роках.
Авіт походив з багатої римо-галльської сім'ї і народився бл. 385 року у Оверні. Зробив військову кар'єру. У 420 служить майбутньому імператору Констанцію III та має перші контакти з вестготським королівським двором у Тулузі. У 430 — 435 був соратником Аеція, поки у 437 не отримав сам пост Magister militum у Галлії. Через свої дипломатичні здібності заключає мирний договір з королем вестготів Теодоріхом I, а пізніше навіть створює союз проти гунів, які в той час спустошували Європу. Авіт потім покидає державну службу і повертається у своє помістя. Петроній Максим у 455 стає імператором. Він викликає Авіта до себе і призначає його головним начальником кавалерії і піхоти в Галлії і також знову використовує дипломатичні зв'язки Авіта з вестготами, щоби стабілізувати імперію.
Однак на Рим нападають вандали і Петроній Максим, не змігши від них відбитися, гине 31 травня 455. Молодий вестготський король Теодоріх ІІ робить тиск на Авіта, щоб той став імператором, обіцяючи підтримку свого народу. 9 липня того ж року в Арлі на зборах представників семи галльських провінцій Авіта був проголошено імператором.
Однак імператор східної римської імперії Маркіан формально не визнає Авіта. З другої сторони його панування здавалося певним — як у Галлії так і у союзників він мав повну підтримку. Проте в Італії, ні римський сенат, ні самі римляни не визнали Авіта, і хотіли висунути із своїх рядів іншого, свого імператора.
У провінції також, у цей час, прийшла інша небезпека — вандали виступили на 60 кораблях у Тірренському морі та перерізали постачання Риму продуктами. У Іспанії лютували свеби. Для придушення свебів Авіт шукає підтримки у Теодоріха ІІ. Для усунення морської небезпеки він призначає відповідальним германського офіцера Флавія Ріцімера.
Однак, все це вимагало значних фінансових витрат. Авіт починає переплавляти бронзові статуї в Римі на монети. Це не подобається сенаторам. Вони вступають в таємні переговори з полководцем-варваром Ріцімером, на якого Авіт і поклав оборону Італії. У 456 році Ріцімер підняв повстання. 6 жовтня 456 року, після короткого опору Авіт відмовився від влади. Ріцімер хотів вислати його з країни, але римський сенат зажадав його смерті. Авіт намагався утекти до Галлії, але по дорозі захворів і на початку 457 року помер.
Карл I Великий був його прямим нащадком.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Біографія у De Imperatoribus Romanis [Архівовано 20 грудня 2019 у Wayback Machine.]
|
| |||||
 | Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |