Адам Калиновський — Вікіпедія

Адам Калиновський
Народився1602
Брацлавське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер2 травня 1638(1638-05-02)[1]
Тульчин, Брацлавський повіт
ПохованняТульчин
КраїнаРіч Посполита
Діяльністьвійськовослужбовець
Посадавінницький староста[d][2], Брацлавський старостаd[3] і Q66200947?[1]
РідКалиновські гербу Калинова[d]
БатькоВалентин-Олександр Калиновський[3]
МатиElżbieta Struśd
У шлюбі зХристина Струсь[2]
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калиновський.

Адам Калиновський гербу Калинова (пол. Adam Kalinowski; 1602 — 2 травня 1638[4]) — державний, військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1602 року. Найстарший син Валентія Александра Калиновського та його дружини Ельжбети Струсь з Коморова.

У 1619—1620 роках навчався в Левені (один з його вчителів — Ніколаус Вернулеус (лат. Nicolaus Vernulaeus)). Пам'ятаючи про батька, король надав йому село Відники у Львівськму повіті (18 грудня 1620), маєтності страченого Міхала Пекарського (невдалий замах на короля, 23 лютого 1621 р.[5]). Тоді був ротмістром кварцяної корогви гусарів, якою командував батько. З нею брав участь у Хотинській кампанії 1621 року. Посол на сейм, був призначений до козацької комісії. 22 вересня 1623 р. отримав маєтності Войцеха Владислава Виговського. У жовтні 1623 р. брати Калиновські в Гусятині поділили спадок батька: Адам узяв нестерварські маєтності, Єжи — уманські, Марцін — гусятинські; матері (жила ще в1638 p.) залишили хоростківські.

Під командуванням Станіслава Конецпольського бився під Чортковом, Шманьківцями, Мартиновом з татарами у 1624 році, у 1625 — з козаками під Крюковом при Ведмежих Лозах. Призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[6]

Як і брати, мав здатність до насилля (мав найбільш гарячу вдачу в роді): 1622 року разом з ними мав процес проти князя Юрія Чорторийського через напад на Васильківці.

У 1626—1628 р. брав участь у шведській кампанії С. Конецпольського. 1628 р. купив за 170 000 злотих польських Копіївку та Козинці з прилеглостями (Брацлавщина). У жовтні 1629 р. брав участь у битві під Бурштином з татарами, потім як посол поїхав до Варшави.

Після смерті вдови Миколая Струся Софії з Оріховських її спадок переходив донькам. Одна з них була дружиною Александера Сененського, який не повідомив родину про її смерть, також зайняв Струсів, Сидорів, а родинні скарби перевіз до Поморян. Адам Калиновський після повернення зі сейму відправив кількасот своїх людей з придворним Лещинським, які взяли два замки. Після кривавої сутички з А. Сененським Струсів залишився в руках Калиновських. Люблінський трибунал покарав А. Калиновського баніцією, але король Сигізмунд ІІІ Ваза призупинив виконання вироку (або скасував 8 жовтня 1631 р.). Король до кінця життя симпатизував А. Калиновському, перед смертю надав Роменське староство (Сіверщина; А. Калиновський не виконував обов'язків через передачу староства Владиславом IV улюбленцю Адамові Казановському).

Уряди (посади): староста брацлавський (з 1621 чи 1622), вінницький (3 жовтня 1622[7]  — 2 травня 1638[8]), любецький, лоївський. У 1631 році Станіслав Данилович на засіданні сейму у гніві відрубав вінницькому старості А. Калиновському три пальці правої руки (за іншими даними, це було під час похорону короля Сигізмунда ІІІ Вази у Варшаві 16 травня 1632 р.[9]).

1633 р. привів до Кам'янця-Подільського 300 вершників, 100 піхотинців з гарматою, з якими воював проти Абази-паші. 1635 отримав від короля Мізяково(е). 1636 р. разом із братом Марціном не завагався подати позов на вдову брата Єжи Анну з Варшицьких за отруєння чоловіка, тільки щоб позбавити її права спадку після нього.

Помер раптово в Нестерварі, був похований 15 червня 1638 р. в місцевому дерев'яному костелі домініканів (біля обдарованого чи заснованого ним 1631 р. монастиря). Маєтності успадкував брат Марцін.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений з родичкою Зофією Кристиною Струсь (рідна тітка). Маючи її взаємність, не отримав дозволу Миколая Струся. Це спричинило скандал — він викрав її із прислугою (пол. wyprawą) із замку в Галичі[10] та взяв шлюб.[11] Дітей не мали. Вдова повторно вийшла заміж за руського воєводу князя Костянтина Вишневецького.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 163. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  2. ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 162–163. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  3. ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 162. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
  4. ↑ Majewski W. Odrzywolski Jan h. Nałęcz // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. — T. ХХІІІ/3, zeszyt 98. — S. 565. (пол.)
  5. ↑ Агоп та Аксент Каменаци. Каменецекая хроника (запис № 115) [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  7. ↑ Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 449. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  8. ↑ Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 451. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
  9. ↑ Spieralski Z. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602—1638)… — S. 453.
  10. ↑ Spieralski Z. Kalinowski Adam z Husiatyna h. Kalinowa (1602—1638)… — S. 452.
  11. ↑ Kalinowski [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Адам_Калиновський&oldid=41707365