Адольфо Вільдт — Вікіпедія

Адольфо Вільдт
італ. Adolfo Wildt
Народження1 березня 1868(1868-03-01)[1][2][…]
Мілан, Королівство Італія[4]
Смерть12 березня 1931(1931-03-12)[1][2][…] (63 роки)
 Мілан, Королівство Італія[4]
ПохованняМонументальне кладовище[5]
Країна Королівство Італія
НавчанняАкадемія Брери
Діяльністьскульптор
Напрямокмодернізм
Роки творчості1879[6] — 1920[6]
ВчительGiuseppe Grandid
Відомі учніЛучо Фонтана і Giuseppe Mazzolenid
ПрацівникАкадемія Брери
ДітиFrancesco Wildtd
РодичіVanni Scheiwillerd
Роботи в колекціїVilla Necchi Campigliod, Міський музей (Амстердам)[7], Національний музей мистецтва Каталонії і Національна галерея сучасного мистецтва (Рим)
CMNS: Адольфо Вільдт у Вікісховищі

Адольфо Вільдт (італ. Adolfo Wildt; 1 березня 1868, Мілан — 12 травня 1931, там же) — італійський скульптор і художник. Його творчість мала значний вплив на розвиток сучасного пластичного мистецтва.

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Народився в бідній сім'ї, найстарший зі шести дітей. Батьки походили зі Швейцарії; батько прислужував у міланській ратуші. У дев'ятирічному віці змушений був залишити школу, щоб заробляти для сім'ї. Адольфо стає учнем перукаря, а згодом золотих справ майстера.

У 11-річному віці він працює в майстерні у скульптора Джузеппе Гранді, де вчиться обробляти мармур. У 1888 році Адольфо вже у скульптора Федеріко Вілла, який знайомить юнака з відомими майстрами Ломбардії. Одночасно він здобуває професійну освіту, спершу у Вищій школі мистецтв Мілана (Scuola Superiore d'Arte Applicata), а потім і в Академії ді Брера. У 1892 році створює свій перший значний твір з мармуру, жіночу голову «La Vedova».

Починаючи з 1894 року скульптор працює над замовленнями німецького колекціонера творів мистецтва Франка Розе, який уклав з ним договір терміном на 15 років. За річний внесок в 4 тисячі лір Вільдт зобов'язався висилати Розе кожен перший екземпляр зі своїх нових творів. Ця постійна фінансова підтримка дозволила Вільдту брати участь у виставках в Мілані, Берліні, Дрездені, Мюнхені та Цюриху. Знову ж таки за посередництвом Розе скульптор знайомиться з мистецтвом стилю модерн, з берлінським і віденським сецесіоном, що суттєво вплинуло на його творчість. Зразками для майстра були також роботи Огюста Родена і Адольфа фон Гільдебранда.

Після смерті Розе в 1912 року А. Вільдт отримує повну свободу діяльності. У 1913 році він створює макет фонтану La trilogia для виставки на мюнхенському Сецесіоні, і нагороджується за нього премією короля Умберто II (тоді — принца Умберто, Premio Principe Umberto). Ця композиція потім була придбана Міланом і виставлена у дворі так званого «Гуманітарного суспільства» (Società Umanitaria).

У 1919 році проходить персональна виставка Вільдта в міланській галереї Пезаро; в 1921, 1924 і 1926 роках він бере участь у венеціанських бієнале. У 1921 майстер відкриває свою школу скульптури з мармуру — Scuola del Marmo, пізніше з'єднану з Академією ді Брера. Серед його найвідоміших учнів слід назвати Луїджі Фонтану, Фаусто Мелотті і Луїджі Броггіні.

На Всесвітній виставці в Парижі (1925) Адольфо Вільдт був удостоєний найвищої нагороди — Гран Прі з класу скульптури[8].

У 1929 році скульптор був прийнятий Муссоліні в члени Італійської Академії (Accademia d'Italia). Був членом фашистської партії. Бюст Муссоліні роботи Вільдта був встановлений в штаб-квартирі цієї партії в Мілані (Casa del Fascio) і знищений під час боїв на початку 1945 року. В кінці 1920-х років низку своїх робіт скульптор присвятив фашистському руху в Італії.

Роботи, створені Вільдтом наприкінці XIX століття, відповідають канонам символізму і стилю модерн. Майже готичні форми його постатей і філігранна обробка мармурових поверхонь створюють враження у глядача особливої чистоти і пластичності його творів. В цьому плані його творіння наближається до експресіонізму, що особливо помітно в «Автопортреті» майстра від 1908 року.

Твори

[ред. | ред. код]
  • L'Arte del marmo. Mailand 1921

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Бюст Муссоліні
    Бюст Муссоліні
  • Автопортрет (1909)
    Автопортрет (1909)
  • Бюст Чезаре Баттісті на військовому пам'ятнику полеглим в Больцано (1927)
    Бюст Чезаре Баттісті на військовому пам'ятнику полеглим в Больцано (1927)
  • Душа (1916)
    Душа (1916)
  • Музика та поезія (1920)
    Музика та поезія (1920)
  • Три сучасних скульптори: Роден, Меньє, Геміто (1916)
    Три сучасних скульптори: Роден, Меньє, Геміто (1916)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Adolfo Wildt
  3. ↑ а б Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  4. ↑ а б OPAC SBN
  5. ↑ Find a Grave — 1996.
  6. ↑ а б RKDartists
  7. ↑ Hommage des écrivains étrangers à Paul Valéry
  8. ↑ Список наград, 1925, с. 33.

Література

[ред. | ред. код]
  • Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes, Paris 1925 : Liste des rècompenses [Список наград] : [фр.] / Ministère du commerce, de l'industrie, des postes et des télégraphes. — Paris : Imprimerie Nationale, 1925. — 176 p.
  • Giorgio Nicodemi: Adolfo Wildt. 3 видання, Hoepli, Mailand 1945 (англійською мовою).
  • Paola Mola (вид.): Adolfo Wildt: ein italienischer Bildhauer des Symbolismus. Druck- und Verl. -Ges., Darmstadt-1990 (Katalog zur gleichnamigen Ausstellung, Mathildenhöhe, Darmstadt, 25. März-17. Juni 1990).
  • Elena Pontiggia (вид. ): L'arte del marmo / Adolfo Wildt. Abscondita, Mailand 2002 ISBN 88-8416-006-5 (італійською мовою).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Адольфо_Вільдт