Алавіди — Вікіпедія

Алавідський емірат سلسله علویان طبرستان ↓ 864 – 928 Прапор Алавідів Мапа Алавідського емірату Столиця Амол Мова(и) арабська, мазандеранська Релігія іслам шиїтського толку (зейдитська течія) Форма правління теократична монархія емір  - 864—883 Хасан ібн-Зейд  - 916—928 Хасан ібн-Касим Попередник Наступник Аббасидський халіфат Саманіди Саманіди Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Алавіди

Алавіди (перс. سلسله علویان طبرستان‎) — шиїтський емірат, що базувався в Табаристані (Іран). Алавіди були нащадками другого шиїтського імама Хасана ібн Алі. Вони принесли іслам в район Ірану на південь від Каспійського моря. Правління династії завершилося, коли вони зазнали поразки від Саманідів у 928 році. Після поразки частина армії перейшла на сторону Саманідів. Мердавідж, син Зіяра, був одним з генералів, що перекинулися до Саманідів. Пізніше він заснував династію Зіяридів. У війську Алавідів були також Імад ад-Даул і його брати Хассан і Ахмад, представники роду Буїдів, які також пізніше створили свою династію.

• Хасан ібн-Зейд (864—883)
• Мохаммад ібн-Зейд (884—900)
• Хасан ібн-Алі (914—917)

Анти-Саманіди:

• Хасан ібн-Касим (917—928)

Про-Саманіди:

• Ахмад ібн-Хасан (916—923)
• Джафар ібн-Хасан (916—924)
• Мохаммад ібн-Ахмад (924—927)
• Хасан ібн-Ахмад (927)

• Madelung, W. (1975). The Minor Dynasties of Northern Iran. У Frye, R.N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 198—249. ISBN 978-0-521-20093-6. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 21 березня 2017.
• Madelung, W. (1985). ʿALIDS OF ṬABARESTĀN, DAYLAMĀN, AND GĪLĀN. Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 8. London u.a.: Routledge & Kegan Paul. с. 881—886. ISBN 0710090994. Архів оригіналу за 4 лютого 2020. Процитовано 21 березня 2017.

Це незавершена стаття з історії Ірану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.