Алародійські мови — Вікіпедія

Алародійські мови — гіпотетична мовна родина, що включає до свого складу нахсько-дагестанські та вимерлі хурито-урартські мови.

Вперше гіпотетична алародійська мовна родина була запропонована німецьким сходознавцем Фріцом Хоммелем (1854—1936). Сам термін походить від слова, яким Геродот називав державу Урарту.

Зв'язок між Північно-Східною та Північно-Центральною родинами виявився у схожості граматики й фонетики, зокрема, у структурі речень та наявності ергативу.

Проте, жодна з цих характеристик не є винятковою в даному регіоні, а також не представляє великих доказів, що вказують на однозначну спорідненість цих мов.

Цій гіпотези присвятили свої праці такі дослідники, як Карел Оштір (1921, 1922), Олександр Сванідзе (1927), Георгій Мелікішвілі (1965), Ігор Дьяконов і Сергій Старостін (1986).

• K. Ostir. Beiträge zur Alarodischen Sprachwissenschaft (a monograph), I, 1921 (in German)
• K. Ostir. Alarodische Sprachwissenschaft (a monograph), 1922 (in German)
• A. Svanidze. «Materials for history of Alarodian tribes» (a monograph), Tbilisi, 1937 (in Russian)
• GA Melikishvili. Questions of the oldest population of Georgia, Caucasus and the Near East (a monograph), Tbilisi, 1965 (in Georgian, Russian summary)
• I. Diakonoff, S. Starostin. «Hurro-Urartian as an Eastern Caucasian Language». — Münchener Studien zur Sprachwissenschaft, Beiheft, NF, 12, 1986 (in English)
• Alarodian languages. — Encyclopedia «Sakartvelo», vol. I, Tbilisi, 1997, pp.   90 (in Georgian)

• Comparative Notes on Hurro-Urartian, Northern Caucasian and Indo-European [Архівовано 14 червня 2007 у Wayback Machine.] by VV Ivanov