Алеппо — Вікіпедія

Місто Алеппо араб. حلب‎ Пам’ятки міста Алеппо Цитадель Алеппо • Старе місто Алеппо та аль-Мадіна Велика мечеть Алеппо • Готель «Барон» Собор святого Ілляса • Річка Квейк Панорама Алеппо Координати 36°13′00″ пн. ш. 37°10′00″ сх. д.H G O Країна СиріяСирія Мухафаза Халеб (Алеппо) Голова Мухаммед Вахид Аккад Дата заснування бл. 5000 року до н. е. Перша згадка 2500 рік до н.е. Попередні назви Халман, Баройя Площа 190 км² Висота центру 379  м Офіційна мова арабська Населення 2 132 100  (2004) Густота населення 11 221  осіб/км² Агломерація 2181061 Конфесійний склад мусульмани, християни Катойконім фр. Alépine[1] фр. Alépin[1] італ. aleppini Міста-побратими Ліон, Ґазіантеп, Берестя, Османґазіd (5 жовтня 2010)[2] Часовий пояс UTC+2, влітку UTC+3 Телефонний код +963 21 GeoNames 170063 OSM ↑11039278 ·R (Mount Simeon District) Офіційний сайт aleppo-city.gov.sy Алеппо Алеппо (Сирія)  Алеппо у Вікісховищі

Алеппо
Ancient City of Aleppo [3]
Світова спадщина
Алеппо
36°12′1.0001023181539e-07″ пн. ш. 37°9′36.000000099988″ сх. д. / 36.200000000028° пн. ш. 37.16000° сх. д. / 36.200000000028; 37.16000
Країна	Сирія
Тип	місто місто з населенням понад 100 тис. осібd і populated place in Syriad
Об'єкт №	21
Зареєстровано:	1986 (10 сесія)
Алеппо у Вікісховищі

Але́ппо (Халеб) (араб. حلب‎ — «халаб») — стародавнє місто на північному заході Сирії; населення 1671 тис. (2008)^[4]. Поселення в цьому місці існує щонайменше 4,5 тисяч років.

Розміщене в північній частині Сирії, між річками Оронт і Євфрат, на степовій річці Коїке (також відомій як Нагр-ель-Халеб), біля північно-західного підніжжя пустельного узвишшя, у широкій улоговині, оточеній зусібіч високими вапняними стінами, на висоті 380 м над рівнем моря і за 200 км на північний схід від Дамаска. Найбільший промисловий і торговий центр Сирії.

Документально підтверджено, що Халеб існував чотири з половиною тисячоліття тому. Місто виникло, може, навіть у VI тисячолітті до нашої ери. Його згадують хетські письмові пам'ятки в центральній Анатолії, а також у записах з міста-держави Марі на річці Євфрат. У XIV—XIII століттях до Різдва Христового тут правили хети. Згодом місто стало вузловим пунктом для караванів із Великого Шовкового шляху. Із IX по VII століття до нашої ери воно належало ассирійцям i називалося Халман. Потім його захопили перси, а в 333 році до Різдва Христового — Александр Македонський. Три століття у місті панували греки з династії Селевкідів. Вони перейменували його на Верію і звели тут цитадель на пагорбі. За римлян Алеппо стало найбільшим християнським центром Близького Сходу. Тут побудували величезний, як на ті часи, собор, що нині є мечеттю Ель-Іалаве. 637 року Халеб захопили араби, i наприкінці I тисячоліття за їхнього правління він сягнув небувалого розквіту, уславився своєю наукою, літературою та медициною. 1260-го місто розграбували монголи, а 1400-го — орди Тимура. Згодом були єгипетські мамелюки, а з 1516 року — турки-османи.

	Турки та араби називають це місто Халеб, грецькою ж і слов'янською воно називається Іверія, бо й митрополит тутешній зветься Іверійським. Халеб — місто уславлене, знамените і найбільше в Сирії, воно переважає Дамаск багатством, кількістю мешканців і розмірами… Тут будинки, турецькі мечеті й високі мінарети гарно та міцно збудовані з чотиригранних тесаних каменів; також і ринок дуже багатий і гарний, більший, ніж у Дамаску, з багатьма торговими рядами, з накриттями від сонця та вітру, гідними всякої хвали. Різних християн тут багато: вірмени, сирійці, мароніти й уніати, що мають грецький чин, а догмати папські. Є тут і православні, але їх небагато… Чимало там і римлян, i ченців, i купців, але ті мають свої окремі потаємні невеличкі церкви. Правдиво розповідають, що в місті мешкає дві третини християн, а одна третина язичників або невірних. Усіх-бо християн, православних і єретиків, налічується чотирнадцять тисяч; також безліч є магометан і гебреїв; місцевий люд розмовляє турецькою та арабською мовами».
— В. Г. Григорович-Барський, «Мандри по святих місцях Сходу». Халеб, (15 листопада — 14 грудня 1728 року)

З Алеппо в довгу подорож, у тому числі і в Україну, в 1654 році вирушив Бульос аль-Халябі Ібн аз-Заіма аль-Халябі, відомий під іменем Павло Алеппський. «Подорож Патріарха Макарія», у якій автор описує тогочасну Україну, і досі перекладають та перевидають у різних країнах.

1708 року в Алеппо коштом гетьмана Івана Мазепи було видано Євангеліє арабською мовою, а Антіохійський патріарх Афанасій отримав від Мазепи 3000 злотих для підтримки православ'я в тогочасній Сирії.^[5].

Поточна громадянська війна в Сирії почалася 2011 року, а бої за Алеппо розгорнулися влітку 2012 та не вщухають станом на осінь 2016. Війна призвела до страшних руйнувань в Алеппо, зокрема, у найдавнішій частині міста, пам'ятці Світової спадщини ЮНЕСКО^[6]. Містяни переважно підтримували «поміркованих повстанців», проте в провінції Алеппо діяли також і прихильники ІДІЛ. За свідченнями американських спецслужб, у передмістях Алеппо прихильниками президента Асада була використана хімічна зброя^[7]. Облога урядовими військами призвела до гуманітарної катастрофи в 2-мільйонному місті, цілями бомбардувань авіації неодноразово ставали цивільні об'єкти (школи, лікарні). 17 серпня 2016 року внаслідок повітряного удару загинуло вісім людей, із них п'ятеро — діти. Закривавлений п'ятирічний Омран Дакніш став символом «жаху війни в Сирії»^[8].

В боях за Алеппо 2015—2016 років війська Асада діяли за підтримки бойовиків Хезболи, Ірану та ВПС Росії^[9].

Місто знаходиться у зоні середземноморського клімату. Найтепліший місяць — липень з середньою температурою 28.9 °C (84 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою 6.1 °С (43 °F).^[10]

Цитадель Алеппо збудували її у XIII столітті на руїнах давнішого укріплення. За переказами, саме на тій горі, де пас худобу Авраам. Головна брама твердині — яскравий зразок арабської фортифікації. З півночі та півдня над ровами вивищуються великі вежі, а саме заглиблення сягає 20 метрів. У фортеці добре збереглися тронний зал, лазні, мечеть. Цитадель не раз було зруйновано під час штурмів та землетрусів, але щоразу її відроджували з руїн. Коли вона втратила оборонне значення, тут розмістили сумнозвісну «В'язницю крові». Нині цитадель реставрують, вона належить до списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

Мечеть Джамія Закарієх — усипальня пророка Захарії, батька Іоанна Хрестителя — є зменшеною копією церкви, розміщеної під склепіннями мечеті. За зеленим склом заховано кам'яний саркофаг із мощами пророка.

У старому місті розташований найбільший у світі історичний ринок-сук Аль-Мадіна, що простягся на 13 км й з 1986 року занесений разом зі старим містом до Списку об'єктів Всесвітньої Культурної Спадщини ЮНЕСКО.

У місті мешкає найбільше християн у Сирії — 120 тисяч, це представники 11 конфесій і течій. Як і по всьому Близькому Сході, християни розселені в Алеппо компактно — кварталами й вулицями. Православні, греко-католики, вірмени, ассирійці, монофізити, мароніти, протестанти, латинники — кожен знаходить одновірців та однодумців. У Алеппо сім великих церков і три монастирі, найвеличніший із них — вірменський собор 40 святих.

Більшість недорогих готелів розташовані поблизу Годинникової Вежі, на вулиці Баб-аль-Фарадж. Прямі автобусні рейси сполучають Халеб із Дамаском і Пальмірою, хороше сполучення з турецькою Антакією та ліванським Бейрутом. Є пряме авіасполучення з Україною (Харків, Одеса, Донецьк, здебільшого чартери).

• Національний музей Алеппо

• Яків Едеський (640—708) — єпископ Едеси та видатний християнський письменник, що писав класичною сирійською мовою
• Жан Карзу — відомий майстер живопису, графіки, сценографії Франції XX століття, вірменин за походженням.
• Еміль Бенвеніст — французький мовознавець.
• Маряна Марраш (1848—1919) — османська сирійська поетка.
• Мохамед Саід Акіль — Надзвичайний і Повноважний Посол Сирії в Україні. Мер Алеппо.
• Мустафа Наїма (1655—1716) — османський історик і чиновник.
• Мустафа Аккад — американець сирійського походження, кінопродюсер і режисер.

• Хом'як сирійський
• Землетрус в Алеппо 1138 року

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aleppo

• Оборська С. В., Середа Н. І. Алеппо старе місто [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 10.03.2019).
• Середа Н. І. Алеппо [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 10.03.2019).
• Галаб // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Синящик А. Алеппо, которого нет [Архівовано 19 березня 2019 у Wayback Machine.] / Фокус
• Фотографії міста Халеб [Архівовано 26 січня 2013 у Wayback Machine.].
• Шелковый путь. Алеппо [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] / ЮНЕСКО