Альбський ярус — Вікіпедія

Система/
Період
Відділ/
Епоха
Ярус/
Вік
Вік
(млн років)
Палеоген, P Палеоцен, P1 Данський, P1d молодше
Крейда, K Верхня/Пізня, K2 Маастрихтський, K2m 66,0 72,1
Кампанський, K2km 72,1 83,6
Сантонський, K2s 83,6 86,3
Коньякський, K2k 86,3 89,8
Туронський, K2t 89,8 93,9
Сеноманський, K2c 93,9 100,5
Нижня/Рання, K1 Альбський, K1alb 100,5 ~113,0
Аптський, K1apt ~113,0 ~125,0
Баремський, K1br ~125,0 ~129,4
Готерівський, K1g ~129,4 ~132,9
Валанжинський, K1v ~132,9 ~139,8
Беріаський, K1b ~139,8 ~145,0
Юра, J Верхня/Пізня, J3 Титонський, J3tt древніше
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[1].

Альбський вік і ярус, альб (рос. альбский ярус, альб; англ. Albian; нім. Alb, Albien) — верхній (шостий знизу) геологічний ярус ранньокрейдової епохи крейдової системи[2]. Включає відклади, утворені протягом альбського віку, що тривав від приблизно 113 до 100,5 млн років тому[3]. Вперше встановлений 1842 року французьким натуралістом і палеонтологом Альсідом д'Орбіньї біля річки Альба (тепер Об) у Франції[2].

Стратиграфія

[ред. | ред. код]

Альбський ярус підрозділяється на три під'яруси: нижній, середній та верхній. Деякі геологи називали альбський ярус гольтським ярусом (гольтом).

Тектоніка

[ред. | ред. код]

Палеогеографія

[ред. | ред. код]

Палеонтологія

[ред. | ред. код]

Провідними окам'янілостями альбського ярусу є амоніти:

  • Stoliczkaia dispar,
  • Hoplites dentatus,
  • Douvilleiceras mammillatum,
  • Leymeriella tardefurcata

а також белемніти, пелециподи, форамініфери, спори та пилок.

Відклади

[ред. | ред. код]

Відклади альбу:

Потужність відкладів альбу становить від 4 до 800 м[2]. Альбські відклади залягають з перервою, або безперервно на аптських утвореннях, і перекриваються згідно (рідко з перервою) відкладами сеноманського ярусу. Відклади альбського ярусу перспективні на поклади нафти й природного газу[2].

Відклади альбського яруса поширені в: Середньому Поволжі, Урало-Ембинському районі, Копет-Даг, у Північній Америці, Західній Європі та ін[2].

В Україні

[ред. | ред. код]

В України відклади зустрічаються в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах, на Кримському півострові)[2]. На території України ярус вперше виділений К. М. Феофілактовим 1851 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
  2. а б в г д е ж Альбський вік і ярус [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. International Chronostratigraphic Chart (PDF) (англ.). International Commission on Stratigraphy. 2017-02. Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2017.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Крейда
Рання Пізня
Беріас | Валанжин | Готерів | Барем | Апт | Альб Сеноман | Турон | Коньяк | Сантон | Кампан | Маастрихт