Гальчинський Анатолій Степанович — Вікіпедія

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=

Гальчинський Анатолій Степанович
Народився	3 листопада 1935(1935-11-03) Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер	6 жовтня 2022(2022-10-06) (86 років)
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	економіст
Alma mater	Київський університет
Галузь	економіка
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
Посада	Директор Національного інституту стратегічних досліджень у 2002–2005 рр.
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор економічних наук
Нагороди

Анатолій Степанович Гальчинський (3 листопада 1935, Богуслав, Київська область, Українська РСР, СРСР — 6 жовтня 2022)^[1] — український економіст, ліберал^[2][3]; доктор економічних наук (1980), професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

Народився 3 листопада 1935 року в Богуславі на Київщині.

У 1964 році закінчив економічний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1965 року депутат Миронівської райради Київської області, з 1973 року — депутат Київської міськради.

У 1970 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де навчався разом з Леонідом Кравчуком^[4].

У 1975–1988 рр.. завідував кафедрою політекономії Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1988–1991 рр.. — Професор кафедри політекономії Інституту політології та соціології управління; в 1991–1992 рр.. — Завідувач кафедри грошових і валютних відносин Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка; в 1992–1994 р. — завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових проблем, головний науковий працівник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

У 1992–1993 рр.. — Член соціально-економічної ради Президента України. У 1994 р. брав участь у підготовці передвиборчої програми Леоніда Кучми. У 1994–2005 рр.. — Радник Президента України з питань макроекономічної політики^[5]. З жовтня 1994 очолював робочу групу з підготовки економічної програми Президента України «Шляхом радикальних економічних реформ»; Л. Кучма назвав А. Гальчинського «головним ідеологом» програми реформ, частково реалізованої в 1994–1999 роках^[4].

Одночасно починаючи з грудня 1996 по липень 1997 р. був заступником голови Адміністрації Президента України з економічної політики; в 2000–2005 рр.. очолював Національний інститут стратегічних досліджень, з 19 жовтня 2000 по 2005 р. був головою Ради Національного банку України^[5].

У 1990-ті роки входив до складу:

• Політвиконкому об'єднання «Нова Україна» (з 1995)
• Політвиконкому МКУ (1993–1996)
• Ради з питань економічної реформи при Президентові України (з грудня 1994)
• Конституційної Комісії (1994–1996)
• Державної комісії з грошову реформу
• Комісії з розробки Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996–2005 рр.. (З вересня 1995)
• Вищої економічної ради Президента України (1997–2001)
• Комісії з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України (1997–1999)
• Політради Народно-демократичної партії (з 1996).

головний науковий співробітник Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Автор більш як 150 наукових праць.^[6]

• «Світова валютна система» (1993),
• «Становлення суспільства постформаційної цивілізації» (1993),
• «Основи економічної теорії» (1995, співавтор),
• «Україна: наука та інноваційний розвиток» (1997, співавтор),
• «Кінець тоталітарного соціалізму. Що далі?» (1997),
• «Теорія грошей» (1996, 1997, 1998),
• «Обраним шляхом» (1999),
• «Україна: поступ у майбутнє» (1999).

• Заслужений діяч науки і техніки України (1992)
• Почесна відзнака Президента України
• Орден «За заслуги» II ст. (1999)
• Медаль А. С. Макаренка (1985)
• Орден Бернардо О'Хіггінса (1995, Чилі)
• іменна премія АКБ «INKO» (1995).

• Л. В. Губерський. Гальчинський Анатолій Степанович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

• Гальчинський Анатолій Степанович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Анатолій Гальчинский: «Євроінтеграційна стратегія нашої країни…виключає альтернативи» [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
• Совет НБУ ни за что не отвечает. ЭкспрессИнформ. 10 червня 2008. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2013.
• Анатолий Гальчинский. Персоны. Публичные дебаты. Процитовано 22 лютого 2013.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}