French
DeutschАндре Діррелл — Вікіпедія
Андре Діррелл  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Андре Діррелл (англ. Andre Dirrell) |
| Прізвисько | Воскреслий (англ. The Resurrected) |
| Громадянство |  США |
| Народження | 7 вересня 1983 (41 рік) Флінт, Мічиган, США |
| Вагова категорія | Друга середня |
| Стійка | Ортодокс |
| Зріст | 185 см. |
| Розмах рук | 191 см. |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 27 січня 2005 |
| Останній бій | 5 листопада 2022 |
| Боїв | 32 |
| Перемог | 29 |
| Перемог нокаутом | 19 |
| Поразок | 3 |
| Нічиїх | 0 |
| Спортивні медалі | |||
|---|---|---|---|
| Представник США | |||
| Бокс | |||
| Бронза | Афіни 2004 | Середня | |
Андре Діррелл (англ. Andre Dirrell; нар. 7 вересня 1983, Флінт, Мічиган, США) — американський боксер-професіонал, бронзовий призер олімпійських ігор 2004 року. Виступає в другій середній вазі. Старший брат чемпіона світу з боксу Ентоні Діррелла.
Андре Діррелл і його молодший брат Ентоні почали займатися боксом коли навчалися у початковій школі у своєму рідному місті Флінт, Мічиган. Братів тренував їхній дідо Леон Лоусон-старший.
Андре зумів стати чемпіоном Америки у 2003 році в середній вазі. Також взяв участь в панамериканських іграх 2003 року:
- Програв Йорданісу Деспан (Куба) — 20-21
Він кваліфікувався на Олімпійські ігри 2004 року після перемоги на Першому американському кваліфікаційному турнірі, що проходив у Тіхуані.
На Олімпійських іграх зумів стати бронзовим призером у середній ваговій категорії:
- Переміг Ха Дабатеер (Китай) — 25–18
- Переміг Набіля Касселя (Алжир) — RSC 2 (1:59)
- Переміг Йорданіса Деспан (Куба) — 21–20
- Програв Геннадію Головкіну (Казахстан) — 18–23
Рекорд Діррела на аматорському ринзі — 210–26.
Після вдалої любительської кар'єри Діррелл вирішив перейти у професіонали, виступаючи у другій середній вазі. Його дебют відбувся 27 січня 2005 року, нокаутувавши Карлоса Джонсона. Перший регіональний титул (WBO—NABO) він здобув 1 листопада 2008 року, здолавши Віктора Оганова.
Участь у Super Six World Boxing Classic
Андре Діррелл був одним із шести боксерів, який взяв участі у турнірі, організованому Shotime, Super Six World Boxing Classic. Окрім нього там змагалися: Артур Абрахам, Карл Фроч, Міккель Кесслер, Андре Ворд та Джермейн Тейлор.
Першим суперником американця на груповому етапі став британець Карл Фроч. Бій відбувся у Великій Британії у місті Ноттінгем. На кону стояв титул чемпіона WBC, що на момент бою належав Фрочу. Поєдинок пройшов усю дистанцію та завершився перемогою Фроча спірним рішенням суддів. У двох суддів був рахунок 115-112 на користь Фроча, у ще одного 114-113 на користь Діррелла. Таким чином американець зазнав першої поразки у кар'єрі.
Діррелл продовжив змагатися у турнірі та зустрівся із непереможним боксером Артуром Абрахамом у наступному поєдинку. Спершу їхня зустріч мала відбутися 6 березня у Каліфорнії, але через травму Діррелла бій було перенесено на 27 березня у рідний штат американця Мічиган. Сам бій пройшов із перевагою американця у першій половині. У 4 раунді він відправив суперника у нокдаун. Після 10 раунду він впевнено лідирував на записках суддів 97-92, 98-91, та 97-92. Абрахам намагався перехопити ініціативу, але в 11 рауді він завдав удару по голові Діррелла, який послизнувся та падав. Американець опинився у нокауті та довго лежав, тримаючись за голову. Бій було зупинено, а рефері ухвалив рішення дискваліфікувати Абрахама. Таким чином Діррелл став переможцем.
Наступним суперником Андре мав стати непереможний американець Андре Ворд, але він вирішив знятися з турніру у зв'язку із нейрологічними травмами.
Подальша кар'єра
Андре Діррелл взяв перерив на лікування, який тривав 21 місяць. До рингу спортсмен повернувся 30 грудня 2011 року, здолавши у другому раунді Дерріла Каннінгема. У наступних чотирьох поєдинках він здолав Майкла Гбенгу, Владіна Біосса, Ніка Брінсона та Дерека Едвардса.
Завдяки перемогам Діррелл зумів суттєво піднятися у рейтингах. Спортсмен ішов по лінії IBF та зумів добитися поєдинку за вакантний титул цієї організації. Його суперником став олімпійський чемпіон 2008 року, британець Джеймс Дегейл, а сам бій відбувся 23 травня 2015 року в Бостоні. Вже в другому раунді Діррелл зумів зробити своєму супернику розсічення над правим оком, але до кінця раунду він двічі відправлявся у нокдаун. У 6 раунді отримав розсічення над правим оком. Американець намагався вирівняти хід поєдинку, але зробити це йому не вдалося. Одноголосним рішенням суддів перемогу одержав Джеймс Дегейл. Результати суддівських записок: 114-112, 114-112 та 117-109. Таким чином Діррелл зазнав другої поразки у кар'єрі у своїй другій титульній спробі.
У 2016 році повернувся перемогою над Блейком Карапелло. 20 травня 2017 року отримав можливість поборотися за вакантний титул тимчасового чемпіона IBF. Його суперником став венесуелець Хосе Узкатегі. Американець зумів завоювати титул у зв'язку із дискваліфікацією суперника після 8 раунду. Через рік, 3 березня 2018 року, між ними відбувся реванш. У ньому Діррелл зазнав поразки, відмовившись продовжити поєдинок після 8 раунду. На момент зупинки бою Узкатегі лідирував на записках суддів: 78-74, 79-73, 77-75.
| 29 Перемог (19 нокаутом, 10 за рішенням суддів), 3 Поразки (1 нокаутом, 2 за рішенням суддів) | |||||||
| Результат | Рекорд | Суперник | Спосіб | Раунд, час | Дата | Місце проведення | Примітки |
| Перемога | 29–3 |  Юніескі Гонсалес[en] | TKO | 10 (10) | 5 листопада 2022 | Armory, Міннеаполіс | |
| Перемога | 28–3 | Крістофер Брукер | TKO | 3 (10) | 31 липня 2021 | Prudential Center, Ньюарк, Нью-Джерсі | |
| Перемога | 27–3 |  Хуан Убальдо Кабрера | KO | 5 (10); 1:36 | 21 грудня 2019 | Toyota Arena, Онтаріо, Каліфорнія | |
| Поразка | 26–3 |  Хосе Узкатегі | RTD | 8 (12); 3:00 | 3 березня 2018 | Барклайс-центр, Нью-Йорк | Втратив титул тимчасового чемпіона IBF у другій середній вазі. |
| Перемога | 26–2 | Хосе Узкатегі | DQ | 8 (12); 3:00 | 20 травня 2017 | MGM National Harbor, Оксон-Гілл, Меріленд | Виграв вакантний титул тимчасового чемпіона IBF у другій середній вазі. |
| Перемога | 25–2 | .svg){kind=small} Блейк Карапелло | UD | 10 | 29 квітня 2016 | Hard Rock Live, Атлантик-Сіті | |
| Поразка | 24–2 | .svg){kind=small} Джеймс Дегейл | UD | 12 | 23 травня 2015 | Agganis Arena, Бостон | Бій за вакантний титул чемпіона IBF у другій середній вазі. |
| Перемога | 24–1 | Дерек Едвардс | UD | 12 | 19 грудня 2014 | .svg){kind=small} Colisée Pepsi, Квебек | |
| Перемога | 23–1 | Нік Брінсон | TKO | 4 (10); 2:12 | 8 жовтня 2014 | Beau Rivage, Білоксі | |
| Перемога | 22–1 |  Владін Біосс | TKO | 5 (10); 2:46 | 1 серпня 2014 | Little Creek Casino Hotel and Resort, Шелтон, Вашингтон | |
| Перемога | 21–1 |  Майкл Гбенга | UD | 10 | 2 лютого 2013 | Convention Center, Мак-Аллен | |
| Перемога | 20–1 | Дерріл Каннінгем | TKO | 2 (10); 2:05 | 30 грудня 2011 | Morongo Casino, Resort & Spa, Кейбезон, Каліфорнія | |
| Перемога | 19–1 |  Артур Абрахам | DQ | 11 (12); 1:13 | 27 березня 2010 | Джо Луїс Арена, Детройт | Super Six World Boxing Classic: груповий етап |
| Поразка | 18–1 | Карл Фроч | SD | 12 | 17 жовтня 2009 | Motorpoint Arena Nottingham, Ноттінгем | Super Six World Boxing Classic: груповий етап. Бій за титул чемпіона WBC у другій середній вазі. |
| Перемога | 18–0 | Деррік Фінлі | RTD | 6 (10); 3:00 | 28 березня 2009 | Buffalo Run Casino, Маямі, Оклахома | |
| Перемога | 17–0 |  Віктор Оганов | TKO | 6 (12); 0:28 | 1 листопада 2008 | СтабХаб Центр, Карсон, Каліфорнія | Виграв вакантний титул тимчасового чемпіона WBO—NABO у другій середній вазі. |
| Перемога | 16–0 | Майк Паскаль | TKO | 4 (10); 1:32 | 2 серпня 2008 | Emerald Queen Casino, Такома | |
| Перемога | 15–0 | Ентоні Хеншоу | TKO | 5 (10); 1:13 | 2 травня 2008 | Chumash Casino Resort, Санта-Інес, Каліфорнія | |
| Перемога | 14–0 | Шеннон Міллер | TKO | 3 (6); 1:58 | 1 лютого 2008 | Grand Casino, Гінклі, Міннесота | |
| Перемога | 13–0 | Вільям Джонсон | KO | 3 (8); 2:03 | 6 грудня 2007 | Tachi Palace, Лемур, Каліфорнія | |
| Перемога | 12–0 | Кертіс Стівенс | UD | 10 | 16 червня 2007 | Mohegan Sun Arena, Монтвілл Коннектикут | |
| Перемога | 11–0 | Кенні Кост | UD | 8 | 16 лютого 2007 | Playboy Mansion, Беверлі-Гіллз | |
| Перемога | 10–0 | Каллен Роджерс | TKO | 3 (8); 1:19 | 22 грудня 2006 | Perani Arena and Event Center, Флінт, Мічиган | |
| Перемога | 9–0 | Джеймс Сандін | TKO | 2 (6); 2:33 | 17 листопада 2006 | Soboba Band of Luiseno Indians, Сан-Хасінто, Каліфорнія | |
| Перемога | 8–0 | Маркус Дон Хол | TKO | 3 (6); 1:57 | 23 червня 2006 | Оракл-арена, Окленд, Каліфорнія | |
| Перемога | 7–0 | Альфонсо Рока | UD | 6 | 25 травня 2006 | Pechanga Resort & Casino, Темекула, Каліфорнія | |
| Перемога | 6–0 | Майк Ітмон | UD | 6 | 21 квітня 2006 | Omar Shrine Temple, Маунт-Плезант, Південна Кароліна | |
| Перемога | 5–0 |  Хуан Камачо | KO | 2 (4); 2:42 | 18 серпня 2005 | SAP Center, Сан-Хосе, Каліфорнія | |
| Перемога | 4–0 | Карл Кокерман | UD | 6 | 15 квітня 2005 | Northern Quest Resort & Casino, Ейрвей-Гайтс, Вашингтон | |
| Перемога | 3–0 | Джейкоб Родрігес | KO | 2 (4); 1:12 | 10 березня 2005 | Michael's Eighth Avenue, Глен-Берні, Меріленд | |
| Перемога | 2–0 | Вальтер Коулс | KO | 1 (4); 2:16 | 11 лютого 2005 | Стейт Фарм Арена, Атланта | |
| Перемога | 1–0 | Карлос Джонс | TKO | 4 (4); 2:50 | 27 січня 2005 | Michael's Eighth Avenue, Глен-Берні, Меріленд | |
- Андре Діррелл — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)
- Андре Діррелл(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
