Анна Данська (1532—1585) — Вікіпедія

Анна Данська
11-я курфюрстіна-консорт Саксонії
11 липня 1553 — 1 жовтня 1585
Попередник:	Агнеса Гессенська
Наступник:	Агнеса Ядвіґа Ангальтська
Народження:	22 листопада 1532(1532-11-22)[1] Гадерслев, Данія
Смерть:	1 жовтня 1585(1585-10-01)[2][1][3] (52 роки) Дрезден, Священна Римська імперія
Причина смерті:	чума
Поховання:	Freiberg Cathedrald
Країна:	Саксонське курфюрство
Релігія:	лютеранство
Рід:	Ольденбурзька династія
Батько:	Кристіан III
Мати:	Доротея Саксен-Лауенбурзька
Шлюб:	Август (курфюрст Саксонії)
Діти:	Єлизавета Саксонська, Крістіан I (курфюрст Саксонії), Доротея Саксонська (1563—1587), Anna of Saxonyd, Alexander von Sachsend, Johann Heinrich von Sachsend[1], Magnus von Sachsend[1], Hector von Sachsend[1], Joachim von Sachsend[1], Amalia von Sachsend[1], Princess Marie of Saxonyd[1], Adolph von Sachsend[1], August von Sachsend[1], Friedrich von Sachsend[1] і Eleonore von Sachsend
Медіафайли у Вікісховищі

Анна Да́нська (дан. Anna af Danmark; 22 жовтня 1532 — 1 жовтня 1585) — данська та норвезька принцеса з династії Ольденбургів, донька короля Данії та Норвегії Крістіана III та принцеси Доротеї Саксен-Лауенбурзької, дружина курфюрста Саксонії Августа, мати курфюрста Крістіана I. Була відома під прізвиськом Мати Анна.^[4]

Вважається першою жінкою-фармацевтом Німеччини.^[5]

На її честь названо місто Аннабург у районі Віттенберг у Німеччині.

Народилась 22 жовтня 1532 року в Гадерслеві. Стала первістком у родині кронпринца Данії Крістіана та його дружини Доротеї Саксен-Лауенбурзької, з'явившись на світ за сім років після їхнього весілля. Королем Данії в цей час був її дід Фредерік I. Втім, менш ніж за п'ять місяців він помер.

Батько Анни не зміг відразу посісти престол, оскільки католицька Державна рада відхилила його кандидатуру через схильність до лютеранства. Однак наступного року, отримавши підтримку ютландської знаті та єпископів, він провів успішну військову кампанію і після капітуляції Копенгагена у 1536 році встановив повний контроль над країною. У тому ж році між Данією та Норвегією була укладена особиста унія.

За цей час у принцеси з'явився молодший брат Фредерік, а згодом сімейство поповнилося ще трьома дітьми. Виховувалася у лютеранському дусі. Освітою дівчинки займалася мати, від якої вона навчилася ведення господарства, рукоділля та культивування лікарських трав. Анна не знала латини або інших іноземних мов, але була навчена музики й танців.^[4]

У 15-річному віці принцесу видали заміж за 22-річного саксонського принца Августа. Наречений був молодшим братом і спадкоємцем курфюрста Моріца. 7 березня 1548 року принц вирушив до Данії за нареченою, в тому ж місяці у Колдінгу відсвяткували заручини. 7 жовтня 1548 року в Торгау відбулося пишне весілля. Оселилися молодята у Вайссенфельсі.^[6] Також мали власний двір у Дрездені та замок Фолькенштайн, який використовували як літню резиденцію та мисливський будинок. Сучасники вважали політично влаштований шлюб надзвичайно гармонійним. За весь час спільного життя подружжя розлучалося лише на кілька днів, оскільки Анна завжди слідувала за чоловіком. Листування принцеси свідчить про її довіру, повагу та близькість до Августа.^[4] У пари народилося п'ятнадцятеро дітей:

• Йоганн Генріх (5 травня — 12 листопада 1550) — прожив півроку;
• Елеонора (1551—1553) — прожила 2 роки;
• Єлизавета (1552—1590) — дружина пфальцграфа Рейнського Йоганна Казимира, мала трьох доньок;
• Александр (1554—1565) — прожив 11 років;
• Магнус (1555—1558) — прожив 3 роки;
• Йоакім (3 травня — 21 листопада 1557) — прожив півроку;
• Гектор (1558—1560) — прожив півтора року;
• Крістіан (1560—1591) — наступний курфюрст Саксонії у 1586—1591 роках, був одруженим із принцесою Софією Бранденбурзькою, мав семеро дітей;
• Марія (1562—1566) — прожила 4 роки;
• Доротея (1563—1587) — дружина спадкоємного принца Брауншвейг-Вольфенбюттеля Генріха Юліуса, мала єдину доньку;
• Амалія (28 січня — 2 липня 1565) — прожила 5 місяців;
• Анна (1567—1613) — дружина герцога Саксен-Кобурга Йоганна Казимира, дітей не мала;
• Август (1569—1570) — прожив 3 місяці;
• Адольф (1571—1572) — прожив 7 місяців;
• Фрідріх (1575—1577) — прожив 2 роки.

У липні 1553 року Моріц Саксонський загинув у бою, не залишивши нащадків чоловічої статі. Август став наступним курфюрстом Саксонії, Анна — курфюрстіною-консортом. Їхньою головною резиденцією став Дрезден, часто подружжя бувало в Торгау, Штольпені, Аугустусбурзі та Аннабурзі.

Курфюрстіна була особистим лікарем і радником чоловіка. Її участь у державних справах була сприйнята негативно частиною придворних. Втім, політичний вплив жінки майже повністю вичерпувався справами релігії. Під ним Август перейшов у лютеранство та вигнав зі своїх територій представників інших протестантських деномінацій. Роль Анни у цьому називають «фанатичною».^[4]

Мала економічний талант і вміло керувала господарством. Сприяла розвитку текстильної промисловості, виноградарства та садівництва,^[5] купувала нові породи худоби та види фруктових дерев. Той факт, що Саксонія в часи правління Августа була найбагатшим регіоном імперії, частково зумовлений діяльністю Анни.^[4] Поділяла також схильність чоловіка до природничих наук, разом вони займалися алхімією, хіромантією та астрономією.^[6]

У 1572—1575 в Аннабурзі був збудований новий замок, який мав стати удовиною резиденцією курфюрстіни. Там вона керувала винокурнею та займалася вирощуванням фруктів і трав, кулінарією та виробництвом ліків, відкривши дві лабораторії. В тому ж замку розмістилася перша саксонська придворна аптека.

Винайшла кілька лікарських засобів і класифікувала їх у буклеті «Arzneibüchlein», а також заснувала придворну аптеку в Дрездені у 1581 році.^[7] Листувалася з відомими лікарями та навчала дівчат традиційної фітотерапії. Протегувала бездомним, вагітним і хворим, намагалася створити окремий фах акушерок.

У 1578 році заснувала церкву Аннакірхе у Дрездені.

В останні місяці життя багато хворіла. Пішла з життя за кілька днів після весілля доньки Доротеї, 1 жовтня 1585 року. Похована у північній каплиці Фрайберзького собору.^[8]

• Пам'ятник, створений у 1869 році скульптором Робертом Хенце, встановлений у Дрездені.

Крістіан I

Доротея Бранденбурзька

Йоганн Цицерон

Маргарита Саксонська

Йоганн V Саксен-Лауенбурзький

Доротея Бранденбурзька

Генріх IV Брауншвейг-Люнебурзький

Катерина Померанська

Фредерік I

Анна Бранденбурзька

Магнус I

Катерина Брауншвейг-Вольфенбюттельська

Крістіан III

Доротея Саксен-Лауенбурзька

Анна

• August Victor Richard: Der kurfürstlich sächsische Kanzler Nicolaus Krell. Kuntze, Dresden 1859.
• Carl von Weber: Anna, Churfürstin von Sachsen. Tauchniz, Leipzig 1865.
• Otto Posse: Die Wettiner. Giesecke & Devrient, Leipzig 1897.
• Konrad Sturmhoefel: Kurfürstin Anna von Sachsen. Ein politisches und sittengeschichtliches Lebensbild aus dem XVI. Jahrhundert. Haberland, Leipzig 1905.
• Otto Eduard Schmidt: Kursächsische Streifzüge. Grunow, Leipzig 1913.
• Thomas Klein: Der Kampf um die zweite Reformation in Kursachsen 1586—1591. (= Mitteldeutsche Forschungen, Bd. 25), Böhlau, Köln/Graz 1962.
• Hellmut Räuber: Gartenkunst und Landschaftsgestaltung. In: Die Union. 4. Juni 1994.
• Reinhard Delau: Aus der Geschichte des Ostrageheges (3): Aufblühen und Niedergang des Ostraer Kammergutes. In: SZ 1. November 1995.
• Heide Inhetveen: Agrarpionierinnen. Frauen als Trägerinnen des landwirtschaftlichen Fortschritts. In: Hermann Heidrich (Hrsg.): Frauenwelten. Arbeit, * Leben, Politik und Perspektiven auf dem Land. Verl. Fränkisches Freilandmuseum, Bad Windsheim 1999, S. 13–26, darin S. 15f. ISBN 3-926834-41-2.
• Katrin Keller: Kurfürstin Anna von Sachsen. Von Möglichkeiten und Grenzen einer «Landesmutter». In: Jan Hirschbiegel, Werner Paravicini (Hrsg.): Das Frauenzimmer. Die Frau bei Hofe in Spätmittelalter und Früher Neuzeit. Thorbecke, Stuttgart 2000, ISBN 3-7995-4511-5 (Residenzforschung Bd. 11).
• Katrin Keller: Kurfürstin Anna von Sachsen (1532—1585), Pustet, Regensburg 2010. ISBN 978-3-7917-2270-2.
• Ursula Schlude: Die Hofhalterin. Kurfürstin Anna von Sachsen 1532—1585. WDR-Sendereihe Frauen der Renaissance, WDR 2000, 15 min.
• Ursula Schlude, Heide Inhetveen, Albrecht Hoch: Von den Geschäften der Fürstin. In: Forschung (Magazin der DFG), 2(2005), S. 22–24.
• Hans-Joachim Böttcher: Anna Prinzessin von Sachsen (1544—1577) — Eine Lebenstragödie, Dresdner Buchverlag, Dresden 2013, ISBN 978-3-941757-39-4.
• Jette Anders: 33 Alchemistinnen. Die verborgene Seite einer alten Wissenschaft. Vergangenheitsverlag, Berlin 2016, ISBN 978-3-86408-204-7.
• Hans-Joachim Böttcher: Wenig und bös war die Zeit meines Lebens — Anna von Sachsen (1567—1613), Dresdner Buchverlag, Dresden 2016, ISBN 978-3-941757-70-7.
• Hans-Joachim Böttcher: Elisabeth von Sachsen und Johann Kasimir von der Pfalz — Ein Ehe- und Religionskonflikt, Dresdner Buchverlag, Dresden 2018, ISBN 978-3-946906-06-3.

• Ольденбурги [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Geni.com [Архівовано 31 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 4 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Генеалогія Анни Данської [Архівовано 24 серпня 2011 у WebCite] (англ.)
• Генеалогія Августа Саксонського [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
• Стаття про Анну в Данському біографічному словнику [Архівовано 20 вересня 2013 у Wayback Machine.] (дан.)