Анхель Ді Марія — Вікіпедія
Анхель ді Марія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Анхель Фабіан ді Марія Ернандес | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 14 лютого 1988 (36 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Росаріо, Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Прізвисько | Локшина (ісп. El Fideo)[1][2][3] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Аргентина[4] Італія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | правий півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поточний клуб | «Бенфіка» | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Номер | 11 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
1992-2005 | «Росаріо Сентраль» | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
А́нхель Фабіа́н ді Марі́я Ерна́ндес (ісп. Ángel Fabián Di María Hernández; нар. 14 лютого 1988 року, Росаріо, Аргентина) — аргентинський футболіст, півзахисник збірної Аргентини та лісабонської «Бенфіки».[1]
Вихованець клубу «Росаріо Сентраль», в 2007 році Ді Марія переїхав до Європи, підписавши контракт з португальською «Бенфікою». 3 роки потому футболіст за 25 млн євро був куплений мадридським «Реалом», у складі якого Ді Марія став чемпіоном Іспанії і переможцем Ліги чемпіонів. У серпні 2014 роки півзахисник перейшов в «Манчестер Юнайтед». Заплачені за його трансфер 59,7 млн фунтів були рекордом для англійських клубів.
З 2008 року Ді Марія регулярно викликається в збірну Аргентини. Анхель — володар золотої медалі пекінської Олімпіади і учасник чотирьох чемпіонатів світу. Чемпіон світу 2022 року.
Анхель Ді Марія з 13 років займався у «Росаріо Сентраль» і саме в цьому клубі вперше заявив про себе. У 17 років він дебютував в основному скаладі свого клубу. Через кілька років до нього проявили інтерес Європейські клуби.
Після відмінного виступу і перемоги на молодіжному чемпіонаті світу 2007 (в ході турніру гравець забив 3 голи) Ді Марію купила португальська «Бенфіка» за 6 млн євро . Президент «Бенфіки» Луїш Феліпе Вієйра заявив, що купує відмінну заміну Сімау Саброза на найближчі 5 років.
«Королівський клуб» офіційно оформив трансфер гравця 28 червня 2010. Угода була розрахована на 6 років. Сума трансферу склала від 25 млн євро плюс 5 млн після внесення гравця в заявочний лист клубу.
29 серпня він дебютував у складі клубу в матчі першого туру чемпіонату Іспанії проти «Мальорки». 18 вересня Ді Марія забив перший гол за Реал (Мадрид), принісши перемогу своїй команді в грі з «Реал-Сосьєдадом» . Десять днів по тому він забив свій перший гол у Лізі чемпіонів, який приніс мадридцям перемогу в матчі проти «Осера».
У грудні Анхель звернувся до керівництва «Реала» з проханням збільшити заробітну плату з 1,8 млн до 3,5 млн євро на рік. 12 червня контракт був продовжений до 2018 року .
26 серпня 2014 Ді Марія підписав п'ятирічний контракт з «Манчестер Юнайтед». Сума трансферу склала 59,7 млн фунтів стерлінгів, що стало трансферним рекордом для англійських клубів.У команді він отримав футболку з номером «7». 30 серпня дебютував за «червоних дияволів», вийшовши в стартовому складі на матч з «Бернлі». 14 вересня в грі проти «Куїнз Парк Рейнджерс» Ді Марія забив свій перший гол у складі «Манчестер Юнайтед», а також віддав гольову передачу на Хуана Мату.
Після невдалого сезону в «Манчестер Юнайтед» Ді Марія вирішив покинути Англію і 6 серпня 2015 став футболістом «Парі Сен-Жермен», підписавши контракт до 2019 року. Сума трансферу склала 63 млн євро.
В своєму дебютному сезоні за паризький клуб, Анхель зміг встановити рекорд по кількості здійснених гольових передач в Чемпіонаті Франції. 18 асистів на рахунку Ді Марії. Минулий рекорд належав гравцю «Сошо» Марвену Мартену, який в сезоні 2010/11 асистував 17 раз.[5]
20 травня повідомлялося на сайті клубу, півзахисник ПСЖ Анхель Ді Марія покине французький клуб після завершення сезона[6].
Сезон 2022/23 провів в італійському «Ювентусі», взявши участь у 40 іграх усіх турнірів і забивши 8 голів.
5 липня 2023 року досвідчений 35-річний гравець повернувся до португальсьої «Бенфіки», за яку востаннє грав 13-ма роками раніше. Першим матчем після повернення для аргентинця стала гра за Суперкубок Португалії 2023, в якій він відсвяткував повернення забитим голом, який став вирішальним і приніс «Бенфіці» цей трофей.
Зі стартом Прімейри 2023/24 Ді Марія підтвердив свої амбіції стати важливою складовою лінії атаки лісабонців, забивши по голу у трьох із чотирьох стартових матчів.
У 2007 році Ді Марія був викликаний до молодіжної збірної Аргентини на молодіжний чемпіонат Південної Америки в Парагваї. У тому ж році Ді Марія взяв участь і у молодіжному чемпіонаті світу в Канаді. Півзахисник забив 3 м'ячі і допоміг Аргентині стати чемпіоном.
Рік потому Ді Марія був викликаний в олімпійську збірну для участі в літній Олімпіаді в Пекіні. Аргентинці зуміли виграти золоті медалі, а Анхель записав на свій рахунок два переможних м'ячі в плей-офф — в чвертьфіналі зі збірною Нідерландів (2:1) і у фінальному матчі з командою Нігерії (1:0).
6 вересня 2008 півзахисник дебютував за основну збірну Аргентини в матчі з командою Парагваю.
Був учасником чемпіонату світу 2010 року, де взяв участь у всіх п'яти іграх своєї команди на турнірі, який завершився для аргентинців поразкою у чвртьфіналі від Німеччини.
На своєму другому мундіалі, чемпіонаті світу 2014, Ді Марія був ключовим півзахисником арентинської збірної, а у грі 1/8 фіналу став автором голу у ворота збірної Швейцарії на останніх хвилинах додаткового часу, що дозволив його команді пройти до наступної стадії змагання. У чвертьфінальній грі проти збірної Бельгії надірвав м'яз, був замінений на 33-й хвилині гри та пропустив решту матчів Аргентини на турнірі, який завершився для неї поразкою у фіналі і другим місцем. Попри передчасне завершення виступів на мундіалі через травму Ді Марія був включений до списку з десяти гравців-номінантів на приз найкращому гравцю турніру.
Згодом брав участь у двох Кубках Америки — у 2015 і 2016 роках, на обох турнірах аргентинці сягнули фіналів, в яких обидва рази зазнали прикрих поразок від збірної Чилі у серіях післяматчевих пенальті після нульових нічиїх в основний і додатковий час. На першому турнірі Анхель був учасником усіх шести ігор своєї команди. На другому розпочинав як основний півзахисник, у стартовій грі групового етапу відзначився голом у ворота збірної Чилі, а згодом асистував Еверу Банезі, який забив другий м'яч зустрічі. Утім у другій грі групового етапу зазнав травми, яка виявилася не дуже важкою, і гравець зміг відновитися, аби вийти на поле вже за два тижні у фінальній грі турніру.
У травні 2018 року включений до заявки збірної на свою третю світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії.
На своєму четвертому чемпіонаті став чемпіоном світу, доклався до перемоги у фінальному матчі, забивши гол.
У 2011 році Ді Марія одружився з Хорхеліною Кардосо. 22 квітня 2013 у пари народилася дочка Міа.
Станом на 2 вересня 2023 року
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2005–06 | «Росаріо Сентраль» | ПД | 10 | 0 | - | - | - | КЛ | 4 | 0 | - | - | - | 14 | 0 |
2006–07 | ПД | 25 | 6 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 25 | 6 | |
Усього за «Росаріо Сентраль» | 35 | 6 | - | - | 4 | 0 | - | - | 39 | 6 | |||||
2007–08 | «Бенфіка» | ПЛ | 26 | 0 | КП+КЛ | 5+3 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 6+4 | 0+1 | - | - | - | 44 | 1 |
2008–09 | ПЛ | 24 | 2 | КП+КЛ | 1+5 | 0+1 | КУЄФА | 5 | 1 | - | - | - | 35 | 4 | |
2009–10 | ПЛ | 26 | 5 | КП+КЛ | 1+4 | 0+1 | ЛЄ | 14 | 4 | - | - | - | 45 | 10 | |
2010–11 | «Реал Мадрид» | ПД | 35 | 6 | КІ | 8 | 0 | ЛЧ | 10 | 3 | - | - | - | 53 | 9 |
2011–12 | ПД | 23 | 5 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 7 | 2 | СІ | 2 | 0 | 32 | 7 | |
2012–13 | ПД | 32 | 7 | КІ | 7 | 1 | ЛЧ | 11 | 0 | СІ | 2 | 1 | 52 | 9 | |
2013–14 | ПД | 34 | 4 | КІ | 7 | 4 | ЛЧ | 11 | 3 | - | - | - | 52 | 11 | |
серп. 2014 | ПД | 0 | 0 | КІ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СУ+СІ+КЧС | 1+0+0 | 0 | 1 | 0 | |
Усього за «Реал Мадрид» | 124 | 22 | 22 | 5 | 39 | 8 | 5 | 1 | 190 | 36 | |||||
серп. 2014–15 | «Манчестер Юнайтед» | ПЛ | 27 | 3 | КА+КЛ | 5+0 | 1+0 | - | - | - | - | - | - | 32 | 4 |
2015–16 | «Парі Сен-Жермен» | Л1 | 29 | 10 | КФ+КЛ | 4+4 | 0+2 | ЛЧ | 10 | 3 | СФ | 0 | 0 | 47 | 15 |
2016–17 | Л1 | 29 | 6 | КФ+КЛ | 3+3 | 1+3 | ЛЧ | 7 | 4 | СФ | 1 | 0 | 43 | 14 | |
2017–18 | Л1 | 30 | 11 | КФ+КЛ | 6+4 | 7+2 | ЛЧ | 5 | 1 | СФ | — | — | 45 | 21 | |
2018–19 | Л1 | 30 | 12 | КФ+КЛ | 4+2 | 3+0 | ЛЧ | 8 | 2 | СФ | 1 | 2 | 45 | 19 | |
2019–20 | Л1 | 26 | 8 | КФ+КЛ | 2+3 | 0+1 | ЛЧ | 9 | 3 | СФ | 1 | 1 | 41 | 13 | |
2020–21 | Л1 | 27 | 4 | КФ | 5 | 0 | ЛЧ | 10 | 1 | СФ | 1 | 0 | 43 | 5 | |
2021–22 | Л1 | 26 | 5 | КФ | 0 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | СФ | 0 | 0 | 31 | 5 | |
Усього за «Парі Сен-Жермен» | 197 | 56 | 40 | 19 | 54 | 14 | 4 | 3 | 295 | 92 | |||||
2022–23 | «Ювентус» | A | 26 | 4 | КІ | 4 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 3+7 | 0+4 | - | - | - | 40 | 8 |
2023–24 | «Бенфіка» | ПЛ | 4 | 3 | КП+КЛ | 0 | 0 | ЛЧ | 0 | 0 | СП | 1 | 1 | 5 | 4 |
Усього за «Бенфіку» | 77 | 8 | 19 | 2 | 29 | 6 | 1 | 1 | 126 | 17 | |||||
Усього за кар'єру | 489 | 101 | 90 | 27 | 136 | 32 | 10 | 5 | 725 | 165 |
Станом на 2 вересня 2023 року
- «Бенфіка»
- Чемпіон Португалії: 2009-10
- Володар кубка Португалії: 2008-09, 2009-10
- Володар Суперкубка Португалії: 2023
- «Реал Мадрид»
- Чемпіон Іспанії: 2011-12
- Володар кубка Іспанії: 2010-11, 2013-14
- Володар Суперкубка Іспанії: 2012
- Переможець Ліги Чемпіонів УЄФА: 2013-14
- Володар Суперкубка УЄФА: 2014
- «Парі-Сен-Жермен»
- Чемпіон Франції: 2015-16, 2017-18, 2018-19, 2019-20, 2021-22
- Володар Кубка Франції : 2015-16, 2016-17, 2017-18, 2019-20, 2020-21
- Володар Кубка французької ліги: 2015-16, 2016-17, 2017-18, 2019-20
- Володар Суперкубка Франції: 2016, 2017, 2018, 2019, 2020
- Збірна Аргентини
- Чемпіон світу: 2022
- Чемпіон світу (U-20): 2007
- Олімпійський чемпіон :2008
- Віце-чемпіон світу: 2014
- Володар Кубка Америки: 2021
- Срібний призер Кубка Америки: 2015, 2016
- Бронзовий призер Кубка Америки: 2019
- Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2017
- Володар Кубка чемпіонів КОНМЕБОЛ–УЄФА: 2022
- ↑ Ángel Di María (англ.). Goal.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
- ↑ Di María ya es del United (ісп.). Marca.com. 26 серпня 2014. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
- ↑ Angel Di Maria's little miracle - Manchester United's £59.7million target puts incredible Real Madrid form down to survival of his baby daughter Mia (англ.). Daily Mail. 25 серпня 2014. Архів оригіналу за 28 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
- ↑ FIFA World Cup 2022 Sticker Album — 80 с. — ISBN 978-65-5516-143-4
- ↑ Ди Мария стал рекордсменом Лиги 1. Архів оригіналу за 18 травня 2016. Процитовано 15 травня 2016. (рос.)
- ↑ Le Paris Saint-Germain remercie Angel Di Maria (англ.). www.psg.fr. Архів оригіналу за 20 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анхель Ді Марія
- Анхель Ді Марія на сайті ФІФА (англ.)
- Анхель Ді Марія на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Анхель Ді Марія на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Анхель Ді Марія на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Анхель Ді Марія на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Анхель Ді Марія на сайті Soccerbase (англ.)
- Анхель Ді Марія на сайті BDFutbol.com (англ.)