Аніматизм — Вікіпедія

Анімати́зм (від лат. animatus — одухотворений) — віра в існування розлитої у світі безособової сили, що впливає на життя людей, одна з архаїчних форм релігії, що є характерною рисою вірувань первісних людей.

Теорію «аніматизму» запропонував англійський антрополог і релігієзнавець Роберт Маретт (18661943) в 1900 р. Досліджуючи свідчення місіонерів і етнографів, які вивчали первісні племена Океанії, Маретт прийшов до висновку, що на початковій стадії розвитку релігії головну роль грала віра в «мана» — чудодійну безособову силу, якою в тій чи іншій мірі можуть володіти люди, тварини, предмети та природні явища.

На думку Маретта, релігія первісних людей, зводиться до оволодіня цією силою.

Віра в існування подібної сили спостерігається у багатьох племен і народів:

Виникнення аніматичних уявлень — це перша спроба цілісного осмислення світу людиною, яка була схильна надавати навколишнім предметам рис свого характеру, переживань і діяльності.

Деякі вчені (Л. Я. Штернберг та ін.) розглядають аніматизм як більш ранню стадію розвитку релігії, ніж анімізм, інші (В. Г. Богораз-Тан та ін.) вважають, що вони співіснували.

Аналогічну теорію, побудовану на тому ж матеріалі, запропонував і французький релігієзнавець Арнольд ван Геннеп, назвавши її «динамізмом» (від грец. δύναμις — сила).

На відміну від анімізму або гілозоїзму, аніматизм не передбачає віри в особисті нематеріальні істоти.

Література

[ред. | ред. код]
  • Marett R. R. Pre-animistic Religion // Folklore. 1900. N 11. P. 162-182; idem. The Threshold of Religion. L., 1909;
  • Токарев С. Аниматизм, Ранние формы религии и их развитие, М., 1964;
  • Штернберг Л. Я., Первобытная религия в свете этнографии, Л., 1935.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Аніматизм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія