Апейрон — Вікіпедія

Апейро́н (грец. ἄπειρον, «безкінечне, безмежне») — без'якісне матеріальне першоджерело; нескінченність у просторі і часі.

Термін введений давньогрецьким філософом Анаксімандром для позначення нескінченності матеріального першоджерела — апейрон перебуває у вічному русі, виділяючи протилежності: тепле-холодне і сухе-вологе, в боротьбі яких виникають стихії (земля, вода, повітря й вогонь) і якісно визначені тіла.

Поняття «апейрон» — важливий крок у розвитку філософії на шляху до уявлень про матерію, порівняно з ототожненням першоджерела з конкретною речовиною у Фалеса чи Анаксімена.

• У піфагореїзмі — невизначена, безформна початкова точка.
• Платон характеризує його як щось абсолютно невизначене, позбавлене дійсного буття.
• Демокрит вживав термін для визначення нескінченного абсолютного простору.

• Архе (філософія)

• Філософський словник / Ред. В. Шинкарук. — 1973.

• Хюбріс // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 567.