Аратор — Вікіпедія
Аратор (лат. Arator ) — юрист, християнський письменник і поет другої половини VI століття.
Аратор | |
---|---|
Arator | |
Народився | V століття Лігурія, Італія |
Помер | VI століття Рим |
Громадянство | Італія |
Діяльність | Юрист, поет, письменник |
Знання мов | латина[1] |
Аратор народився в Лігурії на північному заході Італії. У місті Мілані, під патронажем єпископа Лаврентія та Енодія здобув хорошу освіту, вивчав юриспруденцію, після чого вступив на службу до остготського уряду, де здобув популярність як адвокат і оратор[2]. Коли почалася війна між східною римською (візантійською) та остготською імперіями, Аратор відійшов від політичного життя, обравши шлях духовного вдосконалення.
Папа римський Вігілій зробив його субдіаконом у місті Римі.
Близько 544 року Аратор написав дидактичну поему про апостолів Петра і Павла: De Actibus Apostolorum libri II (Про діяння апостолів у двох книгах). Поема була присвячена папі Вігілію, і мала великий успіх, тому на прохання Вігілія автор прочитав її публічно в церкві San Pietro in Vincoli в Римі. Читання тривало чотири дні, оскільки поетові довелося повторити багато уривків на прохання слухачів.
У поемі відбивається існуюча вже тоді тенденція звеличення апостола Петра над апостолом Павлом, але водночас знаходять підтвердження й такі пункти древнього віровчення, як шанування Богородиці, святих мощей та іншого.
Наприкінці XIX — на початку XX століття Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона так охарактеризував цей твір на своїх сторінках: «Поетичні достоїнства поеми досить незначні. series latina», т. 68), і А. Huber'ом (Нейссе, 1850)"1850)"[3] . Однак твори Аратора були досить популярними в Середньовіччі, коли вони стали класикою.
Нажаль точна дата народження і смерті Аратора невідома.
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
- ↑ Аратор // М. В. Бєлкін, О. Плахотська. Словник «Античні письменники». СПб.: Вид-во «Лань», 1998.
- ↑ Аратор // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)