Базельський університет — Вікіпедія

Базельський університет
|рівень акредитації
Стара штаб-квартира університету, яка з аркадами посередині є посиланням на архітектурну модель першого в Європі університету в Болоньї
47°33′31″ пн. ш. 7°35′1″ сх. д. / 47.55861° пн. ш. 7.58361° сх. д. / 47.55861; 7.58361
Тип	державний науково-дослідницький університет[d] видавець відкритого доступу[d][1] і повний університетd
Країна	Швейцарія[1]
Засновано	4 квітня 1460
Ректор	Андреа Шенкер-Вікі[de]
Студентів	13 039 (2021)
Членство у	Утрехтська мережа, IIIF Consortiumd[2], Асоціація університетів Європи[3], Informationsdienst Wissenschaftd[4], arXiv.org[5], ORCID[d][6] і swissuniversitiesd[7]
Випускники	Категорія:Випускники Базельського університету
Штаб-квартира	Базель
Сайт	unibas.ch
University of Basel у Вікісховищі

Ба́зельський університе́т (нім. Universität Basel, лат.Universitas Basiliensis) — вищий навчальний заклад у Ба́зелі, найстарший університет Швейцарії (заснований у 1460 році). Як місце діяльності Еразма Роттердамського або Парацельса, це також одне з місць народження європейського гуманізму.

Академічний рейтинг університетів світу у 2019 році помістив Базельський університет на 87-му позицію.

Університет був заснований буллою Папи Римського Пія II 12 листопада 1459 року, а офіційна церемонія відкриття відбулася 4 квітня 1460 року. Спочатку університет мав чотири традиційні факультети: вільних мистецтв, медицини, права й теології. У 1622 році була заснована університетська бібліотека; сьогодні вона найбільша у Швейцарії. У 1818 році факультет вільних мистецтв був реорганізований. З 1890 року в університеті одержали можливість навчатися жінки. Ще одна реорганізація відбулася в 1937 році.

Всесвітньо відомий Біоцентр Базельського університету був доданий у 1971 році. Злиття економічних предметів призвело до утворення Центру економічних наук (WWZ) у 1988 році. Факультет психології був заснований у 2003 році.

• Факультет бізнесу й економіки
• Медичний факультет
• Психологічний факультет
• Теологічний факультет
• Філософсько-природонауковий факультет
• Філософсько-історичний факультет
• Юридичний факультет

В університеті ведуться міждисциплінарні дослідження й готуються фахівці в Інституті Європи, Центрах юдаїки, «Людина — Суспільство — Навколишнє середовище», африканських досліджень, культурного менеджменту й гендерних досліджень. Також діють Швейцарський інститут тропіків і суспільного здоров'я^[de] і Інститут біомедичних досліджень імені Фрідріха Мішера^[en].

• Вернер Арбер — мікробіолог і генетик, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1978 року
• Каспар Баугін^[de] — анатом і ботанік
• Даніель Бернуллі — математик
• Йоганн Бернуллі — математик
• Якоб Бернуллі — математик
• Якоб Буркгардт — культуролог
• Грегорі Ваньє — фізик-теоретик
• Оле Ворм — данський медик, колекціонер, натураліст
• Курт Вютріх — хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 2002 року
• Себастьян Кастелліо^[fr] — теолог
• Жак Дюбоше — хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 2017 року
• Леонард Ейлер — математик та фізик
• Шарль Альбер Гоба — політик, лауреат Нобелівської премії миру 1902 року
• Фрідріх Мішер — хімік-органік
• Пауль Герман Мюллер — хімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1948 року
• Фрідріх Ніцше — філософ
• Крістіана Нюсляйн-Фольгард — біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1995 року
• Олександр Островський — математик
• Рудольф Ойкен — філософ, лауреат Нобелівська премія з літератури 1905 року
• Теофраст Парацельс — алхімік, лікар, окультист
• Тадеуш Райхштайн — хімік та ботанік, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1950 року
• Карл Густав Юнг — психіатр
• Карл Ясперс — філософ
• Рольф Цинкернагель — лікар, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1996 року

• Офіційний сайт університету [Архівовано 13 листопада 2008 у Wayback Machine.] (нім.) (англ.)