Балансування на межі — Вікіпедія

Балансування на межі, також балансування над прірвою (англ. brinkmanship) — прийом переговорів (зазвичай у дипломатії, але використовується також у бізнесі), коли одна з сторін переговорів підштовхує події до небажаної для обох сторін, часто катастрофічної, розв'язки, з розрахунком на те, що в останній момент друга сторона у цілях самозбереження поступиться, так у підсумку вдасться уникнути катастрофи а також отримати односторонню перевагу. У дипломатії катастрофічною розв'язкою зазвичай є війна, що й породило крилатий вислів «балансування на межі війни» для означення політики, направленої на нагнітання воєнної погрози.

Винахід англійського слова англ. brinkmanship приписують Даллесу, держсекретарю США під час Холодної війни. Так, стаття у журналі «Лайф» від 16 січня 1956 року, котра вважає написаною під впливом Даллеса, містила фрази: «Необхідним умінням є здібність підійти до самого краю війни, не починаючи її. Той, хто уникає цієї грані, боїться її — програє».^[1] На думку Даллеса, успішне балансування на грані війни включало:

• закінчення Корейської війни шляхом погрози ядерного удару по Маньчжурії;
• стримування китайських комуністів через демонстрацію воєнно-морських сил;
• уникнення вторгнення комуністів у Цзиньмэнь шляхом прийняття у Конгресі резолюції по Тайваню.

Сам прийом набагато старший за термін. Той же термін використовується дослідниками для опису, наприклад, подій Цивільної війни у США^[2].

Дослідники вважають, що загрози набувають додаткової ваги, якщо є можливість показати противнику готовність до ірраціональних дій і невідворотність загрози. Балансування на грані ілюструє гра («англ. chicken»), у якій два учасника розганяють автомобілі назустріч один одному; хто відвертає програє.^[3] В американському фольклорі наводиться стратегія для підвищення ймовірності перемоги у такій грі: демонстративно викрутити своє кермо, поставивши противника перед вибором між катастрофою і програшем. Також ефективною є демонстрацією великих затрат, які пропадуть, якщо загроза не буде виконана.

В умовах ядерного протистояння, активна підготовка до війни працює одразу у двох напрямках: як доказ готовності до ірраціональних дій і демонстрація колосальних затрат, які виявляться марними, якщо ядерної війни не буде.

Балансування на грані війни, зазвичай застосовується з однією з трьох взаємопов'язаних цілей:^[3]

• запобігти виконанню суперником його зобов'язань;
• примусити поступитись;
• зганьбити суперника.

Прикладами балансування на грані війни вважають:^[3]

• Фашодський інцидент (1898)
• Танжерська криза (1905—1906)
• Боснійська криза (1908—1909)
• Ремілітаризація Рейнської області (1936)
• Блокада Західного Берліна (1948)
• Корейська війна (1950)
• Китайсько-індійська війна (1962)
• Карибська криза (1962)
• Шестиденна війна (1967)

Класичним прикладом небезпек політики балансування на грані війни, служить початок Першої світової війни. Головні гравці (Німеччина, Франція, Росія) не збиралися починати війну, і ні одна з держав не планувала війни у масштабі всього континенту. У сторін був план досягти своїх цілей без оголошення війни, але стратегічна фривольність^[4] і неадекватне управління кризою призвело до війни.^[5]

Північнокорейська ядерна криза 2017-2018 років була описана як демонстрація балансування на межі між президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом і лідером Північної Кореї Кім Чен Ином^[6][7]. За ядерною кризою послідував мирний процес, який дав неоднозначні результати^[8][9].

У якості прикладів катастроф в бізнесі і відповідного балансування на грані зазвичай приводять:

• Страйк — збитки від страйку зазвичай перевищують те, що компанія втратила б, вступивши робітникам. З іншої сторони, неотримана за час страйку зарплата зазвичай перевищує те, що робітники втратили б, вступивши компанії. Тим самим, у разі страйків обидві сторони програють; однак, кожна із сторін може спробувати отримати односторонню перевагу, погрожуючи страйком або локаутом;
• розрив виробничо-територіальний зв'язків. Наприклад, якщо два близько розташовані підприємства потребують одне іншого для виготовлення або збуту продукції (кооперація або ситуація «постачальник — споживач комплектующих виробів»), то руйнування зв'язку між ними буде катастрофічно для обох. З іншої сторони, погрожуючи руйнуванням зв'язків можна отримати цінові переваги.

Аналіз балансування на грані дозволяє запропонувати неочевидні стратегії для переговорів, наприклад:

• Нерозумні і необґрунтовані вимоги часто покращують позицію під час переговорів, так як показують готовність «йти до кінця» (з іншої сторони, завжди є ризик викликати у іншої сторони емоційну і нерозумну реакцію).

Скульптор Горас Клиффорд Вестерманн створив статую  . Brinkmanship^[10].

• Дипломатія канонерок
• Політика великого кийка

• Deepak Malhotra. Six Steps for Making Your Threat Credible [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
• Bruce D. Henderson. Brinkmanship in Business. The Boston Consulting Group, Inc. 1968.