Белей — Вікіпедія
- Белей — комуна в окрузі Ат, провінція Ено, Валлонія.
- Белей — озеро в Хакасії.
- Белей — населений пункт у Приморсько-Горанській жупанії у складі міста Малий Лошинь.
Беле́й — українське прізвище, поширене в Україні, Румунії, Молдові, Словаччині та Угорщині. Походить від загальної назви «беле́й», яка означає: а) «личинка хруща», «борозняк»; б) «недотепа», «бевзь»[1] і виводиться від румунського «bălái» — «білий»[2]. Павло Чучка стверджує, що антропонім «Белей» пов'язаний із прикметниковою основою бѣл- — «білий», «світлий» та суфіксом -ей.На думку Я. Свободи, суфікс додавався не безпосередньо до прикметника běl-, а до усіченого імені, як і в особових імен моделі Dobrej, Milej, Sulej[3].
- Іван Белей (* 1856 — † 1921) — український журналіст, перекладач і критик
- Белей Іван Якович (1899—1970) — український лікар. Створив підвалини практичної медицини в Бельгійському Конго.
- Лесь Белей (* 1987) — український письменник
- Любомир Белей (1962–2018) — український мовознавець
- Белей Петро (1894-19??) — адвокат, в. о. Голови УНРади (1971—1972).
- Белей Сергій Григорович (1977—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Белей Тарас Михайлович (*1948) — радянський футболіст і тренер.
- Белєй Леонід Вікторович — український музикант.
- ↑ «Словарець» — додаток до книжки Івана Верхратського «Про говор галицких лемків», Львів, 1902. Див. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, с. 49
- ↑ Scheludko D. Rumänische Elemente im Ukrainischen. «Balkan-Archiv», Leipzig, 1927, B. 2, S. 127. Cioranescu A. Diccinario etimológico rumano. Tenerife — Madrid, 1966, p. 60. Див. Етимологічний словник української мови, АН УРСР, Інститут мовознавства ім. О. Потебні. — К.: Наукова думка, 1982, т. 1, с. 165
- ↑ Павло Чучка. «Слов'янські особові імена українців: історико-етимологічний словник». — Ужгород: Ліра, 2011. — 428 с. ISBN 978-617-596-041-7. c. 47