Беніто Хуарес — Вікіпедія

Беніто Хуарес ісп. Benito Pablo Juárez García
49-й Президент Мексики
19 січня 1858 — 18 липня 1872
Попередник:	Ігнасіо Комонфорт
Спадкоємець:	Себастьян Лердо
Народження:	21 березня 1806(1806-03-21)[1][2][…] Сан-Пабло-Гелатаоd, Matamorosd, Коауїла, Мексика
Смерть:	18 липня 1872(1872-07-18)[1][2][…] (66 років) Мехіко, Мексика[4]
Причина смерті:	інфаркт міокарда
Поховання:	Пантеон Сан-Фернандоd
Національність:	сапотек
Країна:	Мексика
Релігія:	католицтво[5]
Освіта:	Інститут наук і мистецтв Оахакиd (1833)
Партія:	Ліберальна партіяd
Шлюб:	Маргарита Мазаd
Діти:	Benito Juárez Mazad
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Бені́то Па́бло Хуа́рес Гарсі́я (ісп. Benito Pablo Juárez García; 21 березня 1806, Сан-Пабло-Гелатао — 18 липня 1872, Мехіко) — мексиканський політичний діяч, Президент Мексики у 1858—1872 роках; національний герой Мексики. Увійшов в історію, як стійкий борець за демократію та незалежність своєї батьківщини та зміцнення її суверенітету^[6].

Народився 21 березня 1806 у Сан-Пабло-Гелатао в бідній індіанській сапотекській селянській сім'ї. Після смерті батьків, коли йому було три роки, виховувався у свого дядька, а з 12 років мешкав у своєї сестри в Оахаці. 1827 року закінчив духовну семінарію Санта-Крус, де вивчав зокрема іспанську мову і право^[7], і вступив до Інституту наук і мистецтв. У 1833 році отримав бакалавра^[6] і став адвокатом. Того року розпочав політичну кар'єру, отримавши місце в муніципальній раді. У 1841 році став суддею Оахаки^[8].

Протягом 1847—1852 років був губернатором штату Оахаки. Брав активну участь у боротьбі з американцями під час американо-мексиканської війни 1846—1848 років. Із встановленням в країні диктатури генерала Санта-Анни в 1853 році, зайняв антиурядову позицію і був висланий в Сполучені Штати Америки, де мешкав у Новому Орлеані^[8].

З початком буржуазної революції^[es] в 1854 році повернувся до Мексики, де вступив в армію лібералів генерала Хуана Альвареса. Після остаточного повалення в 1855 році диктатури Санта-Анни, увійшов до складу нового уряду, де став міністром юстиції та культів. Провів реформи, з яких найважливішими стали так звані «закон Хуареса», що скасовував судові привілеї військових і духовенства, і «закон Лердо», який позбавляв церкву права володіння землею і нерухомим майном, за винятком культових споруд і жител ченців. Активно брав участь у підготовці нової конституції Мексики 1857 року. У кінці 1857 року призначений головою Верховного суду^[6]. Протягом 1858—1861 років очолював уряд Мексики, зіграв велику роль у розгромі реакціонерів у період громадянської війни 1859—1861 років^[6].

11 червня 1861 року обраний конгресом Президентом Мексики. З огляду на відсутність коштів у державній скарбниці ухвалив відкласти на два роки платежі з іноземних боргів, що було використано Великою Британією, Іспанією й Францією для організації в грудні 1861 року збройної інтервенції (див. Лондонська конвенція 1861). Очолив загальнонародну боротьбу за незалежність проти військ Наполеона III (Британія й Іспанія завдяки дипломатичним зусиллям президента у квітні 1862 року евакуювали свої війська з Мексики), що увінчалась повною перемогою та стратою маріонеткового «імператора» Мексики Максиміліана Габсбурга 19 червня 1867 року^[9]. З 15 травня 1867 року по 18 липня 1872 року був єдиновладним президентом Мексики. Після придушення антиурядових заколотів 18 липня 1872 року раптово помер від серцевого нападу. Похований у Мехіко в пантеоні Сан-Фернандо.

• Вважається найнизькорослішим із відомих світових лідерів: його зріст становив 135 см, при тому що сапотеки відрізняються досить великим зростом^[10].
• Був першим президентом Мексики — індіанцем.
• Єдиний на той час президент Мексики, що походив не з військових.

• На честь Беніто Хуареса був названий Беніто Муссоліні;
• Його іменем названо Міжнародний аеропорт мексиканської столиці;
• Зображений на кількох мексиканських купюрах: 50 песо (1973—1981 років), 20 песо (1995—2001, 2006 років)^[11], 500 песо (2019 року);
• Йому встановлено багато пам'ятників, зокрема у 1969 році у Вашингтоні;

Пам'ятники Беніто Хуаресу
Мехіко	Вашингтон	Пуерто-Вальярта	Тласкала-де-Хікотенкатль

• У 1939 році у в США вийшов фільм-мелодрама «Хуарес», головну роль в якому виконав Пол Муні;
• У 1989 році в НДР вийшов фільм-вестерн «Мисливці в преріях Мексики», головні ролі в якому виконали Гойко Митич, Колі Дончев, Андреас Шмідт-Шалер і Джок Росич.

• Хуарес, Пабло Бенито // Дипломатический словарь / А. А. Громыко, И. Н. Земсков, В. М. Хвостов. — Москва : Издательство политической литературы, 1973. — Т. III Р—Я. — С. 554. (рос.);
• Н. М. Лавров. Хуарес, Бенито Пабло // Советская историческая энциклопедия : у 16 т. / под ред. Е. М. Жукова. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15. — Ствп. 681.(рос.);
• Хуарес Бенито Пабло // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Н. М. Лавров. Хуарес Бенито Пабло // Латинская Америка. Энциклопедический справочник : в 2 т. / гл. ред. В. В. Вольский. — Москва : Советская энциклопедия, 1982. — Т. 2 : К — Я. — С. 540. (рос.);
• Хуарес Беніто Пабло // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• В. І. Головченко. Хуарес (Іиагег) Беніто // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.;
• Хуарес Ґарсія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.;
• Патрисия Галеана. Хуарес в истории Мексики. — Москва : Идея-пресс, 2008. — 196 с. — ISBN 978-5-903927-02-9. (рос.)