Богоявленський монастир (Москва) — Вікіпедія
рос. Богоявленский монастырь | |
---|---|
![]() Богоявленський монастир, 2014 рік | |
55°45′20″ пн. ш. 37°37′23″ сх. д. / 55.7558330000277778° пн. ш. 37.6232140000277724° сх. д.Координати: 55°45′20″ пн. ш. 37°37′23″ сх. д. / 55.7558330000277778° пн. ш. 37.6232140000277724° сх. д. | |
Розташування | Москва ![]() |
Конфесія | Православна церква |
Єпархія | Московська єпархія |
Тип монастиря | Чоловічий монастир |
Заснування | XIV століття |
Стан | діє |
bgkg.ru | |
![]() | |
![]() |
Богоявленський монастир (рос. Богоявленский монастырь) — колишній православний чоловічий монастир в Москві, в Китай-городі (Богоявленський провулок).
Богоявленський монастир традиційно вважався найдавнішим в Москві, на посаді; церковний переказ приписує його підставу родоначальнику московського княжого дому Данилу. В цьому відношенні з ним змагається Данилів монастир, але той в 1330 році був перенесений в Кремль до Спасу на Бору, після чого не існував до 1560 року[1] і, взагалі кажучи, перебував до XX століття за межами міста.
Церковні перекази оповідають, що одним з ігуменів Богоявленської обителі був Стефан, старший брат прп. Сергія, ігумена Радонезького, і що майбутній митрополит Олексій прийняв тут постриг і тривалий час трудився. Монастир мав велику вагу в житті середньовічної Москви, а його настоятель одним з перших став іменуватися архімандритом.
Перша кам'яна будівля монастиря, чотирьохстовпний Богоявленський собор, було збудовано на межі XIV і XV ст. з білого каменю[2]. Собор сильно постраждав в 1451 році під час навали ординського царевича Мазовши, коли згоріла більша частина московського посада.
Відновлений при Василю II і трішки набудований при Івані III (нова трапезна), монастир знову сильно постраждав в 1547 році під час великого московского пожару. А в 1571 році Івану Грозному прийшлося відбудовувати Богоявленський монастир вже після походу на Москву кримського хана Девлет-Ґерая.
В Смутний Час монастир знову зазнавав лиха (особливо він постраждав в 1611—1612 роках), і практично відразу після того як прийшов на престол новий цар — Михайло Федорович — починає відбудовувати обитель. У 1624 році був побудований новий кам'яний собор.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ca/Bogoyavlensky_Monastery05.jpg/200px-Bogoyavlensky_Monastery05.jpg)
В 1685 році в монастирі появилась заснована братами Іоанникієм та Софронієм Ліхуди школа, яка через пару років була об'єднана зі школою Симеона Полоцького і переїхала в сусідній Заіконоспаський монастир — так народилась Слов'яно-греко-латинська академія.
Після пожежі 1686 року було створено новий ансамбль Богоявленського монастиря в стилі «наришкінського бароко». Після завершення будівництва нових келій в 1692 році з благословення патріарха Адріана почалося зведення і нового собору, яке збереглося до нашого часу. Будівельні роботи фінансували, серед інших жертводавців, цариця Наталія Кирилівна, сімейства князів М. Ю. Долгорукова та М. А. Голіцина.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/Bogoyavlensky_Monastery01.jpg/220px-Bogoyavlensky_Monastery01.jpg)
Нижня церква Богоявленського храму, присвячена Казанській іконі Божої Матері, була освячена Патріархом вже 29 грудня 1693, а верхня — на честь Богоявлення Господнього — 26 груденя 1696 року. У нижній частини собору збереглася частина споруди 1624 року. Пізніше арки поклета були закладені. У 1697 році було освячено приділ на честь митрополита Московського Олексія.
У 1737 році монастир знову серйозно постраждав від Троїцької пожежі. Монастирські будівлі були відновлені при архімандриті Герасимі, який до 1742 році побудував на додачу над другими воротами нову, надбрамну церкву Бориса і Гліба з дзвіницею. Обителі протегували багаті парафіяни, в першу чергу князі Голіцини та Долгорукові. Їх щедрі внески дозволяли продовжувати будівельні роботи і облаштовувати нові прибудови.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/85/Bogoyavlensky_Monastery03.jpg/218px-Bogoyavlensky_Monastery03.jpg)
У 1747 році собор отримав північний приділ в ім'я святого Георгія Побідоносця, а в 1754 році — південний в ім'я апостола Якова Алфєєва. Була прибудована і дзвіниця. У 1764 році всі монастирські землі були
секуляризовані. У 1782 році церква була відремонтована і розписана, а її нові частини прикрашені ліпниною.
У 1788 році монастир став місцеперебуванням вікарного єпископа Московської єпархії. З 1865 року ним керували єпископи — вікарії Московської митрополії. Особливо ж став процвітати монастир після 1866 року, коли з Афонскої гори були привезені і поставлені в соборному храмі частки мощей мучеників Пантелеймона, Трифона та інших, а також і чудотворна ікона Божої Матері, іменована
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/Lubyanka_CDM_view_from_Panoramic_view_point_05-2015_img09.jpg/173px-Lubyanka_CDM_view_from_Panoramic_view_point_05-2015_img09.jpg)
У 1873 році в соборі був влаштований вівтар в ім'я святого Пантелеймона, а ще через 30 років до собору було прибудовано Феодосієвский приділ за проектом архітектора М. М. Благовіщенського. До обителі була приписана Афонская каплиця на Нікольській вулиці.
У 1905-1906 роках монастирські влади, незважаючи на протести громадськості, знесли надбрамну церкву Різдва Іоанна Предтечі XVII століття, щоб побудувати на її місці прибутковий будинок (Микільська вулиця, будинок 6; архітектор М. М. Благовіщенський).[3]
На початку 1920-х років монастир був закритий, дворянська усипальниця в нижньому храмі — розорена. Розібрані дзвіниця, вежа монастирської огорожі XVII століття, Олексієвська прибудова та інші споруди. Під час німецько-радянської війни підбитий німецький винищувач при падінні зніс голову храму, яка була відновлена лише в 1990-і роки.
До того, як в 1771 році була видана заборона ховати небіжчиків в містах, в нижній Казанській церкві встиг сформуватися аристократичний некрополь, який налічував близько 150 надгробків [4]. Художню цінність представляли пам'ятники над могилами генерал-фельдмаршала М. М. Голіцина, його брата генерал-адмірала, генерал-аншефів Г. Д. Юсупова та А. А. Меншикова, сенатора А. Д. Голіцина. На могильних плитах помітні і інші прізвища — Шереметьєва, Салтикова, Долгорукова, Ромодановський, Рєпніни. Велика частина з пам'ятників XVIII століття — пристінні надгробки в стилі бароко, виконані в площинний манері. Хитромудрі композиції включали в себе стрічки, гірлянди, букети, складні драпірування тканин і фігури-уособлення. У дореволюційних виданнях їх приписували провідним французьким майстрам, навіть Гудону. У 1930-і роки поховання були розграбовані. Лише найбільш цінні для істориків пам'ятники були перевезені (з втратами) в Донський монастир (як, наприклад, надгробок боярина Федора Бяконта XIV століття — це надгробок було встановлено на місці зношеного на початку XIX століття. Але навіть і збереглася монументальна скульптура нині закрита для огляду, будучи «повалена» в безладді в підвалах музею ім. Щусєва на Воздвиженці[5].
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e8/Memorial_lichud_brothers_moskow.jpg/200px-Memorial_lichud_brothers_moskow.jpg)
Від монастирського ансамблю збереглося небагато — двоповерховий собор Богоявлення 1693-96 рр. споруди, ігуменський і братський корпуси. У порівнянні з XVIII століттям його територія скоротилася на три чверті.
Собор був переданий Московській Патріархії в травні 1991 року, до кінця року в ньому відновилися богослужіння. В ході тривалої реставрації собору був повернений колишній вигляд. Олексієвський приділ, до невпізнання перебудований в XIX столітті, а потім знесений, відтворений в тому вигляді, який він, за гіпотезою реставраторів, міг бути спочатку.
Поруч з собором 31 травня 2007 року було встановлено бронзовий пам'ятник ченцям-просвітителям братам Ліхудам. Гроші на пам'ятник виділив уряд Греції.[6]
- ↑ Кучкин В. А. О дате основания московского Данилова монастыря // Вопросы истории. 1990. № 7. С. 164—166.
- ↑ Беляев Л. А. Древние монастыри Москвы (кон. XIII–нач. XV вв.) по данным археологии. М., 1994. С. 47-72.
- ↑ Романюк, С. К. (2007). Москва. Китай-город: Путеводитель (російська) . с. 320.
- ↑ Храм Богоявления Господня б. Богоявленского монастыря — XVII—XVIII века. Архів оригіналу за 6 січня 2018. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Г. И.ВЗДОРНОВ. Печальные памятники и их судьба. Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Патриарх, президент Греции и мэр Москвы откроют памятник греческим монахам-просветителям [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.] NEWSru.com 31 мая 2007 года.
- Беляев Л.А. Древние монастыри Москвы (конец XIII – начало XV вв.) по данным археологии: [Электронная версия на CD-диске]. 3-е доп. изд. — Москва : ИА РАН, 2010.
- Топычканов А. В. Храм Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря. — Москва : Православный приход храма Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря, 2009. — С. 152. — ISBN 978-59901756-1-7.
- Романюк С. К. Москва. Китай-город: Путеводитель. — М. : АНО ИЦ «Москвоведение»; ОАО «Московские учебники», 2007. — 320 с. — (Новый московский путеводитель)
- Официальный сайт Храма Богоявления Господня бывшего Богоявленского монастыря [Архівовано 2 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Монастырь в честь Богоявления на сайте Православие. База данных
- Богоявленский монастырь в Москве, сайт «Православие» [Архівовано 23 вересня 2008 у Wayback Machine.]
- Московский Богоявленский монастырь