Болгари в Північній Македонії — Вікіпедія

Болгари в Північній Македонії
СамоназваСеверномакедонски българи
Кількість3,504 (перепис 2021)
АреалПівнічна Македонія Північна Македонія
Расаєвропеоїди
Близькі доболгари, македонці
Входить допівденних слов'ян
Моваболгарська, македонська
РелігіяМакедонська православна церква — Охридська архієпископія

Болгари є етнічною меншиною в Північній Македонії. Болгари здебільшого живуть у районі Струмиці[1], але протягом багатьох років абсолютна більшість південно-східної Північної Македонії проголосили себе македонцями. Місто Струміца та його околиці (включаючи Ново Село) були частиною Болгарського царства між Балканськими війнами та кінцем Першої світової війни, а також під час Другої світової війни. Загальна кількість болгар під час Перепису 2021 року становила 3504 особи або приблизно 0,2%. Близько 97 000 громадян Північної Македонії отримали болгарське громадянство з 2001 року, а близько 53 000 все ще чекають на нього. У період, коли Північна Македонія була частиною Югославії, була також міграція болгар із так званих Західних околиць Сербії.[2]

Історія

[ред. | ред. код]

Середньовіччя та османське панування

[ред. | ред. код]

Протягом Середньовіччя і аж до початку 20-го століття слов’янськомовну більшість у регіоні Македонія частіше називали (як самі, так і сторонні) болгарами.[3][4][5]

Югославія

[ред. | ред. код]
Чисельність і відсоток болгарської етнічної меншини в Македонії з 1948 по 2002 рік[6][7][8]
Етнічна група Перепис 1948 року Перепис 1953 року Перепис 1961 року Перепис 1971 року Перепис 1981 року Перепис 1991 року Перепис 1994 року Перепис 2002 року Перепис 2021
Номер % Номер % Номер % Номер % Номер % Номер % Номер % Номер % Номер %
Болгари 889 0,1 920 0,1 3,087 0,2 3,334 0,2 1984 0,1 1370 0,1 1,682 0,1 1,417 0,1 3,504 0,2

До балканських воєн більшість слов'янського населення всіх трьох частин ширшого регіону Македонії мала болгарську ідентичність. [9] У 1913 році регіон сучасної Республіки Північна Македонія увійшов до складу Королівства Сербія, таким чином ставши Південною Сербією. Під час Першої та Другої світових воєн, коли більшість регіонів Македонії були анексовані Болгарією, серед слов'янської більшості все ще існували проболгарські настрої.[10][11] Однак жорстоке поводження з боку окупаційних болгарських військ значно послабило проболгарську орієнтацію македонських слов'ян.[12] Після закінчення Другої світової війни, створення Народної Республіки Македонія та кодифікації нової македонської мови, почався процес етногенезу, і окрема національна македонська ідентичність була утворена у встановлену систему. Нова югославська влада розпочала політику усунення будь-якого болгарського впливу, зробивши Північну Македонію зв’язуючою ланкою для створення нової Балканської комуністичної федерації та створивши чітку слов’янську свідомість, яка надихнула б ідентифікацію з Югославією.[13] Влада вжила також репресивних заходів, спрямованих на подолання болгарської національної ідентичності населення, як-от Криваве Різдво 1945 року[en].[14][15] У Північній Македонії болгарофобія зросла майже до рівня державної ідеології[16], і комуністам вдалося усунути весь болгарський вплив у регіоні.[14] У період між 1945 і 1991 роками, коли Північна Македонія була частиною Югославії, також відбулася міграція болгарського населення з СР Сербії до СР Македонії.[17] Кількість цих мігрантів неофіційно оцінюється в 20 тисяч.[18]

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Болгари

Культура
Література • Музика
Образотворче мистецтво • Кіно
Танці • Кухня • Мода • Спорт

Болгарська діаспора
 Республіка Македонія • Сербія • Румунія
США • Угорщина • Греція • Канада
Італія • Іспанія • Німеччина
Велика Британія • Туреччина • Україна
Анатолійські болгари
Банатські болгари
Болгари Бессарабії
Помаки

Релігія
Православ'я • Іслам • Католицизм
Протестантизм

Мова
Болгарська та її діалекти

Інші статті
Болгарія • Історія
Царі Болгарії

Цей шаблон:

Падіння комунізму до наших днів

[ред. | ред. код]

До того часу, коли тодішня Республіка Македонія проголосила свою незалежність, тих, хто продовжував дивитися на Болгарію, було дуже мало.[14] Близько 3 000-4 000 людей, які дотримувалися своєї болгарської ідентичності (більшість зі Струмиці та околиць), зустріли велику ворожість серед влади та решти населення. З падінням комунізму ворожість зменшилася, але все ще залишається.[14] Окремі судові процеси над булгарофілами тривають до сьогодні.[19][20] У період 2002-2020 років близько 90 000 громадян Північної Македонії отримали болгарське громадянство (що становить понад 5% етнічних македонців у країні за переписом населення 2002 року), майже всі вони отримали за походженням і завжди на 1 місце за отриманим громадянством у кожній країні. 11 грудня 2020 року в парламенті міністр юстиції Болгарії Десіслава Ахладова повідомила, що з 1 січня 2010 року по 22 жовтня 2020 року було відкрито 77 829 справ про набуття болгарського громадянства громадянами Північної Македонії, 77 762 з них на підставі декларованих документів. Болгарське походження.[21]

Рік Період Отримали громадянство Позиція
2002-2012[22] 22.01.2002-15.01.2012 44,211 1
2012[23] 23.01.2012-22.01.2013 8,185 1
2013[24] 23.01.2013-22.01.2014 4,388 1
2014[25] 01.01.2014-31.12.2014 1,874 1
2015[26] 01.01.2015-31.12.2015 4,315 1
2016[27] 01.01.2016-31.12.2016 6,196 1
2017[28] 14.01.2017-31.12.2017 1150 1
2018[29] 01.01.2018-31.12.2018 3,619 1
2019[30] 01.01.2019-31.12.2019 5,628 1
2020[31] 01.01.2020-31.12.2020 9,098 1
2021[32] 01.01.2021-31.12.2021 7,696 1
Усього 22.01.2002-31.12.2021 96360 1

За словами президента Болгарії Румена Радева, у 2021 році близько 120 000 громадян Македонії мали болгарські паспорти, тому Болгарія наполягає на включенні їх до конституції Північної Македонії, де вже перераховані албанці, серби, боснійці, турки та цигани.[33]

Політика

[ред. | ред. код]

Болгари в Північній Македонії не мають власних політичних партій, але все ж ведуть політичну діяльність. Багато політиків виявили свою приналежність до Болгарії після того, як залишили політичну сцену, наприклад Любчо Георгієвський.[34]

Асоціація Радко

[ред. | ред. код]

Асоціація Радко — нелегальна болгарська політична організація в Північній Македонії. Асоціація "Радко" була зареєстрована в Охриді в 2000 році. У 2001 році Конституційний суд Північної Македонії заборонив організацію Radko як «пропагування расової та релігійної ненависті та нетерпимості». Асоціація названа на честь змовницького псевдоніма Івана Михайлова, лідера Внутрішньої македонської революційної організації під час міжвоєнного періоду. В офіційній македонській історіографії Михайлов є терористом і болгарським шовіністом . У 2009 році Європейський суд з прав людини в Страсбурзі засудив Північну Македонію за порушення Європейської конвенції з прав людини в цій справі.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Yugoslavism: histories of a failed idea, 1918–1992, Dejan Djokić, C. Hurst & Co. Publishers, 2003, ISBN 1-85065-663-0, p. 122.
  2. ↑ Проф. Пламен Павлов: Македония трябва да се откаже от антибългаризма и записването на българщината в официалните й документи може да бъде крачка напред. 12 март, 2021, Агенция Фокус. [Архівовано 2022-07-18 у Wayback Machine.]
  3. ↑ "The Early Medieval Balkans: A Critical Survey from the Sixth to the Late Twelfth Century," John Van Antwerp Fine, University of Michigan Press, 1991, ISBN 0472081497, pp. 36–37.
  4. ↑ Средновековни градови и тврдини во Македонија, Иван Микулчиќ, Македонска академија на науките и уметностите – Скопје, 1996, стр. 72. Процитовано 18 березня 2015.
  5. ↑ Academician Dimitŭr Simeonov Angelov (1978). Formation of the Bulgarian nation (summary). Sofia-Press. с. 413—415. Процитовано 18 березня 2015.
  6. ↑ Kostovska, Lidija (2016). Statistical yearbook of the Republic of Macedonia (PDF). Skopje: State Statistical office of the Republic of Macedonia - Skopje. с. 64. Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2021. Процитовано 18 липня 2022.
  7. ↑ For more detailed census results, please see: Demographics of North Macedonia#Ethnic groups
  8. ↑ Barnett R. Rubin, Victor A. Friedman (1996). Toward comprehensive peace in Southeast Europe. Observing the Observers. New York: The twentieth century fund. с. 90.
  9. ↑ Center for Documentation and Information on Minorities in Europe - Southeast Europe (CEDIME-SE) - Macedonians of Bulgaria (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2006. Процитовано 18 липня 2022.
  10. ↑ The struggle for Greece, 1941–1949, Christopher Montague Woodhouse, C. Hurst & Co. Publishers, 2002, ISBN 1-85065-492-1, p. 67.
  11. ↑ Who are the Macedonians?, Hugh Poulton, Hurst & Co. Publishers, 1995, ISBN 978-1-85065-238-0, p. 101.
  12. ↑ Kaufman, Stuart J. (2001). Modern hatreds: the symbolic politics of ethnic war. New York: Cornell University Press. с. 193. ISBN 0-8014-8736-6. While Bulgarian was most common affiliation then, mistreatment by occupying Bulgarian troops during WWII cured most Macedonians from their pro-Bulgarian sympathies, leaving them embracing the new Macedonian identity promoted by the Tito regime after the war.
  13. ↑ Europe since 1945. Encyclopedia by Bernard Anthony Cook. ISBN 0-8153-4058-3, pg. 808.
  14. ↑ а б в г Djokić, Dejan (2003). Yugoslavism: Histories of a Failed Idea, 1918-1992. C. Hurst & Co. Publishers. с. 122. ISBN 1-85065-663-0.
  15. ↑ Phillips, John (2004). Macedonia: Warlords and Rebels in the Balkans. I.B.Tauris. с. 40. ISBN 1-86064-841-X.
  16. ↑ Mirjana Maleska. Editor-in-chief. WITH THE EYES OF THE "OTHERS". (about Macedonian-Bulgarian relations and the Macedonian national identity). New Balkan Politics - Journal of Politics. ISSUE 6 Archived copy. Архів оригіналу за 24 September 2007. Процитовано 20 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  17. ↑ Богослав Јанев, Босилегратчани во Македонија, Скопје: Здружение на граѓани. "Босилеградско", 2006, Куманово: Графотекс. ISBN 9989-57-472-3.
  18. ↑ Александър Димитров, Колко са българите в РС Македония? Глас, Прес 10 март 2021 г.
  19. ↑ Violations of Human Rights of Macedonian citizens with a Bulgarian ethnic consciousness 1990–1997
  20. ↑ Court for waved Bulgarian flag in Macedonia.
  21. ↑ [ЧЕТИРИСТОТИН ТРИДЕСЕТ И СЕДМО ЗАСЕДАНИЕ София, петък, 11 декември 2020 г. Открито в 9,04 ч. https://www.parliament.bg/bg/plenaryst/ns/52/ID/10525 [Архівовано 2022-07-18 у Wayback Machine.]]
  22. ↑ Предоставяне на българско гражданство, Справка за преиода 22.01.2002-15.01.2012 г. (Bulgarian citizenship Information for the period 22.01.2002-15.01.2012 year)
  23. ↑ Доклад за дейността на КБГБЧ за 2012-2013 година (Report on the activities of the CBCBA for 2012-2013 year), p. 7
  24. ↑ Доклад за дейността на КБГБЧ за периода 23.01.2013 – 22.01.2014 година (Report on the activities of the CBCBA for the period 23.01.2013–22.01.2014 year), p. 6
  25. ↑ Годишен доклад за дейността на КБГБЧ за периода 01.01.2014-31.12.2014 година (Annual report on the activities of the CBCBA for the period 01.01.2014-31.12.2014 year), p. 5
  26. ↑ Годишен доклад за дейността на КБГБЧ за периода 01.01.2015-31.12.2015 година (Annual report on the activities of the CBCBA for the period 01.01.2015-31.12.2015 year), p. 6
  27. ↑ Годишен доклад за дейността на КБГБЧ за периода 01.01.2016-31.12.2016 година (Annual report on the activities of the CBCBA for the period 01.01.2016-31.12.2016 year), p. 6
  28. ↑ Доклад за дейността на комисията по българско гражданство за периода 14 януари – 31 декември 2017 г. (Activity Report of the Bulgarian Citizenship Commission for the period 14 January - 31 December 2017)
  29. ↑ Доклад за дейността на комисията по българско гражданство за периода 01 януари – 31 декември 2018 г. (Activity Report of the Bulgarian Citizenship Commission for the period 01 January - 31 December 2018)
  30. ↑ Доклад за дейността на комисията по българско гражданство за периода 01 януари – 31 декември 2019 г. (Activity Report of the Bulgarian Citizenship Commission for the period 01 January - 31 December 2019)
  31. ↑ Доклад за дейността на комисията по българско гражданство за периода 01 януари – 31 декември 2020 г. (Activity Report of the Bulgarian Citizenship Commission for the period 01 January - 31 December 2020)
  32. ↑ Доклад за дейността на комисията по българско гражданство за периода 01 януари – 31 декември 2021 г. (Activity Report of the Bulgarian Citizenship Commission for the period 01 January - 31 December 2021)
  33. ↑ Sinisa Jakov Marusic, Fact-Check: Can North Macedonia Meet Bulgaria’s Six Demands for Breakthrough? BIRN, Skopje, October 19, 2021.
  34. ↑ Утрински весник, 07.08.2009, Непотребно заострување на односите, Филип Петровски.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Болгари_в_Північній_Македонії