Боньча (герб) — Вікіпедія

Бонча • Bończa

Герб Бонча

Bończe, Buńcza, Buńcze, Genorozecz, Jednorożec,
Jenorożec, Rinocerus , Rinocervus, Unicornus

Бонча або Боньча (пол. Bończa) — шляхетський герб італійського походження. Вперше згадується в 1396 році в судових книгах. Також відомий як «Головоріг» (пол. Głoworożec) або «Єдиноріг» (пол. Jednorożec)[1].

Опис

[ред. | ред. код]

Малий герб Бонча являє собою щит блакитного кольору, на якому розташовано білого єдинорога. Положення останнього на щиті мінялося залежно від епохи. Найчастіше його зображали таким що крокує або стрибає праворуч, з піднятими передніми ногами; рідше — навсторч.

Великий герб Бонча базується на малому і включає в себе шолом, баронську корону, намет блакитного кольору, підбитий білим кольором, і нашоломник у вигляді половини стоячого єдинорога, зображеного на щиті.

Головна гербова фігура Бончі є міфічною істотою. У творах античних авторів Страбона[2], Плінія[3], Еліана, Соліна та інших єдинорога зображають як тварину схожу на коня за обрисами і розмірами, але шиєю оленя; на голові він має один ріг, довжиною у два-три лікті; хвіст подібний до кабанячого; ноги єдинорога нагадують слонячі, проте бігає він швидше за слона. Ріг єдинорога має чудодійну силу знешкоджувати будь-які отрути. Античні автори зазначають, що нікому не вдавалося спіймати цю тварину дорослою живцем, хоча деякі мисливці інколи ловлять молодих особин. Для цього використовують вродливих і гарно вбраних дівчат, побачивши яких єдиноріг забуває своє дикунство, стає слухняним немов ягня і грається з ними допоки не засне. Тоді мисливці кидаються на нього і зрізають ріг[4].

У християнській середньовічній Європі єдиноріг виступав символом Ісуса Христа, як алегорія Благовіщення та персоніфікація Господа, народженого непорочною Дівою Марією. Остання порівнювалася з вродливою дівчиною, з якою грається єдиноріг[5].

У геральдиці мотив єдинорога набув популярності у 15 столітті[6]. Цей символ уособлював доброчесність, обережність, чистоту, цноту та самопожертву. Єдинорога часто зображали у вигляді коня з рогом, борідкою, хвостом геральдичного лева, ногами антилопи та парними копитами[7]. У Східній Європі, зокрема в Короні Польській і Великому князівстві Литовському, був відомий один герб з єдинорогом — «Бонча», який також мав назви «Єдиноріг», «Одноріг», «Головоріг» та інші.

Зразки

[ред. | ред. код]

Нижче подаються описи і зображення герба Бонча з основних польських гербовників 15 — 20 століть.


Бонча з «Stemmata Polonica»
Яна Длугоша
звичайна
(середина 15 століття)



Бонча з «Гербовника лицарства
польського» Бартоша Папроцького
звичайна
(1584)



Бонча з «Хроніки Польської» Марціна Бєльського
звичайна
(1597)
контурна
(1597)
видозмінена
(1597)


  • 1650 — Войцех Коялович: «…білий єдиноріг припіднятий у бігу. Поле блакитне, в шоломі половина єдинорога…»[11].
  • 1695 — Вацлав Потоцький у поетичному гербовнику «Почет гербів шляхти Корони Польської і Великого Князівства Литовського» (Poczet herbów szlachty Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego) склав вірш на герб Бонча[12]:
  • 1728 — Каспер Несецький: «У полі блакитному білий єдиноріг, подібний на коня, що здіймає вгору передні ноги, ніби поспішно біжить у правий бік щита, і має на чолі конусоподібний ріг: над шоломом і короною половина такого єдинорога, який на щиті»[13].


Бонча з «Гербів і родів лицарських…»
Каспера Несецького
контурна
(1728)


  • 1797 — Гербовник Царства Польського: «У небесному полі білий єдиноріг, вправо. У наверші шолому половина такого єдинорога»[14]


Бонча в Гербовнику Царства Польського, складовій «Загального гербовника дворянських родів Російської імперії»
звичайна
(1797)
видозмінена
(1797)
видозмінена
(1797)
видозмінена
(1797)


Видозмінені герби

[ред. | ред. код]

За Гербовником Царства Польського:

  • У небесному полі білий єдиноріг, пересічений золотим півмісяцем рогами вправо, дещо вгору оберненими; у верхнього рогу три зірки шестикутні золоті у вигляді трикутника, скерованого основою додолу.
    У наверші шолому половина білого єдинорога вправо.»[16]
Використовували: Мясковські, Стемпінські.



  • У небесному полі білий єдиноріг, з зеленим вінком на шиї. У наверші шолому п’ять страусових пір’їн.[17]
Використовували: Рутковські.



  • У червоному полі білий єдиноріг, вправо. У наверші шолому половина такого єдинорога. [18]
Використовували: Скаржинські, Герберські, Желасинські, Желазінські.


Походження

[ред. | ред. код]

Достовірних письмових свідчень про походження Бончі немає. Результати дослідників геральдики 2-ї половини 20 століття показують, що перші герби з'явилися у 12 столітті в Західній Європі[19], а герби з єдинорогом набули популярності в 15 столітті[20]. Втім герольди 16 — 18 століть одностайно вважали, що до Східної Європи Бонча була занесена з Італії через Польщу у 10 столітті, невдовзі після прийняття поляками християнства.

Так, за однією гіпотезою герб з єдинорогом до Польщі вперше приніс Клемент, єпископ Крушвицький або Куявський. Він прибув у 994 році на місце першого єпископа Люцида[pl] за дозволу Папи Римського, Бенедикта VII, і був згодом похований у Смогорево[21]. Так пише Б. Папроцький, цитуючи Я. Длугоша. Проте останній стверджував, що в 1005 році Клемент заступив покійного Урбана на кафедрі Вроцлава в Сілезії, а не Крушвиці, і помер 1027 року. Гіпотезу Папроцького заперечував С. Дамалевич, який дослідив послідовність єпископів Крушвицьких або Куявських від стародавніх часів до 17 століття і не знайшов відомостей про цього Клемента. К. Несецький вважав, що, зважаючи на дані Папроцького, Клемент мусив бути єпископом Смогорево, а не Крушвиці чи Куявії.[22]

За іншою гіпотезою герб з єдинорогом приніс до Польщі знатний чоловік з Італії на ім'я Мир або Мерб, який прибув разом з Прокульфом[pl], єпископом Краківським[23]. Цього чоловіка люб'язно прийняв польський монарх Мечислав і наділив маєтками. Брат Мира, Клемент отримав єпископію в Крушвиці, а сам Мерб заснував поселення біля Козловського маєтку в Мазовії, неподалік Червенська, яке назвав Бонча. За переказами нащадки засновника володіли цим поселенням до 16 століття[21]. На думку С. Окольського справжнім іменем Мира було Боніфацій, що польською звучало як Бонча, тому його самого, його герб і маєтки також звалися Бончею. Крім цього, чоловік походив з родини Бонтемпо, що італійською означало «добрий час», а в польській перетворилося на Бонча[4]. Б. Папроцький згадує двох синів Мерба під 1061 роком — Миколая і Богуша, які в листах підписувались як «NN з Встеклиць». Ламберт Зула, єпископ Краківський, доручив їм разом зі святим Станіславом Мучеником Краківську канонію.[4].

Роди

[ред. | ред. код]

У Короні Польській і Великому князівстві Литовському герб Бонча, як і інші шляхетські герби, надавався або затверджувався монаршим привілеєм. На відміну від Західної Європи, в якій кожний рід мав свій оригінальний герб, в Польщі, Литві і Русі декілька неспоріднених родів, зазвичай, належали до одного визначеного гербу, що не змінювався. Ця система породила унікальний звичай іменування шляхтичів, коли окрім імені і родового прізвища вказувалась назва гербу: наприклад, Стефан Хмелецький гербу Бонча або Ян Фредро гербу Бонча. Поступово гербове ім'я стало невід'ємною частиною імені, перетворившись у подвійні прізвища як Бонч-Осмоловський або Бонч-Бруєвич.

Загалом до герба «Бонча» належало понад 140 шляхетських родин, а слово «Бонча» стало частиною прізвищ близько 240 осіб.

Б

В

Г

Д

Ж

З

І

Й

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

У

Ф

Х

Ч

Ш

Я

Міста гербові

[ред. | ред. код]

8 вересня 1570 року польський король і великий князь литовський Сигізмунд II Август надав місту Віштинець Трокайського воєводства у Великому князівстві Литовському магдебурзьке право і герб «Єдиноріг». Місто мало власну печатку з зображенням єдинорога та написом «Печатка міста Віштинця вільного» р. 1570 («Pieczęć miasta Wisztyńca wolnego» r. 1570).[24]

1580 року польський король і великий князь литовський Стефан Баторій дарував привілей, яким надавав місту Немирову Руського воєводства у Короні Польській магдебурзьке право і герб «Єдиноріг».[25]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Інші назви: Bończe, Buńcza, Buńcze, Genorozecz, Jednorożec, Jenorożec, Rinocerus , Rinocervus, Unicornus.[1][недоступне посилання з серпня 2019]
  2. ↑ Strabo (before 24 AD). Book 15. Chapter 1. Section 56.. Geography. Архів оригіналу за 12 липня 2012. Процитовано 18 жовтня 2008.
  3. ↑ Pliny (77 AD). Book 8. Chapter 31.. Natural History. trans. John Bostock. Also Book 8. Chapter 30. and Book 11. Chapter 106.
  4. ↑ а б в Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.
  5. ↑ Ferguson G. Signs and Symbols in Christian Art. London — Oxford — New York, 1977, p. 26.
  6. ↑ Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.
  7. ↑ Лакиер А. Русская геральдика. — Кн. 1. — Спб. 1855, с. 60
  8. ↑
    Gednoroszecz. Rinocervus, que rinocervum album in campo celestino defert. Genus es Italia otum habens, vafrum et versutum; in Poloniam veniens Bonacza i.e. bonum tempus se nominauit quot hodie corrupto vocabulo Bonycza nominatur. Cuius primus pater Myrz

    .
    Długosz J. Insignia seu Clenodia Regis et Regni Poloniae. — Poznań: Zygmunt Celichowski, 1885 // Wielkopolska Biblioteka Cyfrowa [Архівовано 20 серпня 2013 у Wayback Machine.]. — С.19.

  9. ↑ Paprocki, Bartosz. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584. — С. 601 — 604.
  10. ↑
    …Naprzod tedy Kanonia dal Slachćicowi/ nieiakiemu Mikołaiowi/ ktory sie pisał z Wśćieklic/ z domu Bończa/ ma bydź Jednorożec białły/ w polu błękitnym. Przyniesion do nas ten Herb z Włoch/ predko iakoś iako sie wiara chrześćiańska zacżeła. A tego Włocha muśiano zwać Bonifacyus: y przetok go Bończa zowia…
    .

    Bielski, Marcin. Kronika Polska. — Kraków, 1597. — C.77.[недоступне посилання з червня 2019]

  11. ↑ Kojałowicz, W. Wijuk. Herbarz Rycerstwa W. X. Litewskiego tak zwany Compendium czyli o klejnotach albo herbach. — Kraków 1897.
  12. ↑ Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903. — T.3. Jednorożec [Архівовано 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.]

    Czy to prawda nie twierdzę, czy to bajka babia,
    Że skoczył jednorożec Noemu z korabia,
    Kiedy dla grzechów ludzkich świat potopem ginął,
    I on pewnie, nie mając skrzeli, nie wypłynął.
    Ludzie grzeszą? a czemuż zwierz i ptak niewinny,
    Tonie do wód niebieskich potępiony rynny.
    Nie wiem jako się w Polszcze tym pieczętujecie,
    Czego choć kiedyś było, dziś niemasz na świecie:
    Owszem, starożytności tym snadno dojść tropem.
    Mówią, żeśmy są szlachta jeszcze przed Potopem.

  13. ↑ Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
  14. ↑ Общий гербовник дворянских родов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1797 — 1917. — Герб Бонча 1. Архів оригіналу за 24 вересня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
  15. ↑ Gloger, Zygmunt. Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903.
  16. ↑ Общий гербовник дворянских родов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1797 — 1917. — Герб Бонча 2. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
  17. ↑ Общий гербовник дворянских родов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1797 — 1917. — Герб Бонча 3. Архів оригіналу за 5 лютого 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.
  18. ↑ Общий гербовник дворянских родов Российской империи. — Санкт-Петербург, 1797 — 1917. — Герб Бонча 4. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 15 жовтня 2008.
  19. ↑ Michel Pastoureau. Heraldy: Its origins and meaninng. London, 1997. — Р.16 — 19.
  20. ↑ Friar, Stephen. A New Dictionary of Heraldry. London: Alphabooks/A & C Black, 1987. — p.353-354.
  21. ↑ а б Paprocki, Bartosz. Herby rycerstwa polskiego. Kraków, 1584. — С. 601 — 604. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 16 жовтня 2008.
  22. ↑ За Я. Длугошем Клемент обіймав єпископську кафедру 12 років, а за Глінкою — 34. Останній у своєму «Єдинорозі» стверджував, що Клемент був посланцем Папи Бенедикта VII до польського князя Мечислава, щоб відвернути його від ідолопоклонства і багатоженства та наставити на шлях християнської віри. Той же Мечислав скористався послугами єпископа, відправивши його з посольством до чеського князя прохати шлюбу з Дубравкою. Втім, дані Глінки не підтверджені жодними джерелами. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230-233.
  23. ↑ К. Несецький піддає сумніву цю гіпотезу, оскільки ім'я чоловіка не італійське. Niesiecki, Kasper. Herby i familie rycerskie tak w Koronie jako y w W.X.L. Lwów, 1728. — herb Bończa. — t. 2 — s. 230—233.
  24. ↑ Encyklopedia staropolska. T.1-4. — 1900-1903. — T.3. Jednorożec. Архів оригіналу за 23 жовтня 2008. Процитовано 15 жовтня 2008.
  25. ↑ Skowronek, Ewa. Zarys rozwoju osadnictwa na Roztoczu Rawskim // ANNALES. — Lublin, 2002. — VOL. LVII, 10. [2]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Польською і латиною

Російською

Українською

  • В. Лукомський, В. Модзалевський. Малоросійський гербовник.- Київ, 1993.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Boncza


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боньча_(герб)&oldid=43796405