Борозни Сірсаліса — Вікіпедія

Борозни Сірсаліса

Борозни Сіраліса, світлина зонда Lunar Orbiter 4
Планета	Місяць
Координати	15°42′ пд. ш. 61°42′ зх. д. / 15.7° пд. ш. 61.7° зх. д. / -15.7; -61.7
Довжина	426 км
Найменування	1964
Епонім	за назвою найближчого каратера Сірсаліс

Бо́розни Сірса́ліса (лат. Rimae Sirsalis) — група з декількох западин на поверхні Місяця загальною протяжністю близько 426 км^[1], які лежать поблизу невеликого каратера Сірсаліс. Це найдовші борозни (канали) на поверхні Місяця^[2]. Назву цій системі борозен присвоєно у 1964 році Міжнародним астрономічним союзом.

Селенографічні координати 15°42′ пд. ш. 61°42′ зх. д. / 15.7° пд. ш. 61.7° зх. д. / -15.7; -61.7.

Борозни утворилися внаслідок розширення поверхні, можливо, через зростання тиску в надрах.

Борозни Сіраліса проходять майже виключно через високогір'я. Вони починаються на краю Океану Бур поблизу малого каратера Сірсаліс, від якого вони дістали свою назву, і проходять безпосередньо від моря, зрештою закінчуючись серед тріщин у дні кратера Дарвін. На своєму шляху вони перетинають ударний кратер, хребти з пагорбів та інші невеликі гори.

• Борозна (планетна номенклатура)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Борозни Сірсаліса

• Світлина околиць борозен Сірсаліса
• Розташування борозен на топографічній мапі Місяця