Бєлов Василь Іванович — Вікіпедія

Бєлов Василь Іванович
Народився23 жовтня 1932(1932-10-23)[4][1][…]
Q4457522?, Q4414745?, Харовський район, Вологодська область
Помер4 грудня 2012(2012-12-04)[1][2][…] (80 років)
Вологда, Росія
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьпоет, письменник, прозаїк-романіст, драматург
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Знання мовросійська[5]
ЧленствоСП СРСР і ЦК КПРС
Жанрроман
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову відзнаку» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Державна премія СРСР
IMDbID 0069473

Василь Іванович Бєлов (23 жовтня 1932(19321023), село Тимониха, тепер Харовського району Вологодської області, Російська Федерація — 4 грудня 2012, місто Вологда, Російська Федерація) — російський і радянський письменник «сільської прози», секретар правління Спілки письменників РРФСР, член Спілки письменників СРСР. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині російської Півночі. Його батько Іван Федорович Бєлов загинув на війні, мати Анфіса Іванівна сама ростила дітей. Після семи років навчання у сільській школі з 1947 року працював у колгоспі села Тимонихи Харовського району Вологодської області.

З 1949 року навчався в школі фабрично-заводського навчання в місті Сокол Вологодської області, де здобув спеціальність слюсаря 5-го розряду. У 1949—1951 роках — столяр, моторист-дизеліст ліспромгоспу Грязовецького району Вологодської області. У 1951—1952 роках — електромонтер ремонтно-механічного заводу в місті Ярославлі.

З 1952 по 1955 рік — у Радянській армії, військову службу проходив у Ленінграді. У газеті Ленінградського військового округу опублікував перші вірші «На сторожі Батьківщини». Літературну діяльність розпочав як поет, але за порадою Олександра Яшина, якого вважав своїм учителем, почав писати прозу.

У 1955—1956 роках — столяр заводу імені Дзержинського в місті Молотові (Пермі).

Член КПРС з 1956 року.

З 1956 року — літературний працівник грязовецької районної газети Вологодської області.

З 1958 року — 1-й секретар Грязовецького районного комітету ВЛКСМ Вологодської області.

У 1964 році закінчив Літературний інститут імені Горького в Москві.

З 1964 року перебував на літературно-творчій роботі, постійно жив у місті Вологді, не пориваючи зв'язок з «малою батьківщиною» — Тимонихою, в якій черпав матеріал для своєї творчості, починаючи з повісті «Село Бердяйка» та книги віршів «Село моє лісове» (обидві — 1961). Слідом за ними побачили світ книга оповідань «Спекотне літо» (1963) та «Річкові луги» (1964). Публікація повісті «Звична справа» (1966) принесла Бєлову широку популярність, утвердила за ним репутацію одного з родоначальників та лідерів «сільської прози». Ця репутація була зміцнена виходом «Теслярських оповідань» (1968), завдяки яким Бєлова зараховували до числа самобутніх вологодських авторів. Секретар правління Спілки письменників РРФСР. У 2005 році підписав антисемітський «Лист 5000».

Помер 4 грудня 2012 року після тривалої хвороби в місті Вологді.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Село моє лісове (1961). Збірка віршів
  • Спекотне літо (1963). Збірка оповідань
  • Річкові луги (1964). Збірка оповідань
  • Звична справа (1966). Повість
  • Теслярські оповідання (1968). Повість
  • Бухтини вологодські (1969).
  • Переддень (1972—1987). Роман
  • Кощей Безсмертний (1978). П'єса-казка
  • Лад. Нариси про народну естетику ( 1982 ).
  • Все попереду (1986). Роман
  • Рік великого перелому (1989—1991). Роман
  • Повсякденне життя російської Півночі (2000).

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Українська літературна енциклопедія. Том 1. Київ: Головна редакція УРЕ імені Бажана, 1988.
  • журнал «Известия ЦК КПСС» (Москва) № 10, 1990.
  • Центральный комитет КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б). Историко-биографический справочник. Автор-составитель Горячев Ю. Москва: Граница, 2015. (рос.)