Вакарчук Іван Олександрович — Вікіпедія

Іван Олександрович Вакарчук
7-й Міністр освіти і науки України
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент	Віктор Ющенко Віктор Янукович
Прем'єр-міністр	Юлія Тимошенко
Попередник	Станіслав Ніколаєнко
Наступник	Дмитро Табачник
ректор Львівського університету
11 березня 2010 — 6 червня 2013[1]
Попередник	Василь Височанський (в.о.)
Наступник	Василь Височанський (в.о.)
ректор Львівського університету
13 листопада 1990 — 18 грудня 2007
Попередник	Володимир Чугайов
Наступник	Василь Височанський (в.о.)
Народився	6 березня 1947(1947-03-06) Братушани, Молдавська РСР,  СРСР
Помер	4 квітня 2020(2020-04-04) (73 роки) Львів, Україна
Похований	Личаківський цвинтар
Відомий як	фізик, викладач університету, політик, депутат, громадський діяч
Місце роботи	ЛНУ ім. І. Франка і Інститут фізики конденсованих систем НАН України
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	Фізичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Політична партія	КПРС[2] і безпартійність
У шлюбі з	Вакарчук Світлана Олександрівна
Діти	Святослав Вакарчук Олег Вакарчук
Нагороди
vakarchuk.openua.net
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Іва́н Олекса́ндрович Вакарчу́к (6 березня 1947, Братушани, Молдовська РСР, нині — Єдинецький район, Молдова — 4 квітня 2020, Львів, Україна^[3]) — український фізик, політик і громадський діяч, міністр освіти і науки України (2007–2010). Протягом 1990–2007 і 2010—2013 років був ректором Львівського університету імені Івана Франка. Доктор фізико-математичних наук (1980), заслужений професор Львівського університету (2012)^[4]. Герой України (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2006), кавалер ордена «За заслуги» II ступеня (2006), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000).

Батько лідера рок-гурту «Океан Ельзи», співака та політика Святослава Вакарчука.

Доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського університету ім. Франка, член Ради з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції.

1954–1965 — Навчався в Братушанській середній школі, яку закінчив із медаллю.

1965–1970 — навчання на фізичному факультеті Львівського університету ім. Франка.

1970–1973 — навчання в аспірантурі Львівського відділу статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1973–1978 — молодший науковий співробітник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1977, 1981 — нагороджений Грамотою Президії АН УРСР.

1978–1980 — старший науковий працівник Львівського відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1980–1984 — керував відділом квантової статистики у Львівському відділі статистичної теорії конденсованого стану Інституту теоретичної фізики АН УРСР.

1983 — нагороджений значком «Відмінник народної освіти УРСР».

1984 — професор кафедри теоретичної фізики Львівського університету.

1989 — обраний народним депутатом СРСР; член Комітету ВР СРСР з науки, входив до складу Міжрегіональної депутатської групи.

13 листопада 1990 обраний ректором Львівського університету ім. Франка (переобраний на цю посаду 2001 року).

1991 — обраний президентом Малої академії наук Львівщини.

1996 — обраний головою Ради ректорів Львівщини.

1996 — нагороджений Почесною відзнакою Президента України.

З 1996 року — засновник і головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики».

Із 2001 року — президент Українського фізичного товариства.

Лауреат Премії НАН України імені Миколи Павловича Барабашова 2005 року за цикл робіт «Спектральні дослідження зірок та комет» (спільно з Климом Івановичем Чурюмовим та Наталією Геннадіївною Щукіною)^[5].

З 18 грудня 2007 року по 11 березня 2010 року — Міністр освіти і науки України.

В останні роки свого життя він хворів^[6].

Помер Іван Вакарчук 4 квітня 2020 року у віці 73 років у Львові. Прощання через карантин відбулося в родинному колі, а поховали його на 4 полі Личаківського цвинтаря^[3][7].

У 1989—1991 роках — народний депутат СРСР від територіального виборчого округу № 486 (Львівська область), член КПРС. Восени 1989 року — учасник установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову, один із делегатів від Львівської області^[8].

1999 року — довірена особа Леоніда Кучми на виборах президента України^[9].

9 березня 2010 року (за два дні до звільнення з посади міністра освіти і науки України, після чого міністром було призначено Дмитра Табачника) Іван Вакарчук звернувся з заявою до академічної спільноти України. У ній він закликав «кожного українського науковця написати для Вікіпедії бодай дві-три статті з Вашого напрямку», а викладачів університетів — «широко залучати до цієї роботи студентів-старшокурсників»^[10].

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (5 березня 2007) — за визначні особисті заслуги в розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну діяльність, вагомий внесок в утвердження незалежної Української держави^[11]
• Орден «За заслуги» II ст. (16 лютого 2005) — за вагомий особистий внесок у захист демократії, єдності, соборності і незалежності України, відстоювання ідеалів свободи і прав людини, активну громадянську позицію^[12]
• Почесна відзнака Президента України (22 серпня 1996) — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, зміцненню її державності і міжнародного авторитету, та з нагоди п'ятої річниці незалежності України^[13]
• Заслужений діяч науки і техніки України (27 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок в увічнення пам'яті Івана Франка^[14]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2000 року — за підручник «Квантова механіка». — Л.: Львівський держуніверситет ім. І. Франка, 1998^[15]
• Почесний доктор Вроцлавського університету^[16]
• Почесний доктор Краківського педагогічного університету

Був одружений. Дружина — Світлана Олександрівна (нар. 02.06.1947) — викладач фізики, доцент Львівського університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Зеноновича Ґжицького.

Син Святослав (1975 р.н.) — народний депутат України (до 2008 р. та з 2019 р. і до 2020 р.), лідер гурту «Океан Ельзи»; син Олег (нар. 1980) — підприємець.

Автор понад 240 наукових праць.

• 5 лютого 1974 року — захистив кандидатську дисертацію «Застосування методу зміщень та колективних змінних до дослідження системи взаємодійних бозе-частинок близько абсолютного нуля» (Інститут теоретичної фізики АНУ).
• 5 червня 1980 року — захистив докторську дисертацію «Мікроскопічна теорія бозе-рідини» (Інститут теоретичної фізики АН УРСР).

На 14-му Львівському книжковому форумі (2007) підручник «Квантова механіка» Івана Вакарчука було визнано однією з кращих книг форуму^[17].

• Вакарчук І. О. Вступ до проблеми багатьох тіл. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 220 с.
• Вакарчук І. О. Квантова механіка. — 4-е видання, доповнене. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. — 872 с.
• Вакарчук І. О. Лекції з загальної теорії відносності. — Л. : Вид-во Львів. ун-ту, 1991. — 91 с.
• Вакарчук І. О. Теорія зоряних спектрів. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 359 с.

• Довідка про Івана Вакарчука
• Життєпис Івана Вакарчука
• На сайті Сергія Руденка [Архівовано 25 вересня 2008 у Wayback Machine.]
• Іван Вакарчук — людина, що змінила українську освіту [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.] на Tokar.ua

• Іван Вакарчук: Біобібліогр. покажч. / ред.: Й. Стахіра; уклад.: М. Любицька; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Наук. б-ка. — Л., 2001. — 109 c. — (Укр. біобібліогр. Нова сер.; Ч.5).