Вашківці — Вікіпедія

Вашківці
Герб Вашківців Прапор Вашківців
Миколаївська церква
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Вижницький район
Тер. громада Вашківецька міська громада
Засноване
Перша згадка 1430-ті
Населення 5215 (01.01.2022)[1]
Площа 6,8 км²
Поштові індекси 59210—212
Телефонний код +380-3730
Координати 48°22′31″ пн. ш. 25°29′52″ сх. д.H G O
Водойма Черемош, Глибочок
Назва мешканців вашківча́нин
вашківча́нка
вашківча́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Вашківці
До районного центру
 - автошляхами 32,6 км
До обл./респ. центру
 - автошляхами 37,4 км
До Києва
 - автошляхами 553 км
Міська влада
Адреса 59210, Чернівецька обл., Вижницький р-н, м. Вашківці, вул. Героїв Майдану, 2
Вебсторінка Вашківецька міськрада
Міський голова Перч Микола Партенієвич

Вашківці у Вікісховищі

Карта
Вашківці. Карта розташування: Україна
Вашківці
Вашківці
Вашківці. Карта розташування: Чернівецька область
Вашківці
Вашківці
Мапа

Ва́шківці — місто Вижницького району Чернівецької області, центр Вашківецької сільської громади.

Назва

[ред. | ред. код]

Вперше згадуюється у 30-х роках XV століття під назвою Васківці.

Географія

[ред. | ред. код]

Розміщене на правому березі річки Черемош та його притоці Глибочок, за 32 кілометри від районного центру — міста Вижниця (автошлях Т 2601). Відстань від Чернівців — 37 кілометрів.

Вашківці поділені на такі кути: Долішній, Гнатишин, Горішній, Затепличний, Старий і Кошково.

Історія

[ред. | ред. код]
Герб часів Румунії

Перша письмова згадка про місто була датована 1431 роком, а у грамоті Владислава Ягайла від 13 грудня 1433 року говориться про передачу Вашківців молдовському воєводі Стефану. Наступні 342 роки (з 1433 по 1775 р.) Вашківці перебували у складі Молдовської держави, а з 1775 року входили до Австро-Угорщини. В цей час власниками села були брати Микола та Йордаки Русети. Їх права на село підтверджені австрійською комісією 12 березня 1782 року. 8 червня 1805 року брати Русети обмінюють свої буковинські маєтки на волоські володіння Теодора Мустаце. У 1808 році Вашківці дісталися барону Петріно.

У 1848 році вашківецькі селяни взяли участь у повстанні під проводом Лук'яна Кобилиці. Внаслідок повстань барон Петріно одним з перших в краї скасував панщину у вашківецькому маєтку.

На початку XIX століття Вашківці стають центром судової округи, а з 1903 року — містом, центром новоутвореного Вашківецького повіту З 1811-1812 роках відомі найдавніші відбитки печатки Вашківців з самобутнім гербом: дерево, під яким вовк, що біжить.

Будинок у Вашківцях 1909 рік

У другій половині XIX століття на початку ХХ століття у Вашківцях виникає ряд дрібних капіталістичних підприємств. У 1873 році була відкрита гуральня Гросмана, Фрейтога і вольцовий млин Таца.

4 жовтня 1903 року Вашківцях постало товариство «Січ».

Під час Першої світової війни Вашківці були в районі воєнних дій. 27 листопада 1918 року місто як і вся Буковина перейшло під владу Румунії, де воно перебувало у складі жудеця Сторожинець.

У 1919 році у Вашківцях відбуваються збори населення повіту, на яких було висловлено думку про возз’єднання зі Україною.

28 червня 1940 року зайняте радянськими військами. У 1941—1944 роках — знову під владою Румунії. З 1944 року у складі Радянського Союзу.

Від 24 серпня 1991 року — незалежній Україні.

14 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських рад місто Вашківці — адміністративний центр Вашківецької міської громади.[2]

Населення

[ред. | ред. код]

Динаміка зміни населення у Вашківцях:

1930 1941 1989 2001 2005 2007 2009 2010 2012 2022
6 354 5 916 5 811 5 987 5 830 5 660 5 545 5 506 5 430 5 215

Національний склад

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[3]:

Національність Відсоток
українці 97,99 %
росіяни 1,35 %
інші/не вказали 0,66 %

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Кількість Відсоток
українська 5828 98.48%
російська 69 1.16%
румунська 13 0.22%
білоруська 3 0.05%
єврейська 1 0.02%
польська 1 0.02%
інші/не вказали 3 0.05%
Усього 5918 100%

Визначні місця

[ред. | ред. код]
  • Вашківецький парк.
  • Аннина гора — гора висотою 304 метри над рівнем моря, що є давнім об'єктом християнського паломництва. У 1993 році тут засновано Свято-Аннинський жіночий монастир, побудовано собор Святої Анни з нижнім храмом Святих Великомучеників Маковеїв, келії, житлові корпуси, господарські приміщення[5].
  • Церква Святого Миколая — православний храм збудований у 1854 році з використанням традицій західного культового зодчества.
  • Храм Успіння Пресвятої Діви Марії — католицький храм побудований на початку 20-х років XIX століття і освячений у 1826 році.
  • Музей імені Г. Гараса.
  • Садиба Криштофовичів.

Пам'ятники та скульптури

[ред. | ред. код]
  • Пам'ятник уродженцю Вашківців поету Миколі Юрійчуку.[6]
  • Скульптура "Вашківецька маланка". Скульптура вшановує традиційний обряд з переодяганням у тварин і фольклорних персонажів, що відбувається в ніч з 13 на 14 січня та який у Вашківцях носить масовий характер та називається "Переберія".

Відомі люди

[ред. | ред. код]
  • Гавалешко Микола Петрович — (*27.01.1932, м. Вашківці, тепер Вижницького району — 02.06.2002, м. Чернівці) — доктор фізико-математичних наук, професор Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Був першим головою Чернівецького обласного об'єднання Всеукраїнського товариства ім. Т. Шевченка.
  • Гарас Георгій Олексійович — заслужений майстер народної творчості України, художник-орнаменталіст
  • Герасимович Іван — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА.
  • Гнатишин Іван Миколайович — український дипломат
  • Гнатишин Іван Михайлович (1907, Вашківці — 1967) — видатний канадський юрист українського походження, батько генерал-губернатора Канади Романа Гнатишина
  • Годовський Володимир Михайлович (* 1947) — український хореограф
  • Євген Максимович. — (*10.02.1857, м. Вашківці, тепер Вижницького району Чернівецької області — 27.04.1928, м. Чернівці) — український живописець. У 1881 р. закінчив Віденську Академію мистецтв. Був головним художником Буковинської митрополії. Брав участь у розписі фресок Мармурового залу та інтер'єрів резиденції буковинських митрополитів у Чернівцях.
  • Лобурак Марія Миколаївна та Володимир Миколайович Лобурак — Заслужені артисти України. Дует «Скриня».
  • Лютик Петро Михайлович — видатний гідролог, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Його іменем названо одну з вулиць міста.
  • Михайлюк Василь Пилипович — український композитор, диригент. Автор музики до пісні «Черемшина».
  • Терен Іван Іларіонович (* 08.11.1951, м. Вашківці) — майстер художнього різьблення та інкрустації. Голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України (2003).Заслужений майстер народної творчості України (2006). Лауреат премії імені Георгія Гараса (2001). До 600-річчя Чернівців видав каталог-посібник «Художнє різьблення на Буковині» (Чернівці, 2007). Нагороджений медаллю «На славу Чернівців»
  • Чорногуз Олена Іванівна (нар. 1949) — українська художниця по текстилю, членкиня НСХУ.
  • Юрійчук Микола Якович — український поет-пісняр. Автор слів до пісні «Черемшина».

Світлини

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
  2. ВВРУ, 2018, № 25, стор. 14
  3. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  5. Монастир на Анниній горі у Вашківцях. Архів оригіналу за 1 серпня 2010. Процитовано 2 жовтня 2011.
  6. У Вашківецькій громаді відкрили пам’ятник автору легендарної пісні "Черемшина" Миколі Юрійчуку | БукІнфо. bukinfo.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]