Великий тритон — Вікіпедія

Великий тритон
Дунайський тритон
Дунайський тритон
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Ряд: Хвостаті (Caudata)
Підряд: Salamandroidea
Родина: Саламандрові (Salamandridae)
Підродина: Pleurodelinae
Рід: Великий тритон (Triturus)
Rafinesque, 1815
Види

Сіроплямистий тритон (T. carnifex)
Гребінчастий тритон (T. cristatus)
Дунайський тритон (T. dobrogicus)
Тритон Кареліна (T. karelinii)
Мармуровий тритон (T. marmoratus)
Малий мармуровий тритон (T. pygmaeus)

Посилання
Вікісховище: Triturus
EOL: 42676
ITIS: 208240
NCBI: 8322
Fossilworks: 37410

Вели́кий трито́н (Triturus) — рід земноводних родини саламандрових (Salamandridae), представники якого поширені в Європі і окремих районах Азії. 6 видів, з яких 3 представлені у фауні України.[1][2]

Хвостаті земноводні середніх і великих розмірів. Хвіст із боків плескатий. Завушні залози (паротиди) не виступають. Шкіра зерниста. Костальні борозни розвинуті слабо. У самців звичайно є гребінь, сильніше розвинутий у період розмноження. Яйця відкладаються поштучно або у вигляді невеликих ланцюжків. Личинки лімнофільного типу. Повністю розвинена личинка має високі плавцеві складки, дуже довгі пальці й нитку на кінці хвоста, що допомагає триматися в пелагіалі водойми. Загальне забарвлення темне, зазвичай брунатно-чорних і темно-сірих тонів; візерунок мінливий, часто з плямами і смугами жовтих, помаранчевих, червоних та синіх відтінків.[1][2]

Поширення

[ред. | ред. код]

Представники роду поширені майже по всій території Європи і в окремих районах Азії, зокрема від Альп до Зауралля та від Скандинавії до Західної Азії.

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Тварини цього роду проводять більшу частину року на суходолі, повертаючись у воду в сезон розмноження. Проміж інших тритонів представники роду демонструють найскладнішу шлюбну поведінку. Запліднення зовнішнє: після шлюбного танцю самець відкладає сперматофор (пакет із спермою) на дно, а самка поглинає його клоакою. Самки відкладають 2—3 ікринки на день в період від березня до середини червня, загалом 200—300 ікринок за сезон. Звичайно ікра відкладається на підводні рослини, і загортається в їхнє листя. Личинки виводяться через приблизно 3 тижні (залежить від температури води), і проходять метаморфоз, позбавляючись зябер і стаючи повітрядишними тваринами, приблизно через 4 місяці після цього. Статевої зрілості тритони цього роду досягають на другому—третьому році життя.[3]

Систематика

[ред. | ред. код]

Цей рід неодноразово піддавався перевизначенню та додаванню (або виключенню) видів. Такі види, як тритон Кареліна та мармуровий тритон, були класифіковані 7—8 разів під різними назвами.

За оновленими систематичними даними, у фауні України представлені 3 види цього роду, зокрема:

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Засновником кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Петром Перемежком (1833—1893), на результатах власних досліджень росту хвоста личинки тритона, проведених у Анатомічному театрі в Києві, у 1878 році відкрив непрямий поділ тваринних клітин (мітоз).[7]

Джерела. Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 70)
  2. а б Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 94—95)
  3. bbc.co.uk factfile 478 Retrieved 2007-11-30
  4. livingunderworld.com; Order: Caudata [Архівовано 12 квітня 2008 у Wayback Machine.]; Accessed 2/5/07
  5. Писанец Е. М. Анотированный список земноводних Восточной Европы // Збірник праць Зоологічного музею. — 2010. — № 41. — С. 77—110
  6. Петроченко В. І. Земноводні та плазуни України: географо-краєзнавчий аспект // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 1(2). — С. 91—102
  7. В. П. Шипулін, В. Д. Догузов. 160 років Анатомічному театру Університету св. Володимира. Scientific Journal of the Ministry of Health of Ukraine № 2 (3) 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  • Кузьмин С. Л. Земноводные бывшего СССР. — М. : Т-во науч. изданий КМК, 2012. — 370 с. (с. 95—99). — ISBN 878-5-87317-1
  • Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). — К. : Вид-во Раєвського, 2007. — 192 с. (с. 70). — ISBN 966-7016-41-2

Посилання

[ред. | ред. код]