Визволення (мінісеріал) — Вікіпедія

Визволення
рос. Освобождение
Жанрвоєнний фільм
історичний фільм
драма
РежисерЛеонід Менакер
СценаристЮрій Бондарев
Юрій Озеров
Оскар Курганов
У головних
ролях
Микола Олялін
Лариса Голубкіна
Борис Зайденберг
Сергій Никоненко
Михайло Ульянов
Владлен Давидов
ОператорІгор Слабневич
КомпозиторЮрій Левітін
ХудожникОлександр Мягков
КінокомпаніяМосфільм
Авала-фільм
Dino De Laurentiis Cinematografica S.P.A.
PRF-ZF
DEFA
Тривалість445 хв
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Югославія Югославія
Італія Італія
Польща Польща
 НДР
Рік1972
IMDbID 0198811
НаступнийСолдати свободи
CMNS: Визволення у Вікісховищі

«Визволення» — радянський мінісеріал із п'яти епізодів про Другу світову війну, знятий спільно декількома країнами в 1968—1972 роках, режисером Юрієм Озеровим за сценарієм Юрія Бондарева і Оскара Курганова. Знімання телесеріалу відбувалося в період з 1967 по 1971 рік.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Фільм перший — «Вогняна дуга», 1969 рік

[ред. | ред. код]

Картина розповідає про Курську битву липня 1943 року. Знімання проводили в околицях міста Переяслав-Хмельницького під Києвом. Дозвіл на проведення знімання на місці дійсних подій так і не було отримано, хоча група і виїжджала в Курськ. Проблема полягала в тому, що в місцях боїв все ще залишалася значна кількість бомб і снарядів, які могли здетонувати від піротехнічних ефектів або проходження важкої військової техніки.

Фільм другий — «Прорив», 1969 рік

[ред. | ред. код]

Триває визволення Орла і Бєлгорода, а також залишення німцями Харкова. Попереду форсування Дніпра. Реальний факт створення помилкового плацдарму на правому березі Дніпра з тим, щоб відтягнути на нього великі сили німців. Плацдарм був повністю оточений, і велика частина його захисників загинула. Лише небагатьом вдалося прорвати оточення і вийти до основної переправи радянських військ. У цей список автори включили і своїх героїв — капітана-артилериста Цвєтаєва і майора Орлова. У цей же самий час Беніто Муссоліні був заарештований в ході змови маршала П'єтро Бадольйо. За наказом Адольфа Гітлера дуче звільнила спеціальна група Отто Скорцені. Німецько-фашистські війська вторглися в Італію. Фільм закінчується Тегеранською конференцією.

Фільм третій — «Напрямок головного удару», 1969 рік

[ред. | ред. код]

Фільм охоплює період від Тегеранської конференції до початку визволення Польщі в липні 1944 року.

15 грудня 1943 року агент німецької розвідки «Цицерон» викрадає матеріали Тегеранської конференції з британського посольства в Анкарі, в яких йдеться про майбутнє відкриття другого фронту в Нормандії. Гітлер не вірить у правдивість цих документів і вважає, що Черчилль не погодиться на такий варіант другого фронту.

У фільмі також показано момент, як 29 лютого 1944 року, наткнувшись на німців, що нібито прориваються з оточення, отримав смертельне поранення командувач військами 1-го Українського фронту Микола Ватутін. Червона армія продовжує наступ на правобережній Україні і в Білорусі.

Навесні 1944 року Ставка Верховного Головнокомандування вивчає можливі напрямки для головної наступальної операції року, планованої на літо. Георгій Жуков виїжджає в Білорусію і вивчає можливість наступу там. Після дискусій, радянське командування розробляє план Білоруської наступальної операції «Багратіон». В результаті великомасштабних бойових дій в рамках цієї операції була розгромлена група німецьких армій «Центр» і визволені землі Білорусі, частина Прибалтики і Польщі. У фільмі відтворено окремі частини цієї операції, такі, як Бобруйська операція і Мінська операція.

6 червня союзники висадилися в Нормандії, внаслідок чого, серед німецьких генералів дедалі більше зростає невдоволення Гітлером, і 20 липня вони організували замах на Гітлера з метою захоплення влади і укладення сепаратного миру з західними союзниками. Однак Гітлер залишається живий, і лояльні Гітлеру війська придушують заколот і розстрілюють його учасників.

Червона армія разом з 1-ю Польською армією переходять Південний Буг і починають визволення Польщі.

Військові знімання проводили там же, де й два попередні фільми — на спеціально виділеній території поблизу Переяслав-Хмельницького.

Фільм четвертий — «Битва за Берлін», 1971 рік

[ред. | ред. код]

Головний бій на підступах до Берліну — штурм Зеєловських висот. Ялтинська конференція. За вказівкою Гітлера рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер посилає начальника штабу СС обергрупенфюрера Карла Вольфа до Берну на переговори з Алленом Даллесом.

Фільм п'ятий — «Останній штурм», 1971 рік

[ред. | ред. код]

Завершальний фільм кіноепопеї, що розповідає про останні дні війни. Його переглянула найбільша кількість глядачів, оскільки він демонструвався по Центральному телебаченню СРСР до Дня Перемоги 9 травня частіше за інших фільмів кіноепопеї. На відміну від попередніх стрічок, п'ятий фільм знімався безпосередньо в столиці НДР.

Сюди прибув цілий знімальний ешелон. Якраз в цей час в Берліні починалася реконструкція одного з центральних районів. Усі старі будинки передбачалося знести, щоб на їх місці звести сучасні будівлі, тому цей район легко віддали під зйомки. Тут можна було підривати і ламати без жодних обмежень.

Штурм рейхстагу знімався в декількох місцях: в Берліні був знайдений напівзруйнований собор, фасад і парадні сходи якого нагадували Рейхстаг; бої всередині будівлі знімалися в декораціях на «Мосфільмі», а перестрілка нагорі — в берлінському Будинку техніки.

Особливе місце в картині займає епізод із затопленням берлінського метро. За сценарієм, Гітлер наказав відкрити шлюзи і пустити води Шпрее в метро, ​​щоб не допустити проходу по ньому радянських військ. Цей епізод частково оснований на реальних подіях, але набагато більшою мірою на офіційному трактуванні тих подій, довгий час нав'язуваних радянською пропагандою, про причетність керівництва Третього рейху і особисто Гітлера до цієї трагедії. Затоплення берлінського метро відповідно з цією версією, раніше вже було відображено і в інших художніх фільмах, як наприклад «Падіння Берліна» 1949 року. Тільки порівняно недавно стало відомо, що в реальності вибух, який призвів до руйнування тунелю і заповнення його водою на 25-кілометровій ділянці, де ховалася велика кількість мирних жителів і поранених, здійснила радянська 2-га штурмова інженерно-саперна бригада при 8-й гвардійській армії генерала В. І. Чуйкова. Кількість витягнутих тіл із затоплених станцій метро була пізніше також сильно перебільшена, оскільки вода в метро прибувала повільно і у населення було достатньо часу, щоб покинути станції, а більшість виявлених загиблих, як стверджується, найімовірніше загинули і померли ще до затоплення в силу інших причин, від ран і хвороб.

Знімання «затоплення метро» відбулося під Москвою. На одному зі шлюзів Москви-ріки побудували декорацію берлінської підземки, куди привезли вивезені в 1945 році з Берліна вагони. «Затоплення» відбувалося в результаті відкриття шлюзу.

У цьому фільмі звучить пісня «Останній бій» у виконанні Михайла Ножкина.

У ролях

[ред. | ред. код]
Актор Роль
Микола Олялін Сергій Цвєтаєв капітан-артилерист Сергій Цвєтаєв
Лариса Голубкіна Зоя медсестра Зоя наречена Цвєтаєва
Борис Зайденберг Орлов майор Орлов командир батальйону
Сергій Никоненко Сашка Сашка ад'ютант
Михайло Ульянов Георгій Костянтинович Жуков Георгій Костянтинович Жуков
Владлен Давидов Костянтин Костянтинович Рокоссовський Костянтин Костянтинович Рокоссовський
Юрій Легков Іван Степанович Конєв Іван Степанович Конєв (Фільми 1, 2)
Василь Шукшин Іван Степанович Конєв Іван Степанович Конєв (Фільми 3, 4, 5)
Євген Буренков Олександр Михайлович Василевський Олександр Михайлович Василевський
Дмитро Франько Павло Семенович Рибалко Павло Семенович Рибалко командувач 3-ї гвардійської танкової армії
Юрій Каморний Васильєв лейтенант Васильєв танкіст
Михайло Ножкин Ярцев лейтенант Ярцев
Валерій Носик Дорожкін сержант Дорожкін радист танка Васильєва
Всеволод Санаєв Лукін підполковник Лукін
Володимир Самойлов Володимир Миколайович Громов полковник Володимир Миколайович Громов
Ігор Озеров Леонтьєв лейтенант Леонтьєв
Бухуті Закариадзе Йосип Віссаріонович Сталін Йосип Віссаріонович Сталін
Іван Переверзєв Василь Іванович Чуйков Василь Іванович Чуйков
Владислав Стржельчик Олексій Інокентійович Антонов Олексій Інокентійович Антонов заступник начальника Генерального штабу, начальник Генерального штабу Червоної Армії
Анатолій Ромашин Василь Митрофанович Шатилов Василь Митрофанович Шатилов генерал-майор, командир 150-ї стрілецької дивізії
Микола Рибников Михайло Федорович Панов Михайло Федорович Панов генерал-майор, командир 1-го гвардійського танкового Донського корпусу
Володимир Коренєв Степан Андрійович Неустроєв Степан Андрійович Неустроєв капітан, командир 1-го стрілецького батальйону 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії
Едуард Ізотов Олексій Прокопович Берест Олексій Прокопович Берест лейтенант, заступник командира з політичної частини 1-го стрілецького батальйону 756-го стрілецького полку 150-ї стрілецької дивізії
Сергій Харченко Микола Федорович Ватутін Микола Федорович Ватутін командувач військами Воронезького, а згодом 1-го Українського фронту
Микола Рушковський Кирило Семенович Москаленко Кирило Семенович Москаленко командувач 38-ю армією
Костянтин Забєлін Михайло Юхимович Катуков (озвучування — Костянтин Тиртов) Михайло Юхимович Катуков (озвучування — Костянтин Тиртов) командувач 1-ї гвардійської танкової армії
Володимир Заманський Павло Іванович Батов Павло Іванович Батов командувач 65-ю армією
Клен Протасов Сергій Матвійович Штеменко Сергій Матвійович Штеменко начальник Оперативного управління Генштабу Червоної Армії
Олександр Афанасьєв Дмитро Данилович Лелюшенка Дмитро Данилович Лелюшенка командувач 4-ї гвардійської танкової армії
Олексій Глазирін Пантелеймон Кіндратович Пономаренко Пантелеймон Кіндратович Пономаренко
Петро Глєбов Павло Олексійович Ротмістров Павло Олексійович Ротмістров командувач 5-ї гвардійської танкової армії
Григорій Михайлов Михайло Сергійович Малінін Михайло Сергійович Малінін
Петро Щербаков Костянтин Федорович Телегін генерал-майор Костянтин Федорович Телегін Член Військової ради Воронезького, а згодом 1-го Українського фронту
Роман Ткачук Олексій Олексійович Єпишев Олексій Олексійович Єпишев Член Військової ради 38-ї армії
Сергій Ляхницький Семен Ілліч Богданов Семен Ілліч Богданов командувач 2-ї гвардійської танкової армії
Лев Поляков Андрій Антонович Гречко Андрій Антонович Гречко заступник командувача військами 1-го Українського фронту
Олександр Смирнов Михайло Барсуков генерал Михайло Барсуков
Віктор Борцов Григорій Орел генерал-лейтенант танкових військ Григорій Орел начальник БТМВ 1-го Білоруського фронту
В'ячеслав Воронін Олексій Бурдейний генерал Олексій Бурдейний Командир 2-го гвардійського танкового Тацинського корпусу
Валерій Карен Іван Христофорович Баграмян Іван Христофорович Баграмян
Віктор Байков В'ячеслав Молотов В'ячеслав Молотов нарком закордонних справ СРСР
Микола Боголюбов Климент Єфремович Ворошилов Климент Єфремович Ворошилов
Віктор Авдюшко Максимов майор Максимов
Володимир Герасимов Кругліков лейтенант Кругліков
Михайло Глузський Ряженцев сержант Ряженцев
Микола Єременко Йосип Броз Тіто Йосип Броз Тіто
Петро Любешкін Коркін підполковник Коркін
Іван Миколайчук Савчук Савчук
Роман Хомятов німецький перекладач, який розстріляв майора Максимова
Олексій Алексєєв Василь Іванович Кузнєцов Василь Іванович Кузнєцов командувач 3-ю Ударною армією
Вадим Грачов Анатолій Голубов полковник Анатолій Голубов
Юрій Мартинов ад'ютант Громова
Юрій Померанцев Андрій Андрійович Власов Андрій Андрійович Власов командувач РВА і голова КВНР
Михайло Постников Василь Данилович Соколовський Василь Данилович Соколовський заступник командувача військами 1-го Білоруського фронту
Олексій Преснецов Сергій Гнатович Руденко Сергій Гнатович Руденко командувач 16-ї повітряної армії
Олев Ескола Артур фон Крістман Артур фон Крістман
Анатолій Кузнецов Георгій Нефедович Захаров Георгій Нефедович Захаров командир 303-ї винищувальної авіаційної дивізії
Микола Лебедєв Степан Якимович Красовський Степан Якимович Красовський командувач 2-ї повітряної армії
Георгій Тусузов Віктор Емануїл III Віктор Емануїл III король Італії
Юлія Діоші Магда Геббельс Магда Геббельс
Юрій Дуров Вінстон Черчилль Вінстон Черчилль
Єлизавета Алексєєва Елеонора Рузвельт Елеонора Рузвельт
Олександр Барушной Алан Френсіс Брук Алан Френсіс Брук
Леонід Довлатов Сергій Теодоросович Галаджій генерал-лейтенант Сергій Теодоросович Галаджій начальник політичного управління 1-го Білоруського фронту
Микола Сімкин Сидоренко генерал-лейтенант Сидоренко
Віктор Шахов Горохов Горохов водій танка
Йосип Гогічайшвілі Яків Джугашвілі Яків Джугашвілі
Володимир Разумовський Зайцев лейтенант Зайцев льотчик «Нормандії»
Лев Пригунов Жак, «Ромашка» Жак, «Ромашка» льотчик Нормандії-Неман
Ірен Азер Таня Таня зв'язкова
Олександр Кузнєцов «Гуля» «Гуля» кухар
Георгій Бурков сержант
Юрій Назаров боєць РВА, захоплений Сашком
Юрій Дубровін вістовий, посланий до Леонтьєва
Євген Шутов командир партизан (фільм 3) / боєць з батальйону Неустроєва (фільм 5)
Болот Бейшеналієв танкіст, механік-водій танка Васильєва
Валентин Грачов Леонтьєв Леонтьєв радист
Володимир Протасенко ад'ютант Ватутіна
Інгрида Андріня німкеня, яка говорила з лейтенантом Васильєвим
Тину Аав німецький офіцер у концтаборі
Михайло Кокшенов артилерист капітана Цвєтаєва
Юрій Кірєєв санітар
Юрій Боголюбов перекладач Молотова в Тегерані
Герман Качин фотограф в батальйоні Неустроєва
Володимир Кашпур солдат із «мокроступами»
Леонід Куравльов зв'язківець, посланий у бункер Гітлера
Микола Сморчков ординарець капітана Неустроєва
Віктор Уральський солдат
Костянтин Тиртов генерал штабу Воронезького фронту
Ольга Прохорова німкеня в берлінському будинку
Юрій Леонідов майор, командир піхотного батальйону з армії Рибалка
Бруно Оя німецький офіцер у концтаборі, який кричить
Волдемар Акуратерс Вільям Ф. Стюарт капітан Вільям Ф. Стюарт
Анатолій Соловйов капітана 2 рангу Степан Максимович Лялько
Лев Лобов Федір Матвійович Зінченко полковник Федір Матвійович Зінченко
Сергій Малишевський ад'ютант Ватутіна (фільм 3)
Георгій Рибаков перекладач Чуйкова
Олександр Титов
Георгій Харабадзе Мелітон Кантарія Мелітон Кантарія
Геннадій Крашенинников Михайло Єгоров Михайло Єгоров розвідник
Ервін Кнаусмюллер
Фріц Діц Адольф Гітлер Адольф Гітлер
Еріх Тіде Генріх Гіммлер Генріх Гіммлер
Ханньо Хассе Гюнтер фон Клюге Гюнтер фон Клюге
Хорст Гізе Йозеф Геббельс (фільми 3—5) полонений сапер (фільм 1) Йозеф Геббельс (фільми 3—5)
Герд-Міхаель Хеннеберг Вільгельм Кейтель генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель
Курт Ветцель Герман Вільгельм Герінг Герман Вільгельм Герінг
Іоахім Папе Мартін Борман Мартін Борман
Еріх Гербердінг Ернст Буш Ернст Буш
Ангеліка Валлер Єва Браун Єва Браун
Ханс-Гартмут Крюгер Ганс Кребс Ганс Кребс
Вернер Вієланд Людвіг Бек Людвіг Бек
Отто Дірікс Ервін фон Віцлебен Ервін фон Віцлебен
Петер Штурм Вальтер Модель генерал-полковник Вальтер Модель
Герберт Кьорбс Хайнц Вільгельм Гудеріан Хайнц Вільгельм Гудеріан
Альфред Штруве Клаус фон Штауффенберг Клаус фон Штауффенберг
Зігфрід Вайс Еріх фон Манштейн Еріх фон Манштейн
Петер Маркс Теодор Буссе Теодор Буссе начальник штаба Манштейна
Фред Мар Зепп Дітріх Зепп Дітріх
Вернер Діссель Альфред Йодль Альфред Йодль
Рольф Ріппергер Адольф Хойзінгер Адольф Хойзінгер
Фред Александер Ельяс Базна Ельяс Базна «Цицерон», німецький агент
І. Клозе Карл Вольф Карл Вольф
Г. Шельске Фрідріх Фромм Фрідріх Фромм
Вільфрід Ортманн Фрідріх Ольбріхт Фрідріх Ольбріхт
Ханс-Едгар Штехер Вернер фон Хафтен Вернер фон Хафтен
Пауль Берндт Альбрехт Мерц фон Квірнхайм (фільм 3), Артур Аксман (фільм 5) Альбрехт Мерц фон Квірнхайм (фільм 3), Артур Аксман (фільм 5)
Генріх Кьон Отто-Ернст Ремер Отто-Ернст Ремер
Ернст-Георг Швілль шарфюрер СС у бункері Гітлера
Хорст Гілль Отто Гюнше Отто Гюнше
Отто Буссе Хайнц Лінге, Аллен Даллес Хайнц Лінге, Аллен Даллес
Марта Бешорт-Діц старенька в Берліні
Ханс-Ульріх Лауффер Густав Шмідт Густав Шмідт генерал-лейтенант, командуючий 19-ю танковою дивізією
Макс Бернхардт Карл Фрідріх Гьорделер Карл Фрідріх Гьорделер
Фріц-Ернст Фехнер Хайнц Брандт полковник Хайнц Брандт
Віллі Шраде лейтенант Хойріх
Ульріх Тешнер лейтенант Бок
Регіна Байєр секретар Геббельса
Герт Хенш Гельмут Вейдлінг генерал Гельмут Вейдлінг
Гюнтер Полензен священник
Герд Штейгер Віллі Віллі антифашист
Інгольф Горгес німецький солдат в метро
Георг-Міхаель Вагнер Вальтер Вагнер Вальтер Вагнер нотаріус, що оформив шлюб Гітлера і Єви Браун
Станіслав Яськевич  Франклін Делано Рузвельт Франклін Делано Рузвельт
Данієль Ольбрихський Хенрік Домбровський Хенрік Домбровський танкіст
Францішек Печка  Пєлка сержант Пєлка
Ян Енглерт  Ян Вольни Ян Вольни танкіст з армії Катукова
Станіслав Мікульський
Барбара Брильська  Хелена Хелена
Ігнацій Маховський  «Старий» «Старий»
Венчислав Глинський  «Коваль» «Коваль»
Адам Пєжик  німецький офіцер, що свистить на іподромі
Цезари Юльскій  німецький офіцер, що затримав Хенріка
Мацей Новаковський  Александр Завадський Александр Завадський
Тадеуш Шмідт Зигмунт Берлінг Зигмунт Берлінг
Іво Гаррані Беніто Муссоліні Беніто Муссоліні
Флорін П'єрсік Отто Скорцені Отто Скорцені

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Визволення на сайті IMDb (англ.)