Михайло Олександрович Вишневецький — Вікіпедія
Михайло Вишневецький | |
---|---|
Народився | 1529 |
Помер | 15 жовтня 1584 Вишнівець |
Поховання | Києво-Печерська лавра[1] |
Країна | Річ Посполита |
Національність | русин |
Місце проживання | Річ Посполита |
Учасник | Siege of Velikiye Lukid[2] |
Титул | князь |
Посада | брацлавський каштелян[3], Київський каштелян[4], Черкаський староста[d][5], Канівський старостаd[5] і Q66200947?[6] |
Конфесія | православний |
Рід | Вишневецькі |
Батько | Олександр Вишневецький |
Мати | Катерина Скорута |
Родичі | Ярема Вишневецький (внук) |
Брати, сестри | Вишневецький Максим Олександрович і Вишневецький Олександр Олександрович |
У шлюбі з | Гальшка Зенович |
Діти | Вишневецький Олександр Михайлович[7], Вишневецький Юрій[8], Вишневецький Михайло Михайлович[9], Maryna Wiśniowieckad[10][11] і Q64026376?[12] |
Михайло Вишневе́цький (1529 — 15 /16 жовтня[13] 1584) — руський князь з роду Вишневецьких, військовий та державний діяч Великого князівства Литовського. Староста черкаський (1559—1584), гетьман Війська Запорозького реєстрового (1569—1574), сенатор Речі Посполитої. Йому присвячена поема «Epicedion»[14].
1550 року він, Бернард Претвич, Ян Гербурт, Александр і Прокоп Сенявські стримали татарську навалу, забрали в них награбоване, багатьох взяли в полон.[15]
1555 року воював з татарами при Кільдишевій Могилі на Миргородщині. Наступного, 1556 р. разом з князями Романом Сангушком та Остафієм Ружинським здійснив вилазку проти турків до Білгорода, однак через татарську підмогу князі зазнали поразки. З літа 1557 до 1559 р. брав участь у Лівонській війні у складі королівського почту Сигізмунда II Августа. За успішні дії отримав у грудні 1559 р. Черкаське староство, яким управляв до своєї смерті.
Близько 1560 р. розбив невеликий загін татар на чолі з ватажком Сохором над річкою Псел. Навесні 1563 р. М. Вишневецький своїм коштом найняв 800 білгородських татар на чолі з Сіхозою і Бакаєм, а також спорядив 400 власних вояків. З цим військом він рушив на підмосковську Сіверщину, зокрема, взяв і спалив місто Радогощ[16].
У 1566 році разом з братом Олександром переміг татар у районі гирла річки Цибульник. Літом 1570 року розгромив двохтисячний загін татар під Чигирином. В 1574 або 1575 році розбив 500 татар які обложили Черкаси, однак не став їх переслідувати.
1570 року король Сигізмунд II Август послав Михайла на Астрахань. З собою по дорозі князь взяв полки запорожців та «гультяїв». Коли гетьман прибув з військом, паша і хан вже стояли під мурами. Тоді Вишневецький взявся розробляти план штурму Астрахані. Тим часом один з запорожців пробрався у місто і попередив гарнізон, щоб в зазначений день і час зробили вилазку на противника, імітуючи напад. Запорожець вночі, під носом у татар пробрався в місто і повернувся назад, повідомивши гетьмана, що гарнізон готовий. Вишневецький домовився з командувачем допоміжних московських військ, щоб він нападом відволік татар. А сам Вишневецький вишикував в ряд свою кінноту, за нею поставив 15 000 піхоти. Князь пустив кінноту вперед, однак при наближенні до ворожого табору вершники розійшлися в сторони й на османів ринула піхота, яка, прорвавшись всередину табору, захопила гармати. Османи заволали про допомогу своїх військ, які в цей час билися під мурами з астраханцями. Поки вони прибули, козаки, використовуючи проти турків їхні ж гармати, розгромили їх повністю. Вночі паша перейшов під укриття до хана, Астрахань була звільнена. М. Вишневецький забрав величезні трофеї з османського табору та важку артилерію.
Однак 5000 запорозьких козаків, незадоволені розподілом здобичі після походу на Астрахань, відділилися від війська гетьмана Вишневецького і заснували на березі Дону місто Черкаськ, за назвою свого міста Черкаси, яке стало «головним всьому війську Донському».
У 1579 році князь М. Вишневецький, разом з князем Василем Костянтином Острозьким, в складі частин війська короля Стефана Баторія пішов походом на Московське царство, зайняв Сіверщину, брав участь у взятті Стародуба, Чернігова (який польсько-українські війська підпалили)[17] та інших фортець.
Влітку 1580 року разом з загоном татар здійснив похід на Карачев, спустошив місто та його околиці, а дорогою назад — околиці Брянська, Рильська та Орла.
У серпні 1581 року разом з річицьким старостою, князем Ярошем Жижемським, овруцьким старостою Аврамом Мишкою, київським чашником і ротмістром королівським Киріяном Лятошинським і загоном козаків Яна Оришевського пішов на Трубчевськ. Місто було сильно спустошене і спалене. Дорогою назад, на річці Судость Вишневецького наздогнало московське військо, однак воно було вщент розбите[18].
За значні військові заслуги 1580 року введений до сенату Речі Посполитої, після чого передає Канівське та Черкаське староства синові Олександрові. Посади старости канівського і черкаського зберіг до смерті. 1580 р. став каштеляном брацлавським, 15 березня 1581 каштеляном київським.
Разом з дружиною, Гальшкою Юріївною Зенович, залишив добру пам'ять як фундатор трьох православних монастирів.
Помер у Вишневці 15 жовтня 1584 р. у віці 55 років, був похований із почестями в Києво-Печерській Лаврі. За даними Афанасія Калнофойського, помер о 2-й годині ночі з понеділка на вівторок 16 жовтня 1584, був похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври[19], існував його надгробок з епітафією.[20]
У шлюбі з Гальшкою Юріївною Зенович у нього народилось 5 дітей:
- Олександр (р.н.н. — Стамбул, 1594) — староста черкаський, канівський, корсунський, лоївський. Одружений з Оленою Єловицькою (р.н.н. — 1587)
- Михайло (1588—1619) — староста овруцький.
- Юрій (р.н. невідомий — 1617/18) — каштелян київський.
- Марина Вишневецька — дружина стольника полоцького Теодора Горського
- Софія Вишневецька (р.н.н. — до 1595) — дружина підскарбія надвірного литовського Івана Остафія Тишкевича (†1631). У шлюбі народилось 8 дітей.
Онуки князя по сину Михайлу Вишневецькому
Михайло Вишневецький | Гальшка Зеновичівна пом. бл. 1594 | ||||||||||||
Раїна Могилянка нар. 1588 пом. після 18 січня 1619 | Михайло Вишневецький нар. ? пом. перед 1616 | ||||||||
Ярема Вишневецький нар. 1612 пом. 22 серпня 1651 | Олександр Роман Вишневецький пом. 1629 | Юрій Криштоф Вишневецький пом. 1629 | Анна Вишневецька |
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 56–57. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 98.
- ↑ Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 30. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
- ↑ а б Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 54, 56. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 58. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 106. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 129. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 113. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Князі Друцкія-Горскія ў Вялікім Княстве Літоўскім у XV—XVIII стст. / за ред. В. У. Галубовіч, С. А. Рыбчонак, А. І. Шаланда — 2016. — С. 92. — 400 с. — ISBN 978-985-90380-3-7
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 60. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 61. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
- ↑ Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35.
- ↑ П. Гуцал. Epicedion // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 559. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 4. — S. 545.
- ↑ Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 111—112.
- ↑ Czernihów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 826. (пол.) — S. 826. (пол.)
- ↑ Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 117—118.
- ↑ Widacki J. Kniaz Jarema. — Katowice, 1984. s.59
- ↑ Аθанасій Калнофойскій. Эпитафіи фундаторам лавры / Отделъ ІІ. Извѣстія очевидцевъ, современниковъ и иностранныхъ писателей // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей. — Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874. — С. 35—36.
- Вирський Д. Вишневеччина: перші перемоги і перші соратники (1555—1595 рр.) [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Україна в Центрально-Східній Європі. — 2015. — Вип. 15. — С. 108—124.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 544—546. (пол.)
- Михайло Вишневецький. Князь, гетьман українського козацтва.[недоступне посилання з червня 2019]
- Гетьман України Михайло Вишневецький (1529 — 15 жовтня 1584 р.). Він надійним був щитом цілій Україні
- Формування та встановлення Запорізької Січі [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.).
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Попередник Дмитро Вишневецький | Гетьман України 1569-1570 | Наступник Іван Свирговський |