Терзиул Владислав Олександрович — Вікіпедія

Владислав Олександрович Терзиул
Народився18 червня 1953(1953-06-18)
Артем, Приморський край, РРФСР, СРСР
Помер18 травня 2004(2004-05-18)[1] (50 років)
Макалу, Косі[d], Східний регіон, Непал
·загинув під час спуску з вершини Макалу
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Місце проживанняПівденне[2]
Діяльністьальпініст
Нагороди
Орден «За мужність» I ступеня Орден «За мужність» II ступеня орден «За мужність» III ступеня
орден святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня (УПЦ МП)
Сайтwww.terzyul.info

Владислав Олександрович Терзиул (18 червня 1953(19530618), Артем, Приморський край, СРСР — 18 травня 2004, гора Макалу, Гімалаї) — український альпініст, майстер спорту міжнародного класу (1999), заслужений майстер спорту (2000).

Здолав усі «семитисячники» Радянського Союзу та першим серед альпіністів колишнього СРСР піднявся на всі чотирнадцять «восьмитисячників» планети[3][4]. Всі сходження на восьмитисячники було здійснено у спортивному стилі, без застосування кисню.

Біографія

[ред. | ред. код]

Після закінчення інституту інженерів водного транспорту у Новосибірську працював диспетчером у портах СРСР, із 1980 року мешкав у м. Южне Одеської області.

Перші сходження здійснив 1979 року на Тянь-Шані. 1991 року вперше брав участь у гімалайській експедиції (у складі альпіністського клубу «Одеса»)[5].

Здійснив понад 50 сходжень найвищої категорії складності (5-ї та 6-ї). Сходження на вершини Аннапурна I (1996, північно-західний гребінь, у складі польської експедиції) та Манаслу (2001, південно-східне ребро, українська національна експедиція) здійснено новими, прокладеними ним маршрутами[5].

Завоювання «Корони Землі»

[ред. | ред. код]
Дві вершини Шишабангми, Головний пік ліворуч і Центральний — у центрі масиву

Владислав першим з пострадянських альпіністів за 11 років (1993–2004) здійснив сходження на всі 14 восьмитисячників планети. Щоправда, офіційна міжнародна статистика підкорення восьмитисячників не враховує сходження на другорядні вершини восьмитисячників, які нижчі головної. У випадку Терзиула це сходження на Передвершину Броуд-пік (8028 м) і вершину Шишабангма Центральна (8013 м), які хоч і вищі 8000 м, але нижчі від головних піків.

Українська експедиція 27 вересня 2000 зійшла на Шишабангму Центральну по класичному маршруту з північної, китайської сторони. Сергій Пугачов, учасник експедиції з Донецька розповів:

«Це була малобюджетна, швидкісна експедиція — дуже коротка й швидка акліматизація, два виходи на маршрут. Альпіністи відразу ж набрали темп, бо Владислав мав піднятися ще на одну гору — Чо-Ойю, що він потім і зробив … На Головну вершину група не піднялася, тому що просто не знала про її існування. Всі експедиції йдуть класичним маршрутом на Центральну. Китайська федерація альпінізму сходження на цю вершину зараховує й видає сертифікати. Для виходу на Шишабангму Головну, групі потрібно було пройти по гребеню ще 500 метрів»[6].

З тієї ж причини Терзиулу не зарахували сходження на Броуд-пік, бо він піднявся на Передвершину замість Головної, яка на 23 метри вища[7].

Загинув Владислав Терзиул під час спуску з гори Макалу (8485 м) 18 травня 2004 року[8].

Восьмитисячники Терзиула

[ред. | ред. код]
Докладніше: Восьмитисячники
Вершина Макалу, праворуч

Інші успішні сходження

[ред. | ред. код]

Підкорив усі «семитисячники» СРСР[8][9], але звання «Сніжний барс» офіційно не було оформлено, тому Владислава немає у списках[10] Володимира Шатаєва[ru].

Здійснив численні сходження на гори Кавказу, Паміру, Тянь-Шаню, Гімалаїв, Каракоруму, найвідоміші серед яких[8][9]:

Спуски на лижах: з вершини Чо-Ойю і з Шиша Пангма (зі штурмового табору з висоти 7400 м).

Нагороди

[ред. | ред. код]

Владислав Терзиул удостоєний нагород України:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Биография // Сайт памяти Терзыула
  2. ↑ Почесні Южненці
  3. ↑ Программа восхождений на все восьмитысячники планеты. Главные новости российского и зарубежного альпинизма. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(рос.)
  4. ↑ Climbers that have summited 10 to 13 of the 14 Main-8000ers. MountEverest.net by climbers. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(англ.)
  5. ↑ а б Альпинист Владислав Терзыул: Одержимый высотой. Главные новости российского и зарубежного альпинизма. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 13 січня 2011.(рос.)
  6. ↑ Пам'яті Владислава Терзиула. Шишабангма 8013 м [Архівовано 28 червня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Broad Peak 8047 m [Архівовано 1 червня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  8. ↑ а б в [Альпинизм: Владислав Терзыул(рос.). Архів оригіналу за 8 грудня 2012. Процитовано 18 червня 2009. Альпинизм: Владислав Терзыул(рос.)]
  9. ↑ а б в EverestNews, Sad results on Makalu: 1 missing climber and 1 passed away on Makalu Update [Архівовано 12 травня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  10. ↑ SNOW LEOPARDS (SNEZHNY BARS) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Указ Президента України від 6 липня 1999 року № 805/99 «Про відзначення нагородами України учасників Першої Української національної експедиції на Еверест [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»
  12. ↑ Указ Президента України від 9 жовтня 2001 року № 942/2001 «Про відзначення державними нагородами України [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»
  13. ↑ Указ Президента України від 24 червня 2004 року № 684/2004 «Про нагородження В. Терзиула орденом "За мужність" [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.]»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Терзиул_Владислав_Олександрович&oldid=43663783