Владислав Шафер — Вікіпедія

Владислав Шафер
пол. Władysław Szafer
Народився23 липня 1886(1886-07-23)[1][2]
Сосновець, Республіка Польща[1]
Помер16 листопада 1970(1970-11-16)[1] (84 роки)
Краків, Республіка Польща[1]
ПохованняРаковицький цвинтар
Країна Республіка Польща
Діяльністьботанік, археолог, викладач університету, геолог, палеонтолог
Alma materЛНУ ім. І. Франка
Галузьбіологія
ЗакладЯгеллонський університет
ПосадаРектор Ягеллонського університетуd
Науковий ступіньпрофесор
ЧленствоПольське наукове товариство у Львові
Угорська академія наук
Данська королівська академія наук
Леопольдина
Polskie Towarzystwo Geologiczned
Польська академія наук
У шлюбі зJanina Jentys-Szaferowad
Нагороди
CMNS: Владислав Шафер у Вікісховищі

Владислав Шафер (пол. Władysław Szafer; (23 липня 1886(18860723), Сосновець — 16 листопада 1970, Краків) — польський ботанік, професор Ягеллонського університету (у 1936—1938 роках його ректор).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в містечку Сосновець, що в Польщі, навчався у Віденському, а потім у Львівському університетах, був учнем відомого польського ботаніка і піонера охорони природи М. Рациборського. З 1912 р. В. Шафер — професор Лісового коледжу у Львові, професор Яґеллонського університету, в 1936—1937 рр. — його ректор і одночасно директор Краківського ботсаду. У 1952 р. стає членом Польської Академії наук, з 1957 по 1965 рр.. — її віце-президент. Під його керівництвом надруковано багатотомне видання «Флора Польщі»[3].

З 1919 по 1938 рр. Владислав Шафер керував державною радою з охорони природи Польщі, був заступником міністра з охорони природи польського міністерства освіти і віросповідання. Він — ініціатор і редактор журналу «Ochrona Przyrody» (1920—1965 рр.), «Охороняємо природу Вітчизни» (з 1945), збірника «Скарби природи і їх охорона» (1932), двотомника «Ochrona przyrody i jej zasobōw» (1965). У 1949 р. завдяки зусиллям вченого в Польщі прийнято закон про охорону природи[3].

В. Шафер був не тільки теоретиком, але і великим практиком охорони природи. Примітно, що почав займатися практичною природоохороною він саме в Західній Україні. У 1908—1910 рр. В. Шафер піднімає питання про охорону природи в Медоборах. У 1912 р. публікує одну з перших праць про «Пам'ятку Пеняцьку» — приватний резерват графа В. Дідушицького на Львівщині, в ці ж роки пропагує ідеї природоохорони у Львівському лісовому інституті. У 1913 і 1914 рр. готує проекти резерватів в Ґоpґанах, на Чорногорі і в Княждворі, але перша світова війна перешкодила їх здійсненню. Свою ідею В. Шафер втілив у життя лише в 20-х роках. У 1909 р. на 25-му з'їзді Галицького лісового товариства В. Шафер піднімає питання про охорону лісових об'єктів у Галичині, а в 1913 р. на з'їзді цього ж товариства — про необхідність розробки закону по охорону лісових пам'яток[4][5].

При його активній участі в 30-х роках у Західній Україні створено резервати в Шутромінцях (Тернопільска обл.), на Черемоші, Чорногірський нацпарк. Немало зробив вчений для пропаганди ідей охорони природи серед галицької молоді, школярів, вчителів, духовенства, турістов, мисливців, лісників, виступаючи з лекціями і в пресі[4][5].

Після другої світової війни В. Шафер знову починає активно займатися природоохороною. Він очолює комітет з охорони природи Польської Академії наук, організовує в Кракові Інститут охорони природи ПАН. Під його керівництвом видається підручник з охорони природи (1957, 1965 рр.). Вчений був одним з ініціаторов організації МСОП, його обрано почесним членом. В. Шафер — автор понад 450 праць щодо охорони природи[3].

У 50-х роках, бажаючи зберегти первісні природні куточки в Українських Карпатах, він передає львівському біологу професору К. А. Малиновському матеріали щодо створених там в 20-30-х роках польськими властями резерватів. Завдяки цьому частину їх було заповідано[3].

Владислав Шафер запам'ятався як принциповий, незламний борець за охорону природи. Будучи в 20-30-х роках головою Держради з охорони природи Польщі, він двічі — в 1935 і 1938 рр. виходив у відставку, протестуючи таким чином проти будівництва туристичних об'єктів у заповідних куточках Татр[3].

Помер В. Шафер 16 листопада 1970 р. у Кракові.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • Szafer W. Pamiatka pieniacka // Sylwan. — 1912. — № 30. — S. 361—366.
  • Szafer W. Cizy w Kniazdworze pod Kolomyia jako godny ochrony zabytek przyrody Lesnej // Sylwan. — 1913. — № 31. — S. 447—452.
  • Szafer W. O niektorych rzadszych roslinach nizu galicyjskiego // Sprawozdanie komisij Fiziograficznej PAN. — 1913. — Т. 47. — S. 41-51.
  • Szafer W. Osobliwosci i zabytki flory okolic Lwowa // Rozprawy i Wiadomosci z Myzeum im Dzieduszyckich. — 1914. — Т. 1. — S. 10-17.
  • Szafer W. Uwagi o florze stepowej okolic Buska // Pamistnik Fisiografichzny. — 1918. — Т. 25. — № 4. — S. 1-10.
  • Szafer W. Grozba zniczenia resztek stepow na Podoly // Ochrona przyrody. — 1929. — № 9. — S. 154.
  • Szafer W. Niszczenie Limb w Gorganach // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 270.
  • Szafer W. Zagrozenie zniczczeniem Panienskich skal pod Krzemiencem // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 269.
  • Szafer W. Projekt rezervatu w Szutromincach na Podolu // Ochrona przyrody. — 1930. — № 10. — S. 258.
  • Szafer W. Projekt utworzenia reserwatu dla fauny karpackiej nad gornym Szeremoszem // Ochrona przyrody. — 1932. — № 12. — S. 165—166.
  • Szafer W. Niczeczenie kosodrzewiny w Karpatach Wschodnich // Ochrona przyrody. — 1932. — № 12. — S. 182.
  • Szafer W. Wobronie kosodrzewiny // Las Polski. — 1932. — № 10.
  • Szafer W. Ochrona przyrody na Polesiei // Postepy prac przy meljoracji Polesia (1931—1932). — 1933. — № В.
  • Szafer W. Las i step na zachodnim Podolu // Rozprawy Wydzialy Matematyczno-Przyrodniczego PAN. — 1935. — Т. 71, № В-2. — 124 s.
  • Szafer W. Rezerwaty Lesny w Szutromincach na Podolu // Ochrona Przyrody. — 1936. — № 16. — S. 10-22.
  • Szafer W. Zarys historii ochrony przyrody w Polsce // Ocrona przyrody i jej zasobow. — 1965. — Т. I. — S. 53-105.
  • 1914. Czosnek wołyński w Gołogórach. Warszawa: Societas Scientiarum Varsoviensis.
  • 1915. Anatomische Studien über Javanische Pilzgallen. Cracovie: Akad. Umiejętności.
  • 1924. Rośliny polskie. Lwów; Warszawa: Ksiażnica-Atlas.
  • 1925. U progu sahary: wrażenia z wycieczki do Tunisu odbytej na wiosnę 1924-go roku. Cieszyn: Nakładem Księgarni «Kresy».
  • 1928. Objasnienie geobotanicznej mapy Sokalszczyzny oraz zapiski florystyczne z tego obszaru.
  • 1928. Das Hochmoor «Na Czerwonen» bei Nowy Targ.
  • 1928. Guide for the excursion to the valley of the river Pradnik.
  • 1928. Die Diluvialflora in Ludników bei Kraków.
  • 1929. Element górski we florze nizu polskiego = The mountain element in the flora of the Polish plain.
  • 1929. Parki narodowew Polsce = National parks in Poland.
  • 1932. The beech and the beechforets in Poland. Bern.
  • 1933. Flora plejstoceńska w Jarosławiu. Kraków.
  • 1935. Flora polska. Kraków: Polska Akademja Umiejętności.
  • 1935. Dwuliscienne wolnoplatkowe.
  • 1935. Pleistocenskie jezioro pod Jaslem.
  • 1935. Las i step na zachodniem Podolu = The forest and the steppe in West Podolia.
  • 1935. The significance of isopollen lines for the investigation of the geographical distribution of trees in the post-glacial period.
  • 1938. Eine pliozäne Flora in Krościenko am Dunajec.
  • 1947. Flora pliocenska z Kroscienka N/Dunajcem.
  • 1948. Chromosome pairing and fertility in a new synthetic Triticum spelta.
  • 1953. Rosliny Polskie.
  • 1954. Czwartorzęd w nowym ujęciu.
  • 1957. The Genus Sphaerotheca Kirchheimer in the Lower Pliocene of the Carpatian Mountains.
  • 1958. Chronione w Polsce gatunki roślin.
  • 1959. Szata roslinna Polski.
  • 1959. 'Swietokrzyski Park Narodowy.
  • 1961. Miocenska flora ze Starych Gliwic na Slasku = Miocenovaja flora iz Starych Glivic v Verchnej Silezii = Miocene flora from Stare Gliwice in Upper Silesia.
  • 1962. Tatrzański Park Narodowy / praca zbiorowa pod.
  • 1962. Tatrzański Park Narodowy.
  • 1964. The decline of tertiary plants before the maximal glaciation of the West Carpathians.
  • 1964. Zarys historii botaniki w Krakowie na tle szesciu wieków Uniwersytetu Jagiellonskiego.
  • 1964. Ogólna geografia roslin.
  • 1965. Ochrona przyrody i jej zasobów.
  • 1966. The vegetation of Poland.
  • 1966. La Société botanique de Pologne dédie ce volume à son membre d'honneur le Professeur docteur.
  • 1966. Dziesięć tysięy lat historii lasu w Tatrach.
  • 1969. Kwiaty i zwierzęta: zarys ekologii kwiatów.
  • 1972. Szata roslinna Polski.
  • 1973. Protection of man's natural environment.
  • 1975. General plant geography. Warszawa.

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Аверин В. Охорона природи в Польщі // Вісник природознавства. — 1927. — № 3-4. — С. 188—189.
  • Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  • Стойко С. Заповідники та пам'ятки природи Українських Карпат. — Львів: ЛГУ, 1966. — 130 с.
  • Köhler Piotr. Szafer Władysław Józef, krypt. W.S. (1886—1970) // Polski Słownik Biograficzny. — 2009. — T. 46. — S. 401—407.
  • Syniawa M. Władysław Szafer w 120 rocznicę urodzin. Część II // Przyroda Górnego Śląska. — 2006. — T. 46. — S. 14-15.
  • Ochrona przyrody. — 1971. — № 36. — С. 1-2.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119213079 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д Борейко В. Е. Словарь деятелей охраны природы. — К.: КЭКЦ, 2001. — 524 с.
  4. ↑ а б Аверин В. Охорона природи в Польщі // Вісник природознавства. — 1927. — № 3-4. — С. 188—189.
  5. ↑ а б Стойко С. Заповідники та пам'ятки природи Українських Карпат. — Львів: ЛГУ, 1966. — 130 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владислав_Шафер