Воловіца — Вікіпедія
Село Воловіца рум. Voloviţa | ||||
Основні дані | ||||
---|---|---|---|---|
48°06′11″ пн. ш. 28°19′22″ сх. д. / 48.10306° пн. ш. 28.32278° сх. д. | ||||
Країна | Молдова | |||
Район | Сороцький район | |||
Комуна | Воловіца | |||
Перша згадка | 1803[1] | |||
Населення | 1891 (2004) | |||
Поштові індекси (Poșta Moldovei) | MD-3050 | |||
Телефонний код | +373-230 | |||
Висота над р.м. | 233 м | |||
Відстань | ||||
До районного центру | ||||
До Кишинева | ||||
Місцева влада | ||||
Ідентифікатори і посилання | ||||
GeoNames | 617106 | |||
Карта | ||||
Воловіца (рум. Voloviţa) — село в Молдові у Сороцькому районі. Адміністративний центр однойменної комуни, до складу якої також входить село Александру-чел-Бун.
Воловіца розташована на автостраді республіканського значення Сороки — Кишинів за 7 км від Сорок, за 30 км від залізничної станції Флорешти і за 43 км від залізничної станції Дрокія. Село розташоване неподалік від українського кордону, відстань до найближчого пункту пропуску — 8 км.
Згідно з переписом 2004 року в селі проживало 1891 чол., з них 928 чоловіків, 967 жінок, 393 дитини, 387 пенсіонерів. Бюджетні працівники — 64 особи, у сільському господарстві зайняті 650 чол., 77 жителів працюють в Сороках, 195 — за межами Молдови.
Національний склад: молдовани — 1835 чол., українці — 26, росіяни — 22, інші — 9.
В 1836 році в селі було 38 селянських господарств, 95 чоловіків та 90 жінок, 951 десятина орної землі, 177 десятин лісу, 20 десятин садів і 12 десятин тютюну. Селом володів дворянин Тарчевський.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали українці, населення розмовляло лише українською мовою[2].
- ↑ Nicu V. Localitățile Moldovei în documente și cărți vechi: Îndreptar bibliografic. Volumul 2: M-Z — Chișinău: Universitas, 1991. — С. 413. — 434 с. — ISBN 5-362-00842-0
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 363. (рос. дореф.)
Це незавершена стаття з географії Молдови. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |