Зовнішнє освітлення — Вікіпедія

Зовнішнє освітлення (ЗО) — освітлення вулично-дорожньої мережі, житлових кварталів та масивів, парків, або територій будь-яких інших об'єктів, за допомогою штучних джерел світла, перетворенням електричної енергії на світлову.

Зовнішнє штучне освітлення міста, одночасно виконує естетичне, екологічне й економічне завдання, тому що є одним з найважливіших елементів його благоустрою та архітектурно-художнього оформлення. Забезпечення світлового затишку у вечірній і нічний час, досягається за рахунок раціонально обраних кількісних й якісних характеристик штучного освітлення, що регламентуються нормами.

Освітлення міст передбачає нормовану величину — яскравість, або освітленість поверхонь дорожніх покриттів. Норми регламентують значення яскравості (освітленості) дорожніх покриттів, залежно від інтенсивності руху транспорту, визначають припустимі величини нерівномірності розподілу яскравості поверхнею дорожнього покриття в поздовжньому й поперечному напрямках, а також припустиме значення характеристики сліпучої дії вуличних світильників. Ці обмеження, є граничними значеннями характеристик якості освітлення. Оскільки зовнішнє освітлення міст, є елементом середовища перебування містян, то воно може впливати на їхнє повсякденне життя. Залежно від характеристик освітлювальних установок, останні мають позитивний і негативний вплив на якість життя громадян і навколишнє середовище. До негативного, відносять так зване «світлове забруднення» міського середовища.

«Світлове забруднення» — це ефект, що створюється освітлювальними установками, які крім освітлення зон, для яких вони призначені, додатково освітлюють інші, прилеглі зони. Наприклад, світильники зовнішнього освітлення або освітлювальні прилади спортивних споруд, площ, архітектурних об'єктів, освічують фасади прилеглих будинків і вікна житлових будинків, що порушує спокій мешканців. У рекомендаціях МКО є обмеження рівнів вертикальної освітленості, створюваної випромінюванням освітлювальних приладів вуличного й архітектурного освітлення, що проникає крізь вікна будинків. Ці обмеження, знайшли відбиток й у дійсних в Україні, нормах природного й штучного освітлення.

Розсіяне світло світильників дуже впливає на навколишнє середовище, створенням, як дискомфорту для жителів, так і забрудненням нічного небосхилу через випромінювання частки світлового потоку у верхню півсферу (Світлова завіса над містом ускладнює роботу, наприклад, астрономів і льотчиків, крім того, свідчить про перевитрату електричної енергії на зовнішнє освітлення).

Великим, є естетичний вплив освітлювальних установок на нічне й денне обличчя міста. Уночі, підсвічування будинків, ансамблів і пам'ятників поліпшує їхній архітектурний вигляд і сприятливо впливає на їхнє сприйняття.

Нарешті, зовнішнє освітлення, чи-то: освітлення вулиць, площ, пішохідних зон, зон відпочинку й розваг, позитивно впливає на відчуття свободи й безпеки громадян.

Об'єкти зовнішнього освітлення — електричне та допоміжне обладнання й електромережі (у тому числі, лінії електропередачі напругою до 1000 В, апаратура диспетчерського зв'язку, автоматика та телемеханіка), що забезпечують належну роботу, згідно з державними стандартами, технічними умовами та нормами, вуличного, об'єктного та архітектурно-декоративного освітлення.

Утримання об'єктів зовнішнього освітлення — роботи пов'язані з обслуговуванням та забезпеченням належної дії таких об'єктів, згідно державних стандартів, технічних умов та норм.

Світлоточка — місце перетворення електричної енергії на світлову у мережах зовнішнього освітлення.

Замовник робіт з утримання об'єктів зовнішнього освітлення — власник або балансоутримувальник об'єктів зовнішнього освітлення, що здійснює відбір виконавця на роботи з їх утримання, або виконує завдання виконавця, самостійно.

Виконавець робіт з утримання об'єктів зовнішнього освітлення — організація, підприємство або установа незалежно від форми власності, що виконує роботи з утримання об'єктів зовнішнього освітлення, має відповідне устаткування та обладнання, і здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства України.

Освітлювальні прилади зовнішнього освітлення (світильники, прожектори) можна встановлювати на спеціально призначених для такого освітлення опорах, а також на опорах повітряних ліній до 1 кВ, опорах контактної мережі електрифікованого міського транспорту всіх видів струмів напругою до 600 В, стінах і перекриттях будівель і споруд, щоглах (у тому числі щоглах блискавковідводів, які стоять окремо), технологічних естакадах, майданчиках технологічних установок і димових труб, парапетах та огородженнях мостів і транспортних естакад, на металевих, залізобетонних та інших конструкціях будівель і споруд незалежно від відмітки їх розташування, можна підвішувати їх на тросах, укріплених на стінах будівель та опорах, а також установлювати на рівні землі та нижче.

Установлювати світильники зовнішнього освітлення на опорах ПЛ до 1 кВ слід:

• під час обслуговування світильників з телескопічних вишок з ізолювальною ланкою, як правило, вище проводів ПЛ або на рівні нижчих проводів ПЛ у разі розміщення світильників і проводів ПЛ з різних боків опори. Відстань по горизонталі, від світильника до найближчого проводу ПЛ, повинна бути не менше ніж 0,6 м;
• під час обслуговування світильників з використанням інших засобів нижче проводів ПЛ. Відстань по вертикалі від світильника до проводу ПЛ (у просвітлі) повинна бути не менше ніж 0,2 м, відстань по горизонталі від світильника до опори (у просвітлі) повинна бути не більше ніж 0,4 м.

Під час підвішування світильників на тросах, потрібно вживати заходів для запобігання розгойдуванню світильників під дією вітру.

Над проїзною частиною вулиць, доріг і площ, світильники слід установлювати на висоті не менше ніж 6,5 м.

Над контактною мережею трамвая, світильники треба встановлювати на висоті не менше ніж 8 м до головки рейки, над контактною мережею тролейбуса на висоті не менше ніж 9 м від рівня проїзної частини. Відстань по вертикалі від проводів ліній вуличного освітлення до поперечок контактної мережі або підвішених до поперечок ілюмінаційних гірлянд повинна бути не менше ніж 0,5 м.

Над бульварами та пішохідними доріжками, світильники слід встановлювати на висоті не менше ніж 3 м.

Найменша висота встановлення освітлювальних приладів для освітлення газонів і фасадів будинків і споруд та для декоративного освітлення не обмежується за умови, що буде дотримано вимоги 6.1.15. Правил улаштування електроустановок.

Встановлювати освітлювальні прилади у заглибленнях нижче рівня землі, дозволяється за наявності дренажних або інших аналогічних пристроїв, для видалення води з приямків.

Для освітлення транспортних розв'язок, міських та інших площ, світильники можна встановлювати на опорах висотою 20 м і більше за умови забезпечення гарантії вжиття заходів для безпеки їх обслуговування (наприклад, опускання світильників, улаштування майданчиків, використання вишок тощо).

Допускається розміщувати світильники в парапетах і огородженнях мостів і естакад з негорючих матеріалів на висоті 0,9-1,3 м над проїзною частиною за умови захисту їх від дотику до струмопровідних частин світильників.

Опори установок освітлення площ, вулиць, доріг слід розташовувати на відстані не менше ніж 1 м від лицьової грані бортового каменю до зовнішньої поверхні цоколю опори на магістральних вулицях і дорогах з інтенсивним транспортним рухом і на відстані не менше ніж 0,6 м на інших вулицях, дорогах і площах. Цю відстань, дозволяється зменшувати до 0,3 м за умови відсутності маршрутів міського транспорту та вантажних машин. Якщо немає бортового каменю, відстань від кромки проїзної частини до зовнішньої поверхні цоколю опори повинна бути не менше ніж 1,75 м.

На територіях промислових підприємств, відстань від опори зовнішнього освітлення до проїзної частини рекомендується брати не менше ніж 1 м. Допускається зменшувати цю відстань до 0,6 м.

Опори освітлення вулиць і доріг, які мають розподільні смуги шириною 4 м і більше, можна встановлювати по центру розподільних смуг.

На вулицях і дорогах, які мають кювети, допускається встановлювати опори за кюветом, якщо відстань від опори до найближчої межі проїзної частини не перевищує 4 м.

Опора не повинна розміщуватися між пожежним гідрантом і проїзною частиною.

Опори на перетинах і примиканнях вулиць і доріг рекомендується встановлювати на відстані не менше ніж 1,5 м від початку закруглення тротуарів, не порушуючи лінії встановлювання опор.

Опори зовнішнього освітлення на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах, транспортних естакадах тощо) слід встановлювати у створі огородження у сталевих станинах або фланцях, які прикріплюють до елементів інженерної споруди.

Опори для світильників освітлення алей і пішохідних доріг слід встановлювати за межами пішохідної частини.

Світильники на вулицях і дорогах з рядковим насадженням дерев, треба встановлювати поза кронами дерев на подовжених кронштейнах, спрямованих у бік проїзної частини вулиці, або слід використовувати тросове підвішування світильників.

Для зовнішнього освітлення можна використовувати будь-які джерела світла.

Для охоронного освітлення територій підприємств, якщо охоронне освітлення нормально не вмикається, а вмикається автоматично від дії охоронної сигналізації, розрядні лампи застосовувати не допускається.

У наш час (на початку XXI століття), в освітлювальних установках зовнішнього освітлення, знаходять застосування: світлодіодні лампи та матриці, дугові ртутні люмінесцентні лампи типу ДРЛ (поступово виводяться з використання), натрієві лампи високого тиску ДНаТ, металогалогенні лампи ДРИ, а також лампи розжарення й, рідше, в установках архітектурного освітлення, натрієві лампи низького тиску ДНаО.

Для освітлення більших відкритих просторів застосовують ксенонові лампи типу ДКсТ і галогенні лампи розжарення КГ (поступово замінюються металгалогеновими та світлодіодними лампами / прожекторами), які використовуються й в освітлювальних установках відкритих спортивних споруд.

Відповідно до наявних стандартних систем напруги, в електричних освітлювальних мережах, джерела світла випускаються на номінальну напругу 230, 380 В. У вуличних освітлювальних установках застосовується напруга 230В, джерела світла вмикаються на фазну напругу 230 В.

Діапазон потужностей ламп розжарювання загального призначення, що застосовується в зовнішньому освітленні, перебуває в інтервалі від 60 до 500 Вт. Як правило, лампи цих потужностей випускаються на напругу 215—225, 220—230, 230—240, 235—245 В.

У маркуванні ламп буква В позначає вакуумні лампи, Г — лампи з газовим наповненням, К — лампи з криптоновим наповненням, Б — біспіральні аргонові лампи, БК — біспіральні криптонові лампи. Лампи потужністю до 150 Вт можуть виготовлятися як у прозорих, так й у матованих, молочних й опалових колбах. Лампи потужністю до 200 Вт мають різьбовий цоколь Е27; лампи 500 Вт і більше — цоколь Е40; лампи 300 Вт можуть бути як з цоколем Е27 так і з цоколем Е40.

Світлова віддача ламп основної серії, лежить у межах 7-19 лм/Вт і підвищується зі збільшенням одиничної потужності ламп і знижується зі збільшенням номінальної напруги. Номінальний термін служби ламп 1000 годин.

Випромінювання ламп розжарювання значно відрізняється від денного світла. У зв'язку з перевагою у спектрі ламп розжарювання видимого випромінювання в жовтогарячій і червоній частинах і недостачею його в синій і фіолетовій частинах відбувається перекручення передачі кольору, тобто підсилюються «теплі» колірні тони (червоні, жовтогарячі, коричневі) і послабляються «холодні» (зелені, блакитні, фіолетові).

Робота ламп розжарювання практично не залежить від умов зовнішнього середовища, в тому числі від температури. Але характеристики ламп розжарювання дуже чутливі до рівня напруги, що підводиться. При відхиленнях напруги від номінальної на 1 % світловий потік ламп змінюється на ±3,7 %, потужність на +1,5 %, світлова віддача на ±2,2 %, термін служби на ±14 %.

Різновидом звичайних ламп розжарювання є лампи з йодним циклом — кварцові галогенні лампи. В освітлювальних установках, раніше, в основному застосовувалися трубчасті лампи типу КГ потужністю 0,5-1,0-1,5-2,0-5,0-10,0 кВт. Лампи мають форму трубки з кварцового скла з циліндричними або плоскими металевими цоколями. Світлова віддача ламп 22- 26 лм/Вт, термін служби 2000 годин, положення горіння — горизонтальне.

Дугові ртутні лампи високого тиску з люмінофорним покриттям на колбі випускають потужністю від 50 до 2000 Вт, в установках освітлення міст знаходять застосування лампи потужністю від 80 до 1000 Вт.

Маркування ламп містить такі елементи: Д — дугова, Р — ртутна, Л — люмінесцентна. Цифри після букв відповідають потужності ламп у ватах, далі в дужках — «червоне відношення», %, цифра після дефіса — номер розробки.

У спектрі випромінювання ламп типу ДРЛ існують два максимуми — у зеленій і червоній частинах спектра; переважними, є зелені випромінювання. Тому при освітленні лампами ДРЛ всі кольори, крім зеленого, сприймаються менш яскравими і з перекручуванням за кольоровістю, що істотно погіршує передавання кольору. У лампах останніх розробок застосовують люмінофори, що перетворюють ультрафіолетове випромінювання ртутного розряду у відсутнє випромінювання червоної частини спектра. Якість виправлення передачі кольору ламп типу ДРЛ визначається відносним вмістом червоного випромінювання — відношенням світлового потоку в червоній частині спектра (600—780 нм) до загального світлового потоку лампи («червоне відношення»). Лампи випускаються трьох модифікацій з «червоним відношенням» 6, 10, 12-15 %.

Лампи типу ДРЛ випускаються чотирьохелектродними — два основних і два додаткових електроди, що слугують для полегшення запалювання розряду.

Світлова віддача ламп типу ДРЛ зростає зі збільшенням одиничної потужності ламп і становить від 40 до 60 лм/Вт.

Термін служби ламп потужністю 80-400 Вт становить 18-24 тис. годин, причому до кінця терміну служби світловий потік знижується до 70 % номінального. Лампи характеризуються значними пульсаціями світлового потоку.

При живленні ламп змінним струмом з частотою 50 Гц у схемах зі стандартними ПРА коефіцієнт пульсації становить 63-74 %.

Процес розгоряння ламп після вмикання триває 5-7 хв. При перерві живлення лампи гаснуть і повторне запалювання відбувається після їх остигання протягом 7-10 хв. Лампи допускають будь-яке положення горіння. Однак при горизонтальному положенні дуга в пальнику злегка вигинається догори, що призводить до невеликого зниження потужності й світлової віддачі.

Температура навколишнього середовища впливає на параметри ламп. При від'ємних температурах потрібна більш висока напруга запалювання, але лампи надійно запалюються і горять з існуючими типами ПРА при температурі до −25ºС. При більш низьких температурах (нижче −25ºС) для надійного запалювання ламп необхідно застосовувати ІЗУ.

Робочий режим ламп визначається напругою мережі. При зміні напруги на ±1 % світловий потік змінюється на ±2,5 %, потужність на ±2 %. Лампи надійно працюють тільки при напрузі не менше 90 % номінальної.

Натрієві лампи — найбільш ефективні джерела видимого випромінювання. Вони мають найвищу світлову віддачу й незначне зниження світлового потоку при тривалому терміні служби (15-20 % за 10 тис. годин горіння). Колір випромінювання натрієвих ламп високого тиску має приємний золотаво-білий відтінок за рахунок переваги в спектрі жовто-жовтогарячого випромінювання з довжинами хвиль 560—610 нм.

Запалювання натрієвих ламп високого тиску здійснюється через пристрій, що подає на лампу імпульс високочастотної напруги з амплітудою 2-4 кВ. Час розігріву лампи до набуття сталої яскравості, становить 5-7 хв. Для повторного запалювання погаслої лампи потрібний час (2-3 хв) на охолодження розрядної трубки до температури, за якої, подавані імпульси напруги достатні для повторного запалювання розряду.

Натрієві лампи високого тиску типу ДНаТ виготовляють, як правило, у ціліндрічній прозорій зовнішній колбі. НЛВТ, призначені для заміни ламп типу ДРЛ.

Серед відмінних рис електричних параметрів НЛВТ у порівнянні з іншими РЛВТ (ДРЛ, ДРИ) слід зазначити меншу на 25-30 % початкову напругу горіння, що підвищується до кінця терміну служби на 25-30 %, тому для стандартних НЛВТ не можна застосовувати дроселі від ДРЛ. При заміні ламп типу ДРЛ у наявних світильниках лампами ДНаТ, слід застосовувати спеціально для цього призначені НЛВТ зі збільшеною напругою на лампі й меншим робочим струмом, ніж у стандартних ламп ДНаТ. Напруга запалювання в них повинна бути нижче напруги мережі.

На світлові й електричні параметри НЛВТ напруга мережі має такий же вплив, як і на параметри інших РЛВТ. Пульсації світлового потоку при живленні змінним струмом частотою 50 Гц становлять близько 70 %.

Сучасні натрієві лампи низького тиску являють собою U-подібний пальник з невеликими опуклостями або пряму жолобкову розрядну трубку, вміщені в скляні колби. Лампи мають високу світлову віддачу (у найкращих закордонних зразках до 150 і більше лм/Вт), характеризуються майже однорідним монохроматичним видимим випромінюванням у жовтій частині спектра. Час розігріву лампи, становить 10-15 хв. Для запалювання ламп необхідна напруга 450—500 В, тому їх включають у мережу через підвищувальні автотрансформатори з розсіюванням.

Зміна електричних характеристик ламп у період розгоряння незначна, вони змінюються слідом за миттєвими змінами напруги мережі. Пульсації світлового потоку наближаються до 100 % внаслідок майже повної безінерційності розряду.

Маркування лампи містить наступні елементи: Д — дугова, Р — ртутна, И — з випромінювальними добавками (йодиди), число — номінальна потужність у ватах, цифри після дефіса — номер розробки або модифікації.

Лампи за конструкцією подібні до ламп типу ДРЛ з пальниками й без або з одним запалювальним електродом. Лампи ДРИ випускаються в колбах ламп типу ДРЛ або у спеціальних циліндричних колбах. На параметри ламп істотний вплив має положення горіння: так світловий потік у горизонтальному положенні на 15-18 % нижче, ніж у вертикальному.

Температура навколишнього середовища впливає на напругу запалювання. Однак при використанні ІЗУ підвищення напруги запалювання зі зниженням температури навколишнього середовища не впливає на запалювання, тому що ІЗУ дає імпульс напруги з запасом.

На характеристики ламп ДРИ напруга мережі має такий же вплив, як і на інші РЛВТ, тобто при зміні напруги на ±1 % при роботі зі стандартним дроселем світловий потік ламп міняється на ±2,5 %, потужність на ±2,2 %.

Пульсації світлового потоку ламп ДРИ нижче, ніж у ламп типу ДРЛ, і становлять близько 30 %. Термін служби сучасних ламп ДРИ складає у середньому 7500-12000 годин, а спад світлового потоку до кінця терміну служби більше, ніж у ламп типу ДРЛ. Лампи ДРИ з кварцовим пальником потужністю 70, 100, 150 Вт випускають з різьбовим цоколем Е27, 250 й 400 Вт — з цоколем Е40. Лампи ДРИ з керамічним пальником, за винятком лампи потужністю 70 Вт, мають різьбовий цоколь Е40, лампи 70 Вт — Е27.

З появою світлодіодних ламп 2007 року, вони почали повсюдно витісняти у зовнішньому освітленні, насамперед, дугові ртутні лампи високого тиску, оскільки мають більшу енергоефективність і не потребують утилізації. Для зручності заміни застарілих ламп у світильниках, світлодіодні лампи випускаються з типовими цоколями: Е-14, Е-27, Е-40 та інше. Світлодіодні матриці стали використовувати в прожекторах, паркових світильниках та для освітлення доріг.

У 2010-і роки, з'явилися нові розробки, оскільки світлодіодна технологія пройшла довгий шлях. У даний час світлодіодні прожектори досить яскраві, щоби використовувати їх для освітлення, навіть на великих спортивних майданчиках. Основною причиною використання світлодіодів є низьке енергоспоживання і той факт, що світлодіодні лампи мають довший строк служби. Перші світлодіодні прожектори було використано, наприклад, у Великій Британії для освітлення спортивного поля, 24 березня 2014 року.

Живлення установок зовнішнього освітлення можна здійснювати безпосередньо від трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та ввіднорозподільних пристроїв (ВРП). Освітлювальні мережі, як правило, виконують із TNC-системою заземлення.

Для живлення світильників вуличного освітлення, а також зовнішнього освітлення промислових підприємств потрібно прокладати, як правило, самостійні лінії.

Живлення світильників допускається виконувати від додатково прокладених для цього фазних провідників, і PEN-провідника повітряної лінії електричної мережі міста, населеного пункту, промислового підприємства.

Освітлювальні установки міських транспортних і пішохідних тунелів, доріг і площ категорії А за надійністю електропостачання, відносять до другої категорії, решту зовнішніх освітлювальних установок до третьої категорії.

Живлення світильників освітлення територій мікрорайонів, слід здійснювати безпосередньо від пунктів живлення зовнішнього освітлення або від мереж вуличного освітлення, які проходять поблизу (крім мереж вулиць категорії А), залежно від прийнятої в населеному пункті системи експлуатації. Світильники зовнішнього освітлення територій дитячих ясел-садків, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікарень, шпиталів, санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, дитячих таборів, можуть живитися як від увідних пристроїв цих будинків або трансформаторних підстанцій, так і від найближчих розподільних мереж зовнішнього освітлення за умови дотримання вимог 6.5.27 ПУЕ.

Живлення освітлення відкритих технологічних установок, відкритих виробничих майданчиків, відкритих естакад, складів та інших відкритих об'єктів при виробничих будівлях можна виконувати від мережі внутрішнього освітлення будівлі, до якого ці об'єкти належать.

Живлення світильників охоронного освітлення виконується, як правило, по самостійних лініях.

Живлення освітлювальних приладів під'їздів до протипожежних джерел води (гідрантів, водойм тощо), слід здійснювати від фаз нічного режиму мережі зовнішнього освітлення.

Світильники, установлені біля входів у будинок, рекомендується приєднувати до групової мережі внутрішнього освітлення і в першу чергу до мережі освітлення безпеки або евакуаційного освітлення, яке вмикають одночасно з робочим освітленням.

В установках зовнішнього освітлення світильники з розрядними джерелами світла повинні мати індивідуальну компенсацію реактивної потужності. Коефіцієнт потужності повинен бути не нижче ніж 0,85.

У разі застосування прожекторів з розрядними джерелами світла допускається групова компенсація реактивної потужності, за якої необхідно забезпечувати вимикання компенсувальних пристроїв одночасно з вимиканням компенсувальних установок, реактивну потужність яких вони компенсують.

Мережі зовнішнього освітлення рекомендується виконувати кабельними або повітряними лініями з використанням самоутримних ізольованих проводів. В обґрунтованих випадках, для повітряних розподільних мереж освітлення вулиць, доріг, площ, територій мікрорайонів і населених пунктів допускається використання неізольованих проводів.

Перетини ліній з вулицями та дорогами за довжини прогонів не більше ніж 40 м, допускається виконувати без застосування анкерних опор і подвійного кріплення проводів.

PEN-провідники мережі загального користування, виконані неізольованими проводами, у разі використання їх для зовнішнього освітлення, слід розташовувати нижче фазних проводів мережі загального користування та фазних проводів мережі зовнішнього освітлення.

У разі використання наявних опор, що належать електромережним організаціям, які не займаються експлуатацією зовнішнього освітлення, фазні проводи мережі зовнішнього освітлення допускається розташовувати нижче PEN-провідників мережі загального користування.

У місцях, де кабельні лінії переходять у повітряні, рекомендується передбачати вимикальні пристрої, які встановлюють на опорах на висоті не менше ніж 2,5 м. Установлювати вимикальні пристрої не слід у місцях виходів кабелю з пунктів живлення зовнішнього освітлення на опори, у місцях перетинання кабелем доріг, а також у місцях проходження кабелю через перешкоди.

3адля резервування розподільних кабельних ліній або ліній, які виконують самоутримними ізольованими проводами, між крайніми світильниками сусідніх відрізків для освітлення магістральних вулиць міст, рекомендується передбачати перемички (резервні кабельні лінії), які нормально вимикаються.

Повітряні лінії зовнішнього освітлення слід виконувати без урахування резервування, а їх проводи можуть бути різного перерізу вздовж лінії.

Відгалуження до світильників від кабельних ліній зовнішнього освітлення виконуються, як правило, без розрізання жил кабелю.

Під час прокладання зазначених кабельних ліній на інженерних спорудах слід передбачати заходи для зручності влаштування відгалужень від кабелю до опори та можливість заміни кабелю відрізками.

Увід кабелю в опори повинен обмежуватися цоколем опори. Цоколі повинні мати розміри, достатні для розміщення в них кабельних розгалужень і запобіжників або автоматичних вимикачів, які встановлюють на відгалуженнях до освітлювальних приладів, і бути обладнаними дверцятами із замком для обслуговування.

Допускається використовувати спеціальні ящики вводу, які встановлюються на опорах.

Електропроводку всередині опор зовнішнього освітлення слід виконувати ізольованими проводами в захисній оболонці або кабелями. Всередині сумісних опор зовнішнього освітлення та контактних мереж електрифікованого міського транспорту слід використовувати кабелі з ізоляцією на напругу не менше ніж 660 В.

Лінії, що живлять світильники, підвішені на тросах, слід виконувати кабелями, які прокладаються по тросу, самоутримними ізольованими проводами або неізольованими проводами, які прокладають на ізоляторах.

Троси для підвішування світильників та живильних ліній мережі допускається кріпити до конструкцій будинків. При цьому троси повинні мати амортизатори.

У мережах зовнішнього освітлення, які живлять освітлювальні прилади з розрядними лампами, в однофазних колах переріз PEN-провідників повинен дорівнювати фазному.

У трифазних мережах за одночасного вимикання усіх фазних проводів лінії переріз PEN-провідників слід вибирати згідно ПУЕ^[1].

Прокладання ліній, які живлять прожектори, світильники та інше електрообладнання, встановлюване на конструкціях з блискавковідводами відкритих розподільних пристроїв напругою вище 1 кВ, слід виконувати відповідно ПУЕ^[2].

Коефіцієнт попиту під час розрахунку мережі зовнішнього освітлення слід приймати таким, що дорівнює 1,0.

На лініях зовнішнього освітлення, які мають більш ніж 20 світильників на фазу, відгалуження до кожного світильника повинно захищатися індивідуальними запобіжниками або автоматичними вимикачами.

• Освітлення робоче
• Освітлення аварійне
• Освітлення евакуаційне
• Освітлення напрямне
• Архітектурний дизайн освітлення
• Прожекторне освітлення
• Штучні джерела світла
• Світлодіодна лампа
• Металгалогенові лампи
• Натрієва газорозрядна лампа
• Ксенонова лампа
• Галогенова лампа
• Компактна люмінесцентна лампа
• Ртутна газорозрядна лампа
• Енергоощадна лампа
• Світлорозподіл
• Колірна температура
• Світлофільтр
• Відбивач світла
• Індекс передавання кольору

• Правила улаштування електроустановок. Вид. 3-є, перероб. і доповнене, 736 с.
• Технічні правила утримання об'єктів зовнішнього освітлення населених пунктів [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Салтиков В. О. Освітлення міст: Навч. посібник. — Харків: ХНАМГ, 2009.- 221 с.
• Український аматорський фотоблог