Відокремлювач — Вікіпедія

Відокре́млювач (віддільник) — комутаційний електричний апарат, призначений для автоматичного вимкнення кола високої напруги в разі відсутності в ньому струму за час безструмової паузи циклу автоматичного повторного увімкнення^[1], оскільки його конструкцію не розраховано на гасіння електричної дуги^[2].

Будова відокремлювача така ж, як і роз'єднувача — відмінність від останнього у тому, що відокремлювач у комбінації з короткозамикачем створює систему відокремлювач — короткозамикач, яка представляє альтернативу високовольтному вимикачу.

Зазвичай, відокремлювач являє собою контактну систему рубильного типу без дугогасіння, та забезпечений пружинно-моторним приводом. У нормальному режимі, електродвигуном здійснюється натяг пружини та постановка механізму на засувку. За подавання сигналу, засувка вивільняється спеціальним розчіплювачем електромагнітної дії та під впливом натягнутої пружини відокремлювач розмикає коло. Такий принцип (пружинне вимкнення) потрібний для енергонезалежності спрацьовування відокремлювача, тобто для надійної його роботи. Також потрібне обов'язкове блокування можливості вимкнення відокремлювача під струмом.

Перевагою відокремлювача є дешевизна у порівнянні з важким високовольтним вимикачем, вадою — низька надійність, оскільки відокремлювачі розташовуються, в основному, у відкритих розподільчих пристроях, через що, опади можуть призвести до відмови його спрацювання.

Застосування відокремлювачів тепер скорочується через визнання системи відокремлювач — короткозамикач морально застарілою. Відокремлювачі, також застосовуються у повітряних вимикачах, як обладнання, вбудоване в апарат.

• Клименко Б. В. Електричні апарати. Електромеханічна апаратура комутації, керування та захисту. Загальний курс : навчальний посібник. — Х.: «Точка», 2012. — 340 с. — ISBN 978-617-669-015-3.
• Клименко Б. В. Комутаційна апаратура, апаратура керування, запобіжники. Терміни, тлумачення, коментарі : навчальний посібник. — Х.: «Талант», 2008. — 228 с.
• Чунихин А. А. Электрические аппараты. — М.: Энергоатомиздат 1988. — 720 с. — ISBN 5-283-00499-6.