Відрив — Вікіпедія

Відрив (рос. отрыв, англ. detachments) — у хімії — перетворення, зворотні до прилучення, в яких від субстратної частинки відділяється фрагмент внаслідок розриву одинарного або кратного ковалентного зв'язку між двома атомами, без приєднання при цьому якогось іншого атома або групи.

Назва перетворень містить:

• а) назву частинки, вилучуваної з субстрату;
• б) суфікс-«відрив».

Приклади й назви:

• 1) СН₃СООН → СН₃CО₂^- О-гідрон-відрив;
• 2) СН₃-СН₂• → СН₂=СН₂ гідроген-відрив;
• 3) N₂CHCOOEt →:CHCOOEt [динітроген]-відрив;
• 4) Ph-N=N-OH →Ph-N₂ N-гідроксид-відрив.

• Глосарій термінів з хімії / укладачі: Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.

Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.