Вікова рівновага — Вікіпедія
Вікова́ рівнова́га — стан, при якому число ядер ізотопів у ланцюжку розпадів пов'язано з постійними розпаду (періодами напіврозпаду) простим співвідношенням:
Вікова рівновага полягає в тому, що число розпадів (активність) всіх членів радіоактивного ряду дорівнює один одному, і якщо вихідний ізотоп має дуже великий час життя (постійна активність), то ніякої зміни активності і у дочірніх радіоактивних елементів не спостерігається. З достатньою точністю можна вважати, що вікова рівновага наступає за час, що дорівнює десятикратному періоду напіврозпаду найбільш довгоживучого дочірнього елемента:
- в урановому ряду — через 830 000 років,
- торієвому — через 67 років,
- актин-урановому — через 343 000 років.
У природному стані всі нукліди, генетично пов'язані в радіоактивних рядах, зазвичай знаходяться в певних кількісних співвідношеннях, які залежать від їх періодів напіврозпаду. Чим менше члена радіоактивного ряду, тем меншим є його вміст в земній корі.[1]
Постійна розпаду — ймовірність розпаду ядра в одиницю часу. Якщо у зразку в момент часу є радіоактивних ядер, то кількість ядер , що розпалися за час рівна .
Кількість ядер 2 досягає максимального значення при .
Якщо , сумарна активність буде монотонно зменшуватись. Якщо , сумарна активність спочатку зростає за рахунок накопичення ядер 2.
У загальному випадку, коли є ланцюжок розпадів ., процес описується системою диференціальних рівнянь .
Розв'язком системи для активностей з початковими умовами ; буде
, де
.
- ↑ Физический энциклопедический словарь, Москва, Советская энциклопедия, 1984, стр. 606.(рос.)
- IUPAC definition [Архівовано 19 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- EPA definition [Архівовано 23 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)