Головне управління розвідки Міністерства оборони України — Вікіпедія

Головне управління розвідки Міністерства оборони України
Емблема ГУР МОУ[1]
Країна:Україна Україна
Дата заснування:7 вересня 1992 року
Юрисдикція:Міністерство оборони України
Штаб-квартира:Вулиця Електриків, Київ, Рибальський острів, Україна
Попередня
служба:		Головне управління військової розвідки
Керівництво
генерал-лейтенант
Буданов Кирило Олексійович
Сайт
gur.gov.ua
Мапа
CMNS: Головне управління розвідки Міністерства оборони України у Вікісховищі

Головне́ управлі́ння ро́звідки Міністе́рства оборо́ни Украї́ни (ГУР МОУ, в/ч А0515) — розвідувальний орган Міністерства оборони України.

Правову основу функціонування ГУР МО України становлять Конституція України, чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Закон України «Про розвідку», інші закони України, а також видані на їх основі нормативно-правові акти.[2]

Ураховуючи значний внесок воєнної розвідки України у справу забезпечення захисту національних інтересів України від зовнішніх загроз, зміцнення обороноздатності держави, з метою підтримання високого авторитету воєнної розвідки, вшанування звитяг воєнних розвідників, Указом Президента України Володимира Олександровича Зеленського від 7 вересня 2022 року в Україні встановлено День воєнної розвідки України, який відзначають щороку 7 вересня.[3]

Історія створення

[ред. | ред. код]

У лютому 1992 року, після проведення Всеукраїнської наради з питань військового будівництва, розпочалося формування Управління розвідки Головного штабу Збройних Сил України. Організаційне ядро частини складалося зі співробітників розвідувального управління штабу Київського військового округу. Початок формування Управління відбувався під керівництвом полковника Миколи Кузьміна. Першим начальником управління став полковник Анатолій Віданов, а з липня 1992 року — генерал-майор Володимир Легомінов, який до того очолював розвідку Прибалтійського військового округу.

Одночасно проходило формування організаційного ядра по створенню стратегічного компонента воєнної розвідки — Головного управління воєнної розвідки, яке відбувалося під керівництвом досвідченого офіцера-контррозвідника генерал-лейтенанта Олександра Скіпальського. 7 вересня 1992 року Президент України підписав Указ про створення Управління військової стратегічної розвідки Міністерства оборони України. Саме цей день є офіційною датою створення української воєнної розвідки.

Указом Президента України від 6 липня 1993 року на базі Управління військової стратегічної розвідки Міністерства оборони й розвідувального управління Головного штабу Збройних Сил було сформоване Головне управління військової розвідки Міністерства оборони України. Першим начальником Головного управління був призначений генерал-лейтенант Скіпальский. А 14 квітня 1994 року Указом Президента України ГУВР МО було переформоване в Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР МО).

Структура ГУР МО України

[ред. | ред. код]
Структура ГУР МО

Структуру та граничну чисельність ГУР МО України, згідно статті 7 Закону України «Про розвідку», визначає Президент України.[4]

Відомі операції

[ред. | ред. код]

1995. Боснія і Герцеговина

[ред. | ред. код]

Офіцери ГУР МОУ у складі 240-го окремого спеціального батальйону брали участь у миротворчій місії ООН на території республік, які утворились внаслідок розпаду Югославії. Зокрема ― у Боснії і Герцеговині.

Командував українським миротворчим контингентом у БіГ  офіцер-розвідник Микола Верхогляд, Герой України.

У миротворчій операції на території колишньої Югославії  також брав участь офіцер-розвідник Віктор Гвоздь, який у 2008-2010 роках обійме посаду начальника ГУР МО України.

Завдяки Верхогляду та українським миротворцям під час місії   вдалось уникнути “другої Сребрениці” ― врятувати тисячі боснійців від знищення сербами в анклаві Жепа.[10][11]

2003-2008. Ірак.

[ред. | ред. код]

У 2003-2008 роках військовослужбовці ГУР МО брали участь в українській миротворчій операції на території Іраку.

Розвідувальний підрозділ діяв разом із 7-ю окремою механізованою бригадою ЗСУ у складі українського  миротворчого контингенту.

“Офіцери-розвідники набули безцінного досвіду під час виконання службових обов’язків в органах управління розвідкою багатонаціональних з’єднань та об’єднань”.[12]

2015-2021. Афганістан ― миротворча місія

[ред. | ред. код]

Військовослужбовці ГУР МО України у складі українського контингенту брали участь у місії НАТО в Арабській Республіці Афганістан. Тренувально-дорадча місія мала назву “Рішуча підтримка”.

За даними автора статті на порталі “Мілітарний”, участь у миротворчій місії українських розвідників дозволила “створити агентурні позиції – що в подальшому полегшило проведення операції з евакуації. Афганістан не був незнайомою країною для співробітників ГУР МО, вони і до 2021 року знаходились в країні”.[13]

2021 рік. Афганістан ― евакуація

[ред. | ред. код]
Оператори ГУР МО у аеропорту Кабулу.

18 серпня 2021 року з військового сектору аеропорту Бориспіль до Кабула з місією по евакуації громадян України та іноземців вилетів військово-транспортний літак Іл-76МД 25-ї бригади транспортної авіації ПС ЗСУ з підрозділом ГУР МО на борту.[14] Всього літаки бригади виконали шість рейсів та вивезли більше 700 громадян різних країн. Спецпризначенці по три рази на день виходили у Кабул, щоб знайти та завезти громадян які підлягали евакуації у аеропорт Кабулу.[15]

Канадські ЗМІ розказали деталі спецоперації, яку провели спецпризначенці ГУР МО України у Кабулі. У серпні 2021 року, коли сталося так зване падіння Кабулу і столиця Афганістану була окупована бойовиками Талібану, місто опинилося в хаосі. Евакуація українських та іноземних громадян, була майже паралізована через те, що частину Міжнародного аеропорту Кабул зайняли таліби.[16][17]

Як розповів журналістам один зі спецпризначенців, залучений до спецоперації в Кабулі, літак зі спецназом ГУР МО України прибув у Кабул 16 серпня для евакуації людей згідно зі списками, які передало Міністерство закордонних справ. У пріоритеті були громадяни України та члени їхніх сімей. Далі — ті, у кого є дозвіл на постійне або тимчасове проживання в Україні та члени їхніх сімей. Під час роботи українських спецпризначенців там, надійшов запит від канадського уряду до України з проханням допомогти евакуювати з Кабулу також афганських перекладачів, які співпрацювали з канадською армією. Київ відгукнувся на прохання протягом доби.[18][19][20]

Останній український евакуаційний літак у супроводі спецпризначенців ГУР МО прибув до Києва з Кабулу 28 серпня. Загалом в ході спецоперації вдалося евакуювати близько семисот людей: українців, канадців, громадяни інших країн, в тому числі журналістів, перекладачів, співробітників недержавних організацій.[21][22][23]

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

2014 – 2022

[ред. | ред. код]

Бої за Донецький аеропорт

[ред. | ред. код]

26 травня 2014 відбувся перший бій за встановлення контролю над летовищем Донецького міжнародного аеропорту між проросійськими бойовиками та українськими військовими.[24]

Батальйону «Восток» під командуванням Олександра Ходаковського, підсиленого дійсними військовослужбовцями збройних сил російської федерації, ветеранами чеченських кампаній, протистояв зведений загін українських військових. Визначну роль в перші години боїв відіграла група 10-го загону ГУР МО під командуванням полковника Максима Шаповала, яка першою увійшла в новий термінал Донецького аеропорту, вибивши звідти ворогів. Завдяки вмілому командуванні українські сили не втратили загиблими жодного бійця, троє українських військовослужбовців дістали поранення, натомість ворог зазнав суттєвих втрат. Бої за Донецький аеропорт тривали до 22 січня 2022 р. і стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько – «кіборги».[25]

Визволення з російського полону бійців «Айдару»

[ред. | ред. код]

17 червня 2014 року розвідувальна група 8 окремого полку спеціального призначення під командуванням старшого лейтенанта Євгенія Зеленського отримала завдання визволити з полону бійців батальйону «Айдар», які утримувались проросійськими бойовиками у місті Щастя Луганської області. До спецоперації були залучені 5 розвідників. Групі Є. Зеленського вдалося виконати завдання, але на шляху до лінії розмежування групу виявили і відкрили вогонь. Прикриваючи особовий склад, розвідник Є. Зеленський отримав важкі поранення і пізніше помер у госпіталі. За мужність і героїзм був нагороджений «Золотою Зіркою» Героя України.[26][27][28]

Кримський рейд

Спецоперація тривала з 6 по 8 серпня 2016 року. Група у складі 5 спецпризначенців, яку очолював нинішній начальник ГУР МО України Кирило Буданов,  висадилась на західному узбережжі окупованого Росією півострова Крим. Мета висадки полягала у доставці озброєння та вибухових засобів до спеціально підготовленого місця поблизу російських військових об’єктів, які Росія могла використовувати в разі початку повномасштабної агресії проти України. Власне, це і відбулося 24 лютого 2022 року.[29]

Залишене на окупованому півострові озброєння призначалося для українських диверсійно-розвідувальних груп, які приховано діяли в Криму. За задумом, у разі початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, українська агентура мала використати закладене озброєння для вчинення диверсій на військових об’єктах Росії.[30]

У ході спецоперації група Кирила Буданова була викрита через затримання російською стороною українського агента, який передавав інформацію. Однак він встиг попередити українських спецпризначенців про загрозу. Співробітники ФСБ РФ прибули на місце, куди мала дістатись група українських розвідників для закладання озброєння, однак натомість самі представники ФСБ потрапили у засідку.[31]

За інформацією ГУР МО України, група Кирила Буданова вступила в бій з ворожими спецслужбовцями, в ході якого вдалося ліквідували полковника ФСБ Романа Каменєва та єфрейтора Семена Сичова. Ще кілька співробітників ФСБ зазнали поранень. Група Кирила Буданова покинула півострів без втрат.

Повномасштабне вторгнення після 24 лютого 2022

[ред. | ред. код]

На початку повномасштабної війни 10 загін ГУР зустрів ворога у Гостомелі, де завдав ворогу створити плацдарм для захоплення Києва. Пізніше підрозділи ГУР брали участь у штурмі та зачистці міста та вели активні бої за Київську область, де проводили диверсійні, розвідувальні і корегувальні операції, визволяли Бучу, Ірпінь, Мощун, Ворзель та інші населені пункти.[32]

У березні 2022 року Головне управління розвідки допомагало організовувати вертолітні рейди на “Азовсталь”. Усього було 7 рейсів, у яких задіяли близько 16 вертольотів Мі-8 армійської авіації. Вдалося евакуювати 64 поранених, десантувати на підкріплення захисників Маріуполя 72 добровольців та доставити 30 тонн вантажу. Під час операції через щільний зенітний вогонь противника було втрачено 3 борти, однак завдання було виконане.[33]

Спецпризначенці ГУР брали участь у боях за острів Зміїний, а саме у десантній операції спільній з ЦСО «Альфа» СБУ. 8 травня 2022 р. група з декількох вертольотів висадила десант ГУР та «Альфи» на острів Зміїний, де зав’язався бій з противником. Під час бою було прийнято рішення відступити з острова, усі 8 вертольотів без ушкоджень повернулися на місця базування. Однак один Мі-14 морської авіації, який брав учать у операції, був збитий біля берега Одеської області, загинули полковник Ігор Бедзай та капітан Сергій Мущицький. За день до того, 7 травня, ворожою ракетою був уражний катер «Станіслав».

7 липня 2022 р. бійці ГУР разом з 73 МЦСО, 801 ОППЗ та інженерами 59 бригади за допомогою катерів висадилися на острів Зміїний за допомогою катерів та встановили на ньому державний прапор. З цього моменту о. Зміїний перебуває під контролем Сил оборони України.

У липні 2022 р. була проведена операція зі звільнення п’ятьох заручників на Херсонщині, тоді бійці ГУР проникли в тил противника, визволили заручників і повернулися назад.

У боях за Харківщину і у харківському контрнаступі за участю полка ГУР «Kraken» з березня по кінець вересня 2022 р. Сили оборони України звільнили 25 населених пунктів Харківщини та один в Луганській області.[34]

Згодом спецпідрозділи ГУР брали участь в оборонних боях за Соледар та Бахмут.[35]

У ніч з 23 на 24 січня 2023 р. бійці ГУР провели розвідувальний рейд у район Нової Каховки, форсувавши Дніпро на моторних човнах. За допомогою місцевих партизанів і технічних засобів, бійці виявили передовий пункт управління противника. Вступивши у бій з ворогом, розвідники гранатометними пострілами знищили будинок, у якому був ворожий командний пункт. Сприйнявши висадку за спробу прориву лінії оборони, росіяни залучили бойові резерви: підрозділ сил спеціальних операцій, авіацію та бронетехніку. Під час бою було знищено 12 окупантів, БТР 82А та захоплено полоненого. Виконавши завдання, група розвідників повернулась на правий берег Дніпра.[36]

9 серпня 2023 р. представники ГУР успішно завершили виконання операції «Синиця». Російський пілот Максим Кузьмінов перегнав із аеродрома курська на українську територію транспортно-штурмовий вертоліт Мі-8 АМТШ повітряно-космічних сил російської федерації з вантажем деталей до винищувачів Су-27 і Су-30.[37]

У серпні 2023 р. розвідувальна група ГУР МО України під командуванням Олега Бабія скрито подолала відстань в 600 км. у тил противника, щоби виконати спеціальне бойове завдання – зупинити терористичні авіаційні бомбардування росіянами мирних українських міст. Українські розвідники на військовому аеродромі «сольци» в новгородській області знищили російський бомбардувальник ТУ-22М3 та вивели з ладу ще два борти. На жаль, повертаючись на підконтрольну Україні територію, розвідувальна група потрапила у засідку та вступила в нерівний бій з російськими загарбниками. У цьому бою, 30 серпня 2023 р., прикриваючи відхід своїх бойових побратимів, український розвідник підполковник Олег Бабій зазнав смертельного поранення та загинув. Посмертно Олег Бабій нагороджений званням Героя України з присвоєнням ордену «Золота зірка».[38]

В серпні – вересні 2023 р. спецпризначенці ГУР тричі намагалися висадитися на лівий берег Дніпра, щоб створити плацдарм для визволення окупованого Енергодару та Запорізької АЕС. Однак бійцям не вдалося закріпитися, довелось відступити. Начальник ГУР МО України Кирило Буданов вважає, що успіху цих трьох операцій завадили як управлінські, так і виконавчі недоліки. Але в результаті рейдів, росіяни так і не наважилися під’єднати Запорізьку АЕС до своєї енергосистеми, так що хоч частково результату було досягнуто.[39]

У серпні 2023 року Сили безпеки й оборони України, у тому числі бійці ГУР із спецпідрозділу Шамана, провели надскладну, але дуже успішну бойову десантну операцію на Дніпрі, у його нижній течії, завдяки якій на лівому березі Херсонської області, в районі населених пунктів Кринки й Козачі Лагері створили тактичний плацдарм. Згодом його розширили, наситили військами морської піхоти, відтак масштаб і значення наростили до оперативного. Унікальна операція з висадки на лівому березі Дніпра та створення плацдарму поблизу села Кринки стали для ворога несподіваним ударом, внаслідок якого російські загарбники понесли серйозні втрати і, попри застосування додаткових сил та ресурсів, досі не можуть відновити окупаційний контроль над цією прибережною смугою української землі. Плацдарм під шаленим тиском противника Сили оборони України утримували майже рік – до літа 2024 р.[40]

На початку вересня 2023 р. розвідники спецпідрозділу «Артан» ГУР МО України провели зухвалу операцію і звільнили так звані «вишки Бойка» – бурові газовидобувні платформи на шельфі Чорного моря між островом Зміїний і західним узбережжям Криму, захоплені росіянами ще у березні 2014 р. Зокрема був повернутий контроль над буровими платформами «Петро Годовалець» та «Україна», а також самопідіймальними буровими установками «Таврида» і «Сиваш». Під час проведення операції спецпризначенцям вдалося захопити цінні трофеї: запас вертолітних боєприпасів типу НАР (некерованих авіаційних ракет) та знищити РЛС «Нева», що відстежувала рух суден у Чорному морі.[41][42]

2 жовтня 2023 р. ГУР оголосив про вдале завершення спецоперації «Бариня», внаслідок якої на український бік перейшов лейтенант, кадровий військовий рф Данило Алфьоров, який з червня 2023 р. активно співпрацював із Силами безпеки й оборони України. Алфьоров переконав здатися в полон 11 військовослужбовців рф. Паралельно ГУР спільно з МВС завершили операцію «Прапор». Виходячи на українську територію, Данило Алфьоров вивів із окупованої території двох українських військовослужбовців десантно-штурмових військ які знаходились на окупованих територіях рік і 7 місяців.[43]

14 січня 2024 р. внаслідок спільної успішної операції ГУР МО України та Повітряних сил ЗСУ, було знищено російський літак дальнього радіолокаційного виявлення А-50У, екіпаж якого при цьому загинув. Також було підбито повітряний командний пункт Іл-22М, який все ж, попри важкі ушкодження, зумів приземлитися в Анапі.

19 квітня 2024 р. за подібним сценарієм на дальності 308 км від місця пуску зенітної ракети було знищено російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3.[44]

У лютому 2024 р. спецпризначенці ГУР МО у складі Сил Безпеки і Оборони обороняли Авдіївку а потім, спільно з воїнами ССО, спецпідрозділу «Дозор» ДПСУ, 3-ї окремої штурмової бригади, 225-го окремого штурмового батальйону, 110-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, забезпечували евакуаційний коридор для наших військ. Наступаючим штурмовим підрозділам росіян було завдано суттєвих втрат, уповільнено їх просування, що дало можливість вивести оборонців Авдіївки на підготовлені позиції. Під час оборонної операції на Авдіївському напрямку розвідники використовували зокрема бойові броньовики українського виробництва «Сікач» та «Характерник». Вони чудово зарекомендували себе в бойових умовах.[45]

У травні 2024 р. спеціальні підрозділи ГУР «Kraken», «Артан» та бійці Міжнародного Легіону брали активну участь в оборонних боях за Часів Яр. Вони знищили кілька десятків одиниць ворожої техніки та значну кількість живої сили противника. Часів Яр залишився під українським контролем.[46]

А бійці групи «Стугна» спецпідрозділу Тимура ГУР МО України проявили героїзм у вуличних боях за Вовчанськ на Харківщині.[47]

17 квітня 2024 р. спецпризначенці ГУР за допомогою БПЛА атакували 590 окремий радіотехнічний вузол військової частини 84680, який розташований у російському місті ковилкіно (мордовія). Було знищено загоризонтний радіолокатор 29Б6 «Контейнер» із дальністю виявлення 3 000 кілометрів та висотою виявлення 100 кілометрів. Відстань від кордону України до місця ураження становить близько 680 кілометрів.[48]

У ніч на 24 квітня дрони ГУР атакували Новолипецький металургійний комбінат у російському місті Липецьк.[49]

27 травня дрон ГУР встановив рекорд дальності польоту й атакував загоризонтну радіолокаційну станцію у рф на відстані понад 1800 кілометрів. Була вражена РЛС «Воронеж М» у м. орську оренбурзької області російської федерації.[50]

8 червня 2024 р. на території аеродрому «ахтубінск» в астраханській області рф, розташованому за 589 кілометрів від лінії бойового зіткнення, уражено найсучасніший багатоцільовий винищувач держави-агресора Су-57, інший літак такого класу пошкоджено. Це перший випадок ураження Су-57 в історії.[51]

Окремою славною сторінкою успішних операцій ГУР є знищення кораблів чорноморського флоту російської федерації за допомогою морських безпілотних апаратів «Magura». Уперше човен було представлено на виставці International Defence Industry Fair (IDEF), яка проходила з 25 до 28 липня 2023 р. в Стамбулі (Туреччина).[52]

Першою ціллю морських безпілотників ГУР 24 травня 2023 р. став російський розвідувальний корабель «Іван Хурс», успішно атакований трьома дронами за 140 км на північний схід від протоки Босфор.[53]

1 серпня 2023 р. було підбито корабель проєкту 22160 «Сергій Котов» за 340 км від Севастополя.[54]

10 листопада 2023 р. внаслідок операції української розвідки у Криму затонули два російських катери: один корабель більш давнього проєкту 1176 «Акула», інший новіший – проєкту 11770 «Серна».[55]

1 лютого 2024 р. шість безпілотників «Magura V5» атакували російський ракетний катер «Івановець». Він затонув, загинули всі члени екіпажу (приблизно 40 осіб). Також було знищено кілька десантних катерів біля Чорноморського.[56]

14 лютого 2024 р. було потоплено великий десантний корабель «Цезарь Куніков» поблизу Алупки.[57]

5 березня 2024 р. спецпідрозділ ГУР «Group 13» потопив патрульний корабель Чорноморського флоту рф «Сергій Котов».[58]

23 березня 2024 року у тимчасово окупованому Криму відбулось успішне вогневе ураження об’єктів чорноморського флоту держави-агресора росії. Зокрема, був атакований 13-й судноремонтний завод чф рф у Севастополі, де, серед іншого, був пришвартований великий десантний корабель ворога «ямал». Корабель отримав критичні ураження.[59]

6 травня 2024 року у Вузькій бухті підрозділ ГУР МО України «Group 13» за допомогою ударного морського дрона «Magura V5» знищив російський швидкісний патрульний катер проекту 12150 «манґуст».[60]

30 травня 2024 р. спецпризначенці «Group 13» за допомогою ударних морських дронів «Magura V5» знищили два російські катери прикордонного управління фсб рф типу КС-701 «Тунець» та уразили ще два судна такого ж типу.[61]

6 червня 2024 р. спецпідрозділ 9 департаменту ГУР біля берегів тимчасово окупованого Криму завдав успішного удару по російському рейдовому буксиру проекту 498 «Сатурн» або «Протей».[62]

З початку повномасштабного вторгнення фахівці української воєнної розвідки провели понад сотню масштабних кібероперацій на території російської федерації. Українські таємно вилучили десятки терабайтів даних про ворога. Вони накопичуються, аналізуються та використовуються ГУР, СБУ та ЗСУ для нанесення ураження ворогу. Також фахівці воєнної розвідки займаються іншим типом кібероперацій, ціль яких — пошкодити та знищити обладнання ворога яке використовується для передачі інформації чи функціонування фінансово-економічної діяльності окремих установ чи компаній.

Окрім перерахованих вище операцій, ГУР постійно виконує менші, але не менш важливі розвідувальні, диверсійні та інші бойові завдання, про яких в ЗМІ інформації немає.

Також ГУР активно бере участь в переговорних процесах для обміну військовополоненими.

Керівники ГУР МО України

[ред. | ред. код]

Керівники ГУР МО України

[ред. | ред. код]
  1. Генерал-лейтенант Скіпальський Олександр Олександрович, з 16 жовтня 1992;
  2. Генерал-полковник Смешко Ігор Петрович, з 9 червня 1997 року;
  3. Генерал-полковник Палій Віктор Миколайович, з 29 вересня 2000 року;
  4. Полковник Галака Олександр Іванович, з 13 березня 2003 року;
  5. Генерал-лейтенант Гвоздь Віктор Іванович, з 17 січня 2008 року;
  6. Генерал-полковник Гмиза Сергій Олександрович, з 17 серпня 2010 року[63][64];
  7. Генерал-майор Павлов Юрій Анатолійович, з 3 березня 2014 року[65];
  8. Генерал-лейтенант Кондратюк Валерій Віталійович, з 3 березня 2015 року[66];
  9. Генерал-полковник Бурба Василь Васильович, з 15 жовтня 2016 року[67][68];
  10. Генерал-лейтенант Буданов Кирило Олексійович, з 5 серпня 2020 року[69][70].

Ветерани ГУР МО України (1993—2021)

[ред. | ред. код]

Простонародна назва

[ред. | ред. код]

Для позначення цього розвідувального органу також вживається простонародна назва «острів»[72][73], що пов'язано з розташуванням управління на Рибальському острові.

Оснащення

[ред. | ред. код]

На озброєнні у ГУР перебувають[74]:

У ГУР МО є і своя авіація, судячи з офіційних повідомлень, на озброєнні розвідки є Мі-24 та S-70A, окрім цього була інформація про передачу ГУР двох комплексів Bayraktar TB2. 22 лютого 2023 року на сайті ГУР МО було опубліковано пресреліз щодо застосування авіації воєнної розвідки, у якому зокрема було вміщено фото гелікоптера Sikorsky UH-60A Black Hawk.[77][78][79]

Символіка ГУР МОУ

[ред. | ред. код]

У жовтні 2016 року під час представлення нового керівника Управління широкому загалу був також представлений нарукавний знак (у відкритих джерелах зазвичай позначається як емблема) воєнної розвідки України — сова, що тримає меча над мапою Росії, та гасло воєнної розвідки «Sapiens dominabitur astris» («Мудрий пануватиме над зірками»). Ця емблема та гасло є алюзією на емблему воєнної розвідки Росії (на якій зображений кажан; для сов, як відомо, кажан є здобиччю) та її гасло «Выше нас только звезды». Нові емблема та гасло викликали істерію в російських владних колах[80].

Згідно Наказу Міністерства оборони України від 25.01.24 №53 «Про затвердження змін до Наказу №606»,[81] офіційно затверджено дизайн нарукавної емблеми для форменого одягу військовослужбовців Головного управління розвідки Міністерства оборони України – білий тризуб на чорному тлі.

Нарукавний знак ГУР МО України виконаний у формі загальновійськового гербового щита. Тризубу надано об’єму – його окремі грані перебувають у тіні, що символізує специфіку роботи українських воєнних розвідників, спрямовану на захист національних інтересів держави.[82]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Про внесення змін до Указу Президента України від 20 червня 2006 року N 551. Процитовано 18 липня 2023. ОПИС емблеми Головного управління розвідки Міністерства оборони України Емблема Головного управління розвідки Міністерства оборони України являє собою круглий щит чорного кольору із золотим окуттям, на тлі якого розміщено прямий рівносторонній хрест із розбіжними сторонами малинового кольору, в центрі якого у круглому медальйоні синього кольору вміщено зображення Знака Княжої Держави Володимира Великого. Медальйон накладено на зображення чотирипроменевої зірки, увінчаної зображенням "скаутської" лілеї і двох схрещених мечів вістрям угору, що розміщені між сторонами хреста. Пружки хреста, зображення зірки і мечів - золоті. Висота медальйона становить 2/5 висоти хреста.
  2. ↑ Про розвідку. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  3. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №629/2022 Про День воєнної розвідки України. 7 вересня 2022 року.
  4. ↑ Про розвідку. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  5. ↑ Керівник спецпідрозділу ГУР Тимур: Коли Буданов виходить з нами на операції – це стрес, бо завжди великі ризики.
  6. ↑ Як працює спецзагін Буданова PARAGON?
  7. ↑ Тренування воїнів групи “Nobody” у складі підрозділу Тимура ГУР МО України
  8. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою ref1 не вказано текст
  9. ↑ https://vechirniy.kyiv.ua/news/84053/
  10. ↑ Як українці врятували від різанини тисячі людей в Боснії. BBC News Україна (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  11. ↑ Співробітники ГУР МО України попрощалися з бойовим побратимом Миколою Верхоглядом. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  12. ↑ Ветерани-розвідники взяли участь у відкритті виставки, присвяченій 10 річниці введення 7 окремої механізованої бригади ЗС України до Іраку. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  13. ↑ ТОП 10 операцій українських спецслужб. Militarnyi. 25 грудня 2021.
  14. ↑ Кліщук, Людмила (18 серпня 2021). Іл-76 Повітряних сил вилетів до Кабула. Чекає дозволу на евакуацію. Новинарня. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
  15. ↑ Коваленко, Оксана; Коберник, Катерина (1 вересня 2021). «Навколо просто зомбіленд — з тебе все зривають». Як українські спецпризначенці зробили (майже) неможливе — доставили з Кабулу в аеропорт 700 людей. Розповідає учасник спецоперації. Бабель. Архів оригіналу за 8 квітня 2023. Процитовано 3 листопада 2023.
  16. ↑ Евакуація з Афганістану показала відданість України засадам ООН - Президент. www.ukrinform.ua (укр.). 23 вересня 2021. Процитовано 6 серпня 2024.
  17. ↑ Українська розвідка опублікувала відео роботи українського спецназу в ході евакуації з Афганістану. Слово і Діло (укр.). 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  18. ↑ Штогрін, Ірина (4 вересня 2021). Спецпризначенець ГУР МО про евакуаційну місію в Кабулі: «Найкраще в очах врятованої людини». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  19. ↑ “Мало яка країна зважилась на таке”: NYT розкрила подробиці української місії в Афганістані. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  20. ↑ "Українські солдати були для нас ангелами". Як Україна допомогла Канаді евакуювати афганців. BBC News Україна (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  21. ↑ Свобода, Радіо (3 вересня 2021). «Пекло на землі». Евакуація із Кабула: як це було?. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  22. ↑ An elite squad of Ukrainian fighters has been battling Russian occupation on the front lines. This is the story of their war. The Globe and Mail (en-CA) . 6 червня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  23. ↑ Ukrainian troops rescue Canada-bound Afghans in daring operation. The Globe and Mail (en-CA) . 29 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2024.
  24. ↑ Битва за Донецький аеропорт: хроніка подвигу, цифри, факти, значення та уроки. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  25. ↑ Шушківський, А. І. Шаповал Максим Михайлович. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  26. ↑ Герой України Зеленський Євгеній Олександрович. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  27. ↑ Зеленський Євгеній Олександрович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  28. ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 24 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2024.
  29. ↑ У Криму загинули підполковник ФСБ і російський десантник – ЗМІ. Крым.Реалии (укр.). 17 серпня 2016. Процитовано 6 серпня 2024.
  30. ↑ Рейд ГУР України в окупованому Криму. 5 квітня 2020. Процитовано 6 серпня 2024.
  31. ↑ Klitina, Aleksandra (11 серпня 2022). Military Intelligence – Heroes of Ukraine. Kyiv Post (англ.). Процитовано 6 серпня 2024.
  32. ↑ «Рок-н-рол» у Мощуні: інтерв’ю з розвідником-диверсантом ГУР МОУ. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  33. ↑ Факти тижня (10 лютого 2024), НАДСЕКРЕТНА СПЕЦОПЕРАЦІЯ. Перший зухвалий рейд на АЗОВСТАЛЬ. Як ГУР та авіатори вивезли поранених?, процитовано 6 серпня 2024
  34. ↑ Двоє наших воїнів в одному бою знищили 14 російських спецпризначенців. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  35. ↑ Васильєв, Павло (16 Травня 2023). Історія битви за “дорогу життя” під Бахмутом — унікальні кадри реального бою. Вікна. Процитовано 6 серпня 2023.
  36. ↑ Головне управління розвідки МО України (24 січня 2023), Спецпідрозділ ГУР МО України за підтримки ЗСУ здійснив нічний рейд в районі Нової Каховки, процитовано 6 серпня 2024
  37. ↑ Свобода, Радіо (23 серпня 2023). «Змогли знайти правильний підхід» – Буданов розповів, як вдалося виманити пілота Мі-8 разом із вертольотом. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  38. ↑ Бабій Олег Іванович Герой України. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  39. ↑ Операції імені ГУР. Крим, Енергодар, «гвинтокрил» — NV розкриває деталі найзухваліших операцій української розвідки. nv.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  40. ↑ ​Зачепитися за лівий берег. Як ГУР, ССО і ТрО створили плацдарм у Кринках. LB.ua. 10 травня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  41. ↑ Свобода, Радіо (12 вересня 2023). У ВМС розповіли деталі спецоперації взяття під контроль «вишок Бойка» і про ситуацію у Чорному морі. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  42. ↑ Свобода, Радіо (11 вересня 2023). Україна повернула під контроль «вишки Бойка» у Чорному морі – ГУР. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  43. ↑ Свобода, Радіо (2 жовтня 2023). «На місці працює ФСБ» – Юсов про реакцію РФ на операцію ГУР «Бариня». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  44. ↑ “Нас чекає важкий період, але Україна не програє” - Кирило Буданов в інтерв'ю ВВС. BBC News Україна (укр.). 22 квітня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  45. ↑ Спецпризначенці протягом тижня обороняли останню дорогу з Авдіївки - ГУР. www.ukrinform.ua (укр.). 17 лютого 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  46. ↑ “У Часовому Яру немає жодного окупанта”: ГУР показало відбиття чергового штурму ворога (відео). LB.ua. 18 травня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  47. ↑ ГУР показало вуличні бої за Вовчанськ. ВІДЕО. novynarnia.com (укр.). 16 травня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  48. ↑ Васьків, Олег; Коломієць, Дарина (27 квітня 2024). ГУР дронами атакувало російську загоризонтну РЛС "Контейнер" у Мордовії — джерела. Суспільне новини. Процитовано 6 серпня 2024.
  49. ↑ У ГУР заявили про знищення новітньої радіолокаційної системи росіян вартістю понад $5 млн. Слово і Діло (укр.). 6 серпня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  50. ↑ Дрон ГУР встановив рекорд за дальністю польоту та атакував РЛС в Орську – ЗМІ. 5 канал. 27 травня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  51. ↑ Вперше уражено Су-57. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  52. ↑ Удари дронами по кораблях в Азовському морі: в ГУР анонсували "сюрпризи" для РФ. glavred.net (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  53. ↑ Шість годин ходили назирці: у ГУР розповіли деталі полювання на корабель “Іван Хурс”. Українська правда (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  54. ↑ Свобода, Радіо (5 березня 2024). «Є загиблі і поранені» – у ГУР розповіли подробиці знищення корабля «Сергій Котов». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  55. ↑ Українські морські дрони вчергове показали себе як надзвичайно ефективна зброя — Андрій Юсов. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  56. ↑ “Івановєц” на дні ― внаслідок спецоперації ГУР МО знищено ракетний корабель ворога. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  57. ↑ «Корабель-смертник». Чим відомий «Цезар Куніков», який сьогодні знищило ГУР. Перевізник «шахедів» і піхоти вартістю $110 млн — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 14 лютого 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  58. ↑ Корабель "Сергей Котов" знищили дрони ГУР. Що про нього відомо і чому це важливо для України. BBC News Україна (укр.). 5 березня 2024. Процитовано 6 серпня 2024.
  59. ↑ ГУР розповіло про деталі пошкоджень десантного корабля росії «ямал». armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  60. ↑ ОНОВЛЕНО ― розвідники у Криму знищили російський катер “Мангуст”. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.
  61. ↑ Свобода, Радіо (30 травня 2024). У ГУР уточнили, що уразили чотири російські катери в Криму, з них два – знищені. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  62. ↑ Мінус ще один корабель: що відомо про знищений у Криму російський буксир "Сатурн". РБК-Украина (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  63. ↑ Указ Президента України № 819/2010 «Про призначення С. Гмизи начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Архів оригіналу за 10 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2010.
  64. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 709/2014 Про звільнення С.Гмизи з військової служби. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 15 вересня 2017.
  65. ↑ Указ Президента України № 238/2014 «Про призначення Ю.Павлова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2014.
  66. ↑ Інформаційне повідомлення про призначення В. Кондратюка начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 18 січня 2016.
  67. ↑ Указ Президента України № 466/2016. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  68. ↑ Президент представив нового голову розвідки Міноборони Василя Бурбу. ukranews.com. Українські новини. 24 жовтня 2016. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016.
  69. ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 307/2020 «Про звільнення В.Бурби з посади начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
  70. ↑ Указ Президента України від 5 серпня 2020 року № 308/2020 «Про призначення К.Буданова начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України»
  71. ↑ Фонд ветеранів воєнної розвідки. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 5 серпня 2011.
  72. ↑ О.Галака: «Публічною людиною мені довелося стати мимоволі». Архів оригіналу за 30 квітня 2010. Процитовано 1 жовтня 2010.
  73. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 1 жовтня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  74. ↑ Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Мілітарний (укр.). Процитовано 21 травня 2023.
  75. ↑ У мережі показали легкий штурмовий автомобіль "Пегас-2" для української армії (відео). www.unian.ua (укр.). Процитовано 8 серпня 2024.
  76. ↑ З’явилось відео з військовим штурмовим авто "Пегас-2". 24 Канал (укр.). 8 листопада 2016. Процитовано 8 серпня 2024.
  77. ↑ Авіація воєнної розвідки України виконує бойові завдання на передньому краї оборони. gur.gov.ua. Процитовано 22 лютого 2023.
  78. ↑ ГУР МО використовує гелікоптери UH-60A Blackhawk. Мілітарний (укр.). Процитовано 22 лютого 2023.
  79. ↑ Newdick, Thomas (21 лютого 2023). UH-60 Black Hawk Unexpectedly Appears In Ukrainian Military Service. The Drive (англ.). Процитовано 22 лютого 2023.
  80. ↑ У Росії раптово почалася істерія через емблему воєнної розвідки України. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
  81. ↑ Про затвердження Змін до Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та ліцеїстами військових ліцеїв. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 серпня 2024.
  82. ↑ Об’ємний тризуб на чорному тлі ― офіційний нарукавний знак ГУР МО України. gur.gov.ua. Процитовано 6 серпня 2024.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • First Division (2023). ВСЕ ПРО ГУР МО(Головне управління розвідки Міністерства оборони України). Відео на платформі YouTube.

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Місія ГУР МО України в Афганістані на YouTube
Підрозділи
Регіональні центри РЕР
Навчальні частини
Закордонні добровольці
Колишні частини ГУР
Керівництво
Структурні підрозділи
Колишні структурні
підрозділи
Виконували завдання
ГШ ЗСУ
Пов'язані теми
Структура
Сухопутні війська
Командування
Роди
Повітряні сили
Командування
Роди
ВМС
Окремі роди сил
Окремі роди військ
Інші
Оснащення
Символи
Військова служба
Правове поле
Освіта
Медицина
Музика
ЗМІ
Спорт
Частини та установи ЗСУ, що не належать до видів ЗС
Міністерство оборони
Головнокомандувач та
Генеральний штаб ЗСУ
Навчальні заклади
Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
У соціальних мережах
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Головне_управління_розвідки_Міністерства_оборони_України&oldid=43240470