Ганнібал Магонід — Вікіпедія
Ганнібал Магонід | |
---|---|
Народився | 471 до н. е. Карфаген, Східна Римська імперія |
Помер | 406 до н. е. Акрагант[d], Аґрідженто, Сицилія, Королівство Італія ·інфекційне захворювання |
Країна | Карфаген |
Діяльність | воєначальник, політик |
Посада | monarch of Carthaged[1] |
Рід | Магоніди |
Батько | Гісгон (онук Магона Великого) |
Ганнібал, Ганнібал Магонід (фінік. 𐤇𐤍𐤁𐤏𐤋) — карфагенський полководець і державний діяч кінця V століття до н. е., син останнього онука Магона Великого Гісгона, небіж Ганнона Мореплавця.
У 410 до н. е. призначений головнокомандувачем (рабімаханатом) Карфагену.
У 409 до н. е. висадився із військом у Мотії. Еліми добровільно перейшли під владу Карфагена, Селінунт Ганнібал захопив попри відчайдушний спротив, а здобувши Гімеру, він її зруйнував разом з храмами — на знак помсти за загибель ганнібалового діда Гамількара у 480 до н. е.. Ганнібал взяв в облогу Акрагант, але невдовзі захворів і помер у 406 до н. е.[2].
- ↑ Charles-Picard G., Picard C. The life and death of Carthage. A survey of Punic history and culture from its birth to the final tragedy — Sidgwick & Jackson, 1968.
- ↑ Діодор Сицилійський. Історична бібліотека, XIII, 86, 3
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |