Гейсон — Вікіпедія

Гейсони, що обрамляють фронтон

Ге́йсон, ге́йзон (грец. γεῖσον) — елемент давньогрецьких архітектурних ордерів, верхня виносна плита карниза. Горизонтальний антаблемент разом з нахиленими гейсонами утворюють обрамлення трикутного фронтону. Як правило, горизонтальний і обидва нахилені гейзони ідентичні одні одним. Плита гейсона споряджалася симою[1][2].

У доричному ордері складається з блока складної форми, що несе на софіті скошені плитки-мутули, прикрашені трьома рядами виступаючих гут, очевидно, призначені для запобігання потраплянню дощових вод на фриз. В іонічному ордері мутули замінені дентикулами.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Tadeusz Broniewski. Historia architektury dla wszystkich. — Wrocław : Ossolineum, 1980. — С. 54. — ISBN 83-04-00510-7. (пол.)
  2. Encyklopedia sztuki starożytnej. — Warszawa : PWN, 1998. — С. 270. — ISBN 83-01-12466-0. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]