Годулян Костянтин Васильович — Вікіпедія
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/42/Godulian.K.working.jpg/220px-Godulian.K.working.jpg)
Годулян Костянтин Васильович | |
---|---|
![]() | |
Народився | 8 січня 1929 Одеса, Українська СРР, СРСР |
Помер | 8 жовтня 1996 (67 років) Німеччина |
Країна | ![]() ![]() ![]() |
Діяльність | скульптор |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/34/Konstantin_Godulian_at_work.jpg/220px-Konstantin_Godulian_at_work.jpg)
Костянтин Васильович Годулян (8 січня 1929, Одеса — 8 жовтня 1996, Німеччина) — український скульптор, член спілки художників України.
Костянтин Васильович Годулян народився 8 січня 1929 року в місті Одеса. Ріс і виховувався в селянській родині. У роки війни навчався в школі в Одесі (в окупації). В 1946 році вступив до Одеського державного художнього училища на скульптурне відділення. Закінчив його з відзнакою в 1951 році. У цьому ж році вступив до Київського державного художнього інституту на скульптурне відділення. Закінчив його в 1958 році, отримавши кваліфікацію художника-скульптора (викладачі М. Гельман, М. Лисенко, О. Олійник). Працював в жанрах станкової і монументальної скульптури. Учасник республіканських виставок з 1958 року.
У 1955 році у Костянтина та його дружини скульптора Ніни Носенко народилася дочка Лідія, яка стала концертмейстером. У другому шлюбі народилася дочка Алла Годулян (балерина Національної Опери України), а також виховував пасинка Володимирова Андрія Гавриловича.
До Німеччини приїхав в травні 1996 року. Прожив в Дессау 4 місяці. Помер 8 жовтня 1996 після важкої операції на серці.
- Меморіальний комплекс «Монумент безсмертя» (архітектор Б. І. Бердник, 1967). Південно-східна околиця міста, біля автодороги Суми — Харків
Монумент являє собою протяжну (понад 40 метрів) композицію, головний акцент якої — танк Т-34 на низькому похилому постаменті. Продовженням його служить розпластаний подіум з меморіальними плитами, на яких висічені імена загиблих в боях за Охтирку радянських воїнів. На подіумі височіє скульптура Батьківщини-матері (6,5 м). Поруч — поранений воїн з гранатою в руці. Завершують композицію дві стели з іменами воїнів-земляків, що не повернулися з фронту, і номерами військових частин, які визволяли Охтирку.
- Меморіальна дошка Ю. П. Дольд-Михайлику, українському письменнику, на фасаді будинку, де він жив і працював у 1952—1966 роках; граніт, портрет; архітектор Р. П. Юхтовський (17.03.1968)
- Китобій (1958)
- Архітектор (1967)
- Бронзове погруддя на постаменті з сірого граніту мореплавця Лисянського Юрія (1974) у місті Ніжині
- Меморіальна дошка Заболотному Данилові Кириловичу в м. Києві на вулиці Велика Житомирська, архітектор А. А. Сницарев (1973)
- Меморіальна дошка Горькому Олексієві Максимовичу в м. Києві на вулиці Лютеранскій, бронза, барельєфний портрет; архітектор Р. П. Юхтовський (1970)
- Меморіальна дошка Ігорю Андрійовичу Савченко, який працював на кіностудії у 1938—1941 та 1947—1949 роках. Виготовлена з граніту і бронзи, відкрита 9 жовтня 1970 року.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/a/a5/%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8F_%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg/220px-%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D1%88%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%8C_%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%86%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8F_%D0%A1%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.jpg)
https://artchive.ru/artists/44386~Konstantin_Vasilevich_Goduljan [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.]
http://our-travels.info/ost/Goroda/Ukraine/Sumy/Dost-Ahtyrka.php [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
http://painters.artunion.ru/2-04-2.htm [Архівовано 8 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
http://www.alyoshin.ru/Files/publika/malakov/malakov_040.html [Архівовано 3 січня 2017 у Wayback Machine.]
Друг О. М., Малаков Д. В. Особняки Києва. — К.: «КИЙ», 2004.— С. 290.— С. 823.
|