Годунов Олександр Федорович — Вікіпедія
Годунов Олександр Федорович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 1 (14) вересня 1916 Карякіно[d], Q21195568?, Татищевський район, Saratov Okrugd, Нижньо-Волзький край, СРСР | |||
Смерть | 8 листопада 2002 (86 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Країна | Російська імперія Російська СФРР СРСР Україна | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт | |||
Навчання | Київський державний художній інститут (1950) | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Вчитель | Трохименко Карпо Дем'янович, Меліхов Георгій Степанович, Сиротенко Олександр Іванович і Шовкуненко Олексій Олексійович | |||
Відомі учні | Попінов Микола Олександрович | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Діти | Годунова Лариса Олександрівна | |||
| ||||
Олександр Федорович Годуно́в (14 вересня 1916, Карякіно — 8 листопада 2002, Київ) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1954 року. Батько Лариси, дід Ірини Годунових.
Народився 14 вересня 1916 року в селі Карякіно (нині Саратовська область, Росія) у багатодітній селянській сім'ї[1]. Протягом 1944—1950 років навчався у Київському художньому інституті[2], був учнем Карпа Трохименка, Георгія Меліхова, Олександра Сиротенка, Олексія Шовкуненка.
Упродовж 1952—1972 років очолював художню студію при Київському будинку офіцерів. Серед учнів — М. Попінов, М. Титов. У 1960—1990 роках працював на Київському живописно-скульптурному комбінаті при Творчо-виробничому комбінаті «Художник». Мешкав у Києві в будинку на вулиці Жовтневої революції, № 13/4, квартирав № 6 та у булинку на провулку Бастіонному, № 9, квартира № 14[3]. Помер у Києві 8 листопада 2002 року.
Працював у галузі станкового живопису, створював тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Серед робіт:
- «Зізнання» (1957);
- «Перекриття Дніпра» (1960);
- «Володимир Ленін за роботою» (1962);
- «Освідчення» (1964);
- «Володимир Ленін на мітингу» (1965);
- «Озимина» (1968);
- «Байкал» (1970);
- «Володимир Ленін у Шушенському» (1970);
- «У Горках» (1972);
- «Тарас Шевченко» (1978);
- «Ріка Псел» (1989);
- «Мальви» (1996);
- «Соняшники» (1998);
- «Андріївський узвіз» (1998);
- «Бузок» (1998);
- «Дзвіночки» (1999);
- «Жоржини та фрукти» (2000);
- «Святковий натюрморт» (2000);
- «Бузок» (2002);
- «Іриси» (2002);
- «Червоні жоржини» (2002);
- «Піони» (2002);
- «Петунії» (2002);
- «Гербери» (2002);
- «Осінній натюрморт» (2002);
- «Літо» (2002).
Брав участь у республіканських, міжнародних мистецьких виставках з 1951 року.
Картини художника представлені в багатьох державних і приватних зібраннях України, а також у приватних збірках у Кореї, Франції, Канаді[4].
- ↑ Олена Шапіро. У Музеї російського мистецтва — ретроспективна виставка «Годунови. Три покоління» / «День» № 92, від 22 травня 2014.
- ↑ Художники народов СССР, 1976, с. 70, Т. 3.
- ↑ Годунов Олександр Федорович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 34.
- ↑ Годунов Олександр / Галерея «Ню-арт».
- Годунов Олександр Федорович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 103.;
- Годунов, Александр Федорович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 70. (рос.);
- В. М. Прядко. Годунов Олександр Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1.