Honoris causa — Вікіпедія

Присвоєння канадському професорові Бредлі МакКензі звання доктора honoris causa в Національному університеті «Львівська політехніка», 2008

Honoris causa (укр. гоноріс кауза) — почесний ступінь[1][2], дослівно «заради пошани», «честі заради» — латинський вислів, який додають до назви наукового ступеня або вченого звання, якщо його присуджено без захисту дисертації та всіх інших формальностей у випадку безсумнівної, очевидної значимості номінанта, навіть і за відсутності відповідного ступеня освіти. Те ж саме, що й «почесний». Наприклад, професор honoris causa, доктор наук honoris causa тощо. Звичайно цей титул присуджують вчені ради університетів, академій[3], інститутів, іноді наукові товариства[4] видатним науковцям та діячам на знак особливої честі та визнання внеску номінованого в науку, його заслуг перед галуззю, до якої причетний цей заклад.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Гоноріс кауза [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.] slovopedia.org.ua
  2. Гоноріс кауза [Архівовано 28 квітня 2022 у Wayback Machine.] arm.naiau.kiev.ua
  3. Присудження звання Doctor honoris causa в НАНУ [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.], повідомлення на сайті НАНУ 09.12.2016
  4. Почесний доктор Зміївського наукового краєзнавчого товариства. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]